"27" серпня 2018 р. Справа № 921/43/18
Львівський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Матущака О.І.
суддів Мирутенка О.Л.
ОСОБА_1
за участю представників сторін від:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства “Топільче”, м. Тернопіль б/н від 05.06.2018
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.05.2018, повний текст рішення 17.05.2018 (суддя І.П. Шумський)
за позовом Приватного агропромислового підприємства
“Топільче”, м. Тернопіль
до відповідача ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, м. Тернопіль
за участю третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог щодо
предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 районна державна адміністрація, м. Тернопіль
про визнання укладеним з ОСОБА_2 районною державною адміністрацією договору оренди землі від 16.03.2007: автоматично поновленим на той самий строк (до 18.04.2027) та на тих самих умовах
Суть спору.
До Господарського суду Тернопільської області звернулось Приватне агропромислове підприємство «Топільче» з позовом до ОСОБА_2 обласної державної адміністрації про визнання укладеним з ОСОБА_2 районною державною адміністрацією договору оренди землі від 16.03.2007 автоматично поновленим на той самий строк (до 18.04.2027) та на тих самих умовах.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.03.2007 між позивачем (орендарем) та ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (орендодавцем) був укладений договір оренди землі, строком на 10 років (з 12.01.2007 по 19.01.2017). Умови договору передбачали, що після закінчення його строку орендар має переважне право поновлення договору на новий строк, шляхом не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку його дії повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. З 01.01.2013 розпорядником землі, що є предметом договору від 16.03.2007, є ОСОБА_2 обласна державна адміністрація. Внаслідок внесених змін до законодавства, згідно яких у ОСОБА_2 РДА відсутні повноваження на продовження (поновлення) договору оренди та відсутності правових підстав на продовження (поновлення) договору оренди у ОСОБА_2 ОДА, у позивача не було можливості відповідно до п. 8 договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію). Станом на момент звернення з позовом до суду позивач продовжує фактично користуватись вказаною земельною ділянкою та сплачувати орендну плату. Позивач не отримував від орендодавця, протягом місяця після закінчення строку договору, листа-повідомлення про заперечення у його поновленні. З метою продовження договору оренди земельної ділянки в порядку ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», 02.10.2017 позивачем скеровано ОСОБА_2 ОДА відповідне звернення, залишене останньою без задоволення, у зв'язку з тим, що вона не була стороною договору оренди.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.05.2018 у справі №921/43/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що всупереч положенням ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а також п.8 договору, не звертався ані до ОСОБА_2 ОДА, ані до ОСОБА_2 РДА про намір продовження дії договору оренди та щодо укладення додаткової угоди. При цьому єдине звернення позивача щодо продовження дії договору оренди від 16.03.2007, було надіслано позивачем на адресу ОСОБА_2 ОДА тільки у жовтні 2017, яке не містило проекту додаткової угоди та пропозиції її укласти. А тому відсутні підстави констатувати факт відмови від її укладення чи зволіканні у її укладенні зі сторони відповідача, що могло бути предметом судового дослідження.
Крім цього рішення суду мотивоване тим, що ПАП «Топільче» просило поновити договір саме з ОСОБА_2 РДА, яка на момент звернення позивача до суду не має відповідних повноважень і не є стороною у справі.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначає, що враховуючи те, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди по сьогоднішній день, оплачує орендну плату, а також відсутність від орендодавця протягом місяця після закінчення дії договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, договір вважається поновленим на тих самих умовах, які були ним передбачені і зобов'язують сторони укласти додаткову угоду. При цьому скаржник покликається на позицію Верховного Суду у справі №912/686/17 від 22.02.2018, згідно якої пролонгація договору відбувається автоматично лише за наявності мовчазної згоди. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що звернення до орендодавця про поновлення дії договору передбачається у процедурі поновлення на підставі ч.ч.1-5 Закону України «Про оренду землі», а позивач звертається - на підставі ч.6 ст.33 вказаного Закону. Апелянт стверджує, що право державної власності, яке б давало законні повноваження ОСОБА_2 ОДА укласти новий договір (продовжити дію попереднього чи укласти додаткову угоду), зареєстровано лише після звернення позивача до вказаного органу, тобто після 02.10.2017. Окрім цього скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно тлумачить позовну заяву, адже позивач просить не визнати договір укладеним саме з ОСОБА_2 РДА, а «визнати укладений договір з ОСОБА_2 РДА від 16.03.2017 автоматично поновленим на той самий строк».
