донецький апеляційний господарський суд
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
Постанова
Іменем України
03.09.2018 справа №913/75/18
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від28.03.2018р. (повний текст 02.04.2018р.)
у справі№913/75/18 (суддя Драгнєвіч О.В.)
за позовомПриватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
до про Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеграл-Спецмаш”, м.Луганськ визнання недійсним п.12.2. договору про третейське застереження
У лютому 2018 року до господарського суду звернулось Приватне акціонерне товариство “Краснодонвугілля” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеграл-Спецмаш” про визнання недійсним п.12.2 договору №242/290/УІ 08-16 КУО від 04.08.2016, укладеному між сторонами, в якому викладено третейське застереження: “якщо спори та розбіжності, зазначені в п.12.1 цього договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності з матеріальним правом України в Регіональному Третейському суді України при асоціації “Регіональна правова група” (у відповідності з регламентом зазначеного суду), рішення якого є остаточним і обов'язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами в строки, зазначені в рішенні суду”.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.03.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Позивач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також при неповному з'ясуванні обставин справи.
Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо недоведеності та необгрунтованості позовних вимог з посиланням на те, що наявне в Договорі третейське застереження є порушенням ст.ст.55, 64 Конституції України та ст.5 Закону України “Про третейські суди”, якими закріплено право (можливість) сторін, а не обов'язок передачі спору на вирішення третейського суду. Однак, суд першої інстанції не дослідив зазначені обставини та необґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Позивач в судове засідання 03.09.2018р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд справи у його відсутності.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Зокрема, у судовому засіданні Позивач пояснив, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, висновки, викладені у рішенні суду відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлений факт укладення 04.08.2016 р. між сторонами Договору №242/290/УІ 08-16 КУО (далі- Договір), за умовами п.1.1 якого замовник (Відповідач) доручає, а підрядник (Позивач) зобов'язується на свій ризик виконати в порядку і на умовах договору роботи з капітального ремонту і