03 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1078/18
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕУРАНТА”
на рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2018, проголошене о 14:50:36 суддею Літвіновим С.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 16.07.2018,
у справі № 916/1078/18
за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”
до скаржника
про стягнення 133586,79 грн штрафних санкцій.
04.06.2018р. Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Українська залізниця” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сеуранта" про стягнення штрафу та пені у загальній сумі 133 586,79 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині повної та вчасної поставки товару, у зв'язку із чим останній повинен сплатити на користь позивача пеню та штраф, які передбачені договором.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 88 572,53грн штрафу, 35 708,02 грн. пені та 1 864,21грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи оскаржуване рішення суд першої інстанції послався на умови укладеного між сторонами договору поставки та зазначив, що відповідачем поставка товару здійснена не в повному обсязі, у зв'язку із чим у ТОВ "Сеуранта" наявна прострочка виконання зобов'язання, що свідчить про наявність підстави для застосування штрафних санкцій у відповідності до умов п.11.3 договору, однак оскільки в здійсненому позивачем розрахунку не вірно визначено період нарахування пені, судом здійснено власний розрахунок, згідно з яким загальна сума пені за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 35708.02 грн.
При цьому, місцевим судом не було прийнято до уваги збільшення позовних вимог та змінений період, які позивач виклав у відповіді на відзив, у зв'язку з тим, що ним до початку першого судового засідання не було подано заяву про збільшення позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ “СЕУРАНТА” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що сторони усно узгодили зменшення обсягу поставки та ним було направлено позивачу електронного листа щодо узгодження чи продовження дії специфікації №1, чи зменшення об'єму поставки за договором, однак відповіді на вказаний електронний лист ТОВ "Сеуранта" так і не отримало.
Також апелянт зазначає, що на сайті "державні та комерційні закупівлі України" міститься інформація про статус договору №ОД/НХ-17-161НЮ, як виконаного, що на його думку, свідчить про те, що договір був підписаний та виконаний сторонами у повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного апелянт зазначає, що ТОВ "Сеуранта" вважало всі свої зобов'язання перед позивачем виконаними.
Скаржник наголошує на неможливості стягнення одночасно пені та штрафу за одне і те саме порушення чи правопорушення одного виду, про що зазначено у постанові ВСУ від 24.12.2013р. №3-37гс13.
Крім того, на думку скаржника, позивач неправомірно звернувся з вимогою про стягнення санкцій тоді, як у нього відсутні буд-які збитки, які б були наслідком невиконання укладеного між сторонами договору поставки від 06.11.2017р.
Скаржник також зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень підписанта позовної заяви, які б надавались уповноваженими особами на вчинення дій від імені юридичної особи - позивача, у зв'язку із чим апелянт вважає, що позовна заява підписана не уповноваженою особою.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 - без змін.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 06.11.2017 між ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (Замовник) та ТОВ "Сеуранта" (Постачальник) було укладено договір поставки №ОД/НХ-17-1400НЮ, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.
Кількість та асортимент товару визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.3.1. договору).
сторонами узгоджено, що товар має бути поставлений в обсягах і в строки (періоди), які визначені графіком поставки (п.5.1. договору).
В межах конкретного періоду (кварталу) поставки товару, визначеного графіком поставки, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на підставі письмових заявок замовника у строки і обсягах, визначених в цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб (факсом, електронною поштою, листом за адресою: 65074, м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, буд.63) (п.5.2 договору).
У разі відсутності письмової заявки замовника в межах конкретного періоду (кварталу) поставки, постачальник самостійно в межах такого періоду визначає дату виконання обов'язку із поставки товару, але не пізніше останнього дня відповідного періоду (кварталу) визначеного графіком поставки (п.5.3. договору).
Дострокове виконання обов'язку із поставки товару допускається виключно за погодженням сторін договору (п.5.4 договору).
У відповідності до п.п.6.1, 6.4 договору замовник оплачує поставлений товар за ціною, вказаною у специфікації. Загальна сума по договору 703 800 грн., у тому числі ПДВ 20% 117300 грн.
Згідно з п.9.5 договору днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Положеннями пункту 11.1 договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором.
Пунктом 11.3 договору передбачено, що постачальник за даним договором несе наступну відповідальність: -
-у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки;
-за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції.
Строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2017, а в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору - до повного виконання сторонами зобов'язань.
Додатком №1 до договору є специфікацію №1 (а.с.18), за якою загальна сума поставки Скло листове 4 мм (марки М1) 6000 кв.м складає 703 800 грн.
Додатком №2 до договору є графік поставки (а.с.19), відповідно до якого Скло листове 4 мм (марки М1) 6000 кв.м має бути поставлене у IV кварталі.
Як вказує позивач, 09.11.2017 ним на електрону пошту відповідача було направлено письмову заявку за вих.№НХ13/12596 від 20.12.2017 (а.с.20), згідно якої ПАТ "Українська залізниця" просило поставити Скло листове 4 мм (марки М1) 6000 кв.м на загальну суму 703 800 грн.
Згідно видаткової накладної №98 від 06.12.2017 позивачу було поставлено Скло листове 4 мм (марки М1) на загальну суму 217 447,81 грн. Залишок товару відповідачем поставлено не було.