Третьою особою подано пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просить здійснювати розгляд без участі представника та врахувати, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI, з 01.01.2013, повноваження щодо поновлення договору оренди землі, в тому числі укладення додаткової угоди, наділена ОСОБА_2 обласна державна адміністрація. А тому, станом на дату закінчення терміну дії договору, ОСОБА_2 РДА не мала повноважень щодо продовження договору чи надіслання листів-повідомлень про заперечення у продовженні.
Відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у матеріалах справи документами.
Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.
Сторони в судове засідання явку уповноважених сторін не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.
Фактичні обставини справи.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Приватним агропромисловим підприємством «Топільче» (орендарем) 16.03.2007 укладено договір оренди землі.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 5, 8-11, 15, 16 вказаного договору, орендодавець (на підставі розпорядження ОСОБА_2 РДА від 12.01.2007 № 22 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,0 га, у тому числі: 1,0 га - за рахунок земель запасу (під господарськими будівлями і дворами), для будівництва виробничої бази (млин, крупорушка, приміщення складів), яка знаходиться у с. Плотича Тернопільського району.
На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 241916,40 грн. (27,19 грн. за 1 кв. м.)
Договір укладено на 10 років - з 12.01.2007 по 19.01.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від нормативної грошової оцінки, що складає 9676, 56 грн. в рік, щомісячна сплата в розмірі 806,39 грн. з 12.01.2007 до 12.01.2017.
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням, коефіцієнту індексації грошової оцінки.
Орендна плата вноситься щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця на розрахунковий рахунок Плотицької сільської ради.
Земельна ділянка передається в оренду для будівництва виробничої бази (млин, крупорушка, приміщення складів).
Цільове призначення земельної ділянки - землі іншого сільськогосподарського призначення.
Приписами п.п. 20, 21, 36, 37, 43 договору встановлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Як підтверджується матеріалами справи, договір зареєстрований у ОСОБА_2 регіональній філії державного підприємства державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.04.2007 за №040764405069.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту прийому передачі б/н від 16.03.2007 ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (орендодавцем) передано, а Приватним агропромисловим підприємством «Топільче» (орендарем) прийнято земельну ділянку площею 1,0 га на території Плотицької сільської ради Тернопільського району.
Як вбачається з матеріалів справи, орендар (позивач) звертався на адресу голови ОСОБА_2 ОДА з листом №0210/1 від 02.10.2017 щодо продовження договору оренди - земельної ділянки площею 1,0000 га (кадастровий номер 61252:86800:01:001:0602) від 16.03.2007 для будівництва виробничої бази (млин, крупорушка, приміщення складів) за межами населеного пункту на території Плотицької сільської ради Тернопільського району терміном на 10 років.
У листі - відповіді №05-6526/15-26 від 27.12.2017 ОСОБА_2 ОДА зазначила, що дія договору оренди земельної ділянки завершилася 12.01.2017, а згідно п.8 такого договору, після закінчення договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк у разі звернення не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору, що також врегульовано ст. 33 Закону України «Про оренду землі». З врахуванням зазначеного, а також того, що обласна державна адміністрація не була стороною договору оренди землі від 16.03.2007 вона зазначеним листом відмовила у його поновленні.
Доказів на підтвердження існування інших звернень з приводу продовження дії договору оренди землі від 16.03.2007 як до ОСОБА_2 РДА, так і до ОСОБА_2 ОДА позивач не надав. Одночасно долучив довідку Головного управління ДФС у Тернопільській області від 31.01.2018 за №876/10/19-00-12-08/2169 згідно якої, позивач на підставі ст. 288 Податкового кодексу України сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою яка знаходиться у с. Плотича Тернопільського району, площею 1,0000 га, згідно договору оренди укладеного з ОСОБА_2 районною державною адміністрацією 16.03.2007, місячна сума орендної плати за землю становить 1918,67 грн. Станом на 30.01.2018 заборгованості по орендній платі за землю немає.
Необхідно також зазначити, що протягом дії вказаного договору, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI (чинний з 01.01.2013), внесено зміни, зокрема, до Земельного кодексу України.
Так, вказаним Законом України від 06.09.2012 №5245-VI викладено в новій редакції ст.122 та внесено зміни до ст.123 Земельного кодексу України, внаслідок чого повноваження щодо розпорядження землями категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, передано до обласних державних адміністрацій.
З огляду на відмову ОСОБА_2 ОДА у продовженні вищезгаданого договору оренди, Приватне агропромислове підприємство «Топільче» звернулося з позовом до суду про визнання укладеним з ОСОБА_2 районною державною адміністрацією договору оренди землі від 16.03.2007: автоматично поновленим на той самий строк (до 18.04.2027) та на тих самих умовах.
За таких обставин, між сторонами у справі виникли орендні правовідносини.
Оцінка суду.
Відповідно до ч.4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Приписами ч.2 ст. 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.
