м. Вінниця
27 серпня 2018 р. Справа № 802/1941/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука Максима Петровича,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до: Жмеринського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (23100, м. Жмеринка, вул. Київська, 1А)
про: визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Жмеринського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, в якому просить:
визнати протиправним висновок-відмову № 29-16.6-82 Жмеринського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26.04.2018 року про відмову у внесенні змін до актового запису про народження № 31 від 07.12.1959 року, складеного виконавчим комітетом Стрільницької сільської ради Шаргородського району Вінницької області;
зобов'язати Жмеринський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області внести зміни до актового запису про народження № 31 від 07.12.1959 року, складеного виконавчим комітетом Стрільницької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, а саме: зазначити національність "поляк" замість "українець".
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звертався до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про народження № 31 від 07.12.1959 року, в якій просив виправити національність батька з "українець" на "поляк". Однак, відповідачем прийнято висновок про відмову у внесенні змін до актового запису про народження № 31 від 07.12.1959 року, складеного виконавчим комітетом Стрільницької сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Незгода позивача із відмовою відповідача у внесенні змін до актового запису про народження, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 02.07.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, проте надав заяву згідно якої просить розгляд справи здійснити без його участі. Окремо зазначив, що позовні вимоги визнає.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області із заявою про внесення змін до актового запису про його народження №31 від 19.05.1971 року, а саме: в графі національність батька змінити з "українець" на "поляк".
За наслідками розгляду поданих позивачем матеріалів Жмеринським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області складено висновок № 29-16.6-82 про відмову у внесенні змін до актового запису про народження №31 від 07.12.1959 року. Відмова мотивована тим, що питання зміни національності не відноситься до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки Указом Президента України від 27.01.1999 року № 70/90 "Про зміни та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Президента України" втратив чинність та був відмінений Указ Президента України від 31.12.1991 року "Про порядок зміни громадянами України національності". Крім того, під час дії Указу Президента України з 1991 по 1999 роки заявник не використав можливості змінити свою національність, а на сьогоднішній день втрачена можливість підтвердити його національність, оскільки паспорт громадянина України не передбачає внесення відомостей про національність.
Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулює Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 12.01.11р. №96/5 (надалі - Правила).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації, відповідно до вказаного Закону, підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Статтею 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх. Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 9 цього Закону державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Відповідно до п. 2.6 Правил, разом із заявою про внесення змін до актового запису заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні, інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Інші документи - це паспорт або паспортний документ (документ, що посвідчує особу), свідоцтво (а) про реєстрацію акта (ів) цивільного стану, тобто документи, які підтверджують родинні стосунки у відповідності до норм п.п.2.1., 2.5 Правил.
Відповідно до п. 2.7 Правил, на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом ДРАЦС додаються до матеріалів справи повні витяги з державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.
Згідно з п. 2.12 Правил, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову у цьому за наведеною формою. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження у судовому порядку, що відповідає диспозиції норми п .1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".
Відповідно до п. 2.15.9 Правил висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану про внесення змін до актового запису складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).
Аналіз викладених норм свідчить про те, що орган реєстрації актів цивільного стану вправі внести зміни до актового запису цивільного стану тільки у випадку, коли для цього наявні достатні докази. Внесення змін до актового запису про народження не можливе за відсутності документів, що підтверджували допущену помилку у графі національність батьків. При цьому, Правила не передбачають можливості змінювати національність особи в актових записах.
Як вбачається із матеріалів справи, у актовому записі про народження №31 від 07.12.1959 року, складеному виконавчим комітетом Стрільницької сільської ради Шаргородського району Вінницької області на ОСОБА_1, національність батька - ОСОБА_3 зазначена "українець", матері - ОСОБА_4 - "українка".
Згідно копії архівної домової книги видно, що національність діда позивача ОСОБА_5 зазначена "поляк". При цьому, національність усіх інших членів сім'ї в тому числі і батька позивача зазначена "українець".
Згідно архівної довідки від 23.02.2015 року № 06-634/7 зазначено, що у книзі актових записів про народження громадян по с. Лопатинці Шаргородського району Вінницької області за 1924 рік є актовий запис № 67 від 04.10.1924 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (так у документі). Батьки: ОСОБА_5 32 р., поляк, ОСОБА_8, 23 р., українка.
При цьому, позивачем не було надано жодного документа, який би встановлював наявність помилок у зазначенні національності його батька, допущені під час державної реєстрації актового запису про народження позивача ОСОБА_1 № 31 від 07.12.1959 року.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про національні меншини в Україні", громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що батько позивача звертався до органів РАЦСУ із заявою про внесення змін до актових записів.
Крім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до органів РАЦСУ із заявою про внесення змін до актових записів щодо зміни своєї національності.
До того ж, суд звертає увагу на те, що позивач, заявляючи вимогу про внесення відповідачем змін в актовий запис про народження, змінивши в графі національність батька з "українець" на "поляк", фактично намагається встановити факт приналежності до польської національності свого батька.
Так, відповідно до розділу 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №12 від 29.09.2016 року "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану", суд перевіряє, чи відповідні рішення прийняті, дії чи бездіяльність вчинені, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення чи вчинення дії. Для встановлення останньої характеристики (обґрунтованості) прийняття рішення та вчинення дій органом державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи адміністративний суд вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення та/або вчинення відповідних дій, передбачених частиною першою статті 22 Закону "Про державну реєстрацію актів цивільного стану". Таким чином, подані заявником документи, що були предметом розгляду органом державної реєстрації актів цивільного стану, досліджуються судом як докази у справі, а не як предмет спору. Водночас суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених цими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти, що засвідчують зміну актів цивільного стану особі, оскільки такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження. У зв'язку з цим вказано на обґрунтовану загальну позицію Вищого адміністративного суду, викладену в ухвалі від 17.03.2015 року, прийнятій за підсумком касаційного перегляду справи №К/9991/55225/12, відповідно до якої адміністративні суди при розгляді спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів РАЦС не повинні досліджувати обставини, які підлягають дослідженню в порядку цивільного судочинства, і тому не можуть підміняти собою компетенцію відповідного органу.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Суд зазначає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 73 КАС України, які б доводили протиправність дій відповідача під час прийняття оскаржуваного висновку, а тому суд не приймає до уваги заяву відповідача про визнання позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) до Жмеринського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (23100, Вінницька область, Жмеринський район, м. Жмеринка, вул. Київська, 1А, ЄДРПОУ 33522910) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Альчук Максим Петрович