Порушення відповідачем умов договору щодо термінів та обсягів поставки товару та відсутність сплати штрафних санкцій стали підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з ТОВ "Сеуранта" передбачених п.11.3. договору штрафу та пені.
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що лист позивача (заявка на весь обсяг товару) за вих. №НХ13/12596 був направлений ТОВ "Сеуранта". Проте, у даному випадку це не впливає на зобов'язання відповідача, оскільки сторонами визначено у п. 5.3 договору поставки, що у разі відсутності письмової заявки замовника в межах конкретного періоду (кварталу) поставки, постачальник самостійно в межах такого періоду визначає дату виконання обов'язку із поставки товару, але не пізніше останнього дня відповідного періоду (кварталу) визначеного графіком поставки. Отже, останнім днем виконання зобов'язання з поставки товару, з урахуванням графіку поставки, що є додатком №2 до договору, за договором є 31.12.2017, однак, оскільки цей день був вихідним, то останнім днем виконання зобов'язання з поставки товару за договором є 03.01.2018.
Разом з цим наявними матеріалами справи підтверджується, що поставка товару здійснена відповідачем частково, а саме згідно видаткової накладної №98 від 06.12.2017 позивачу було поставлено Скло листове 4 мм (марки М1) 6000 кв.м на загальну суму 217 447,81 грн. Залишок товару відповідачем поставлено не було.
При цьому, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, стосовного того, що сторони усно узгодили зменшення об'єму поставки і скаржником направлявся позивачу електронний лист щодо зменшення об'ємів поставки з огляду на зменшення фінансування та неможливість прийняття всього об'єму товару згідно специфікації №1, а також оцінку договору, як виконаного, лише на підставі відомостей з сайту "державні та комерційні закупівлі України", судова колегія відхиляє, оскільки у відповідності до п.5.5. договору, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити обсяги, змінити терміни поставки (закупівлі), визначені графіком поставки, шляхом відповідного письмового повідомлення постачальника не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку періоду (кварталу) у якому зменшується обсяг (змінюються строки) поставки (закупівлі) (п.5.5. договору). Проте, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що Замовником було змінено строки поставки чи об'єми поставки товару, як і того, що договір виконано у повному обсязі.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що наявними матеріалами справи підтверджується факт не виконання відповідачем свого обов'язку за договором щодо вчасної та в обумовленому обсязі поставки товару.
Право на нарахування штрафних санкцій сторони передбачили у п. 11.3 договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки та штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу колегія суддів вважає, що він зроблений арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, та періоду прострочки, а тому місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 88 572,53грн.
Разом з тим, дійсно, в здійсненому позивачем розрахунку пеню нараховано починаючи з 7.12.2017, в той час коли останнім днем виконання зобов'язання за умовами договору є 3.01.2018, а відтак суд першої інстанції підставно здійснив власний вірний розрахунок та правомірно відмовив позивачу у задоволені вимоги в частині стягнення з відповідача 9 427,50грн. пені, нарахованої за період з 7.12.2017 по 3.01.2018.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано на підставі п.2 ч.2 та ч.5 ст. 46 ГПК України не взято до уваги збільшення позовних вимог та змінений період нарахування, які викладені позивачем у відповіді на відзив.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" та стягнення на користь останнього з ТОВ "Сеуранта" штрафних санкцій у сумі 124 280,55 грн.
Щодо посилань відповідача не неможливість одночасного стягнення пені та штрафу з посиланням на постанову Верховного Суду України від 24.12.2013 р. у справі №3-37гс13 колегія суддів зазначає наступне.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ст.ст.216-223,230-237 ГК України, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкції віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.
У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а відтак наявні правові підстави для одночасного їх стягнення.
Твердження відповідача щодо неможливості подвійного стягнення пені з посиланням на постанову Верховного Суду України від 24.12.2013 р. у справі №3-37гс13, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки викладені у вказаній постанові висновки зведені до неможливості стягнення саме подвійної пені, тоді як в даному випадку до стягнення заявлені пеня та штраф.
Скаржник зазначає про відсутність у позивача збитків, які були б наслідком невиконання укладеного між сторонами договору, однак не зазначає якими саме доказами по справі це підтверджується, а тому судова колегія відхиляє такі доводи апелянта. Крім того, відсутність збитків може бути підставою лише для зменшення судом розміру санкцій в порядку ст.551 ЦК України, про що товариство не просило суд, а не для звільнення відповідача від відповідальності.
Щодо посилань відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із прийняттям позовної заяви, яка підписана не уповноваженими особами, то колегія суддів встановила, що позовна заява від імені ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" підписана представниками ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 30.10.2017 (а.с.22) та ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 31.10.2017 (а.с.22), а право на подання даними представниками позову надано їм директором регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_3 та першим заступником директора регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_4, які в свою чергу отримали його на підставі довіреності №3451 від 24.10.2017, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 61-64) і підписана в.о. голови правління ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_5, повноваження якого підтверджуються витягом з ЄДР (а.с.37).
Інших доводів, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення ТОВ "Сеуранта" не наведено.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ "Сеуранта" підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 - без змін.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 року у справі №916/1078/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕУРАНТА” - без задоволення.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.09.2018 о 16.40
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя С.І. Колоколов
Суддя Н.М. Принцевська