Так, відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 вказаного Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частинами 8 та 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст. 777 ЦК України.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Отже, для застосування ч.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч. 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Одночасно ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде мати місце при дотриманні процедури повідомлення орендарем про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору (вказаної позиції дотримується ОСОБА_3 Верховного Суду у справі №594/376/17-ц провадження №14-65цс 18 від 10.04.2018).
А отже, враховуючи те, що всупереч наведеним положенням договору позивач у визначений п.8 договору строк та після нього не звертався ні до ОСОБА_2 ОДА, ні до ОСОБА_2 РДА щодо продовження дії договору та щодо укладення додаткової угоди, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.
Щодо тверджень апелянта про неможливість відповідно до п. 8 договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію, оскільки з 01.01.2013 розпорядником об'єкту оренди по договору від 16.03.2007 є ОСОБА_2 обласна державна адміністрація, а відповідно у ОСОБА_2 РДА відсутні повноваження на продовження (поновлення) договору оренди, то такі є безпідставними, оскільки зміна орендодавця не позбавляє обов'язку орендаря виконувати умови договору та у випадку наміру скористатися переважним правом оренди договору, повідомити про це орендодавця у визначені договором строки.
Однак, всупереч умовам договору, позивач не звертався про продовження дії договору ані до ОСОБА_2 РДА, ані до ОСОБА_2 ОДА, єдине звернення позивача, з приводу продовження дії договору оренди від 16.03.2007, було надіслано позивачем на адресу ОСОБА_2 ОДА тільки у жовтні 2017 (тобто через 8 місяців після закінчення терміну, на який його було укладено).
При цьому, як правомірно звернув увагу суд першої інстанції, у своїй позовній вимозі ПАП «Топільче» просило поновити договір саме з ОСОБА_2 РДА, яка на момент звернення позивача до суду не має відповідних повноважень та не зазначена позивачем як інший відповідач.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що позивачем не дотримано процедуру реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк на підставі ч.6 ст. 33 Закону, що є підставою позову, а також ч.ч.1-5 цього Закону.
Щодо покликань апелянта на позицію Верховного Суду у справі №912/686/17 від 22.02.2018, згідно якої пролонгація договору відбувається автоматично лише за наявності мовчазної згоди, колегія суддів зазначає таке.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 14.02.2018 у справі №594/376/17-ц провадження №61-841 св 17, ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що одна зі сторін, орендар, обов'язково має попередньо має повідомити про своє бажання про поновлення договору оренди землі, оскільки має наступну умову свого застосування - за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Тобто автоматичної пролонгації договору, як вважав Верховний Суд України, не відбувається.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є логічним продовженням правил, викладених у попередніх частинах цієї статті та не може тлумачитися відірвано від їх змісту.
А отже, мовчазна згода на пролонгацію договору, на яку покликається апелянт, може мати місце лише у разі надсилання попередньої пропозиції про наміри продовжити дію договору, оскільки досліджуючи логічно-змістовне навантаження юридичних термінів, що містить вказана правова норма, мовчазна або будь-яка інша згода може надаватися лише на пропозицію контрагента, тобто, після вчинення активної дії, і є не передумовою, а наслідком такої дії.
А отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач у визначеному договором та Законом порядку не скористався переважним правом на продовження договору оренди, а отже, таке право позивача не порушене та не підлягає захисту.
Окрім цього, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що подані до матеріалів справи докази, в обґрунтування підстав звернення позивача з позовом до суду, не вказують про наявність зареєстрованого за ПАП «Топільче» будь-якого нерухомого майна чи незавершеного будівництва. А тому, відмова у визнанні укладеним договору оренди землі від 16.03.2007 на той самий строк і на тих самих умовах не потягне за собою втручання у його право власності (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 17.04.2018 у справі №924/689/17).
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що згідно ч.5 ст. 30 § 3 «Територіальна юрисдикція (підсудність)» ГПК України до виключної підсудності справ належать спори, у яких відповідачами серед інших є обласні державні адміністрації та які розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
При цьому згідно ч.2 ст. 279 ГПК України, справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Зважаючи на те, що відповідачем у даній справі є ОСОБА_2 обласна державна адміністрація, такий спір належав до територіальної (виключної) підсудності господарського суду м.Києва, проте, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не заявлялося заперечення про непідсудність даної справи господарському суду Тернопільської області, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування оспорюваного судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд з дотриманням правил виключної територіальної підсудності.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (позивачем).
Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, ч.2 ст. 279, 281- 284 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.05.2018 у справі № 921/43/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Топільче», м. Тернопіль без задоволення.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо або через Львівський апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.09.2018
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді О.Л. Мирутенко
ОСОБА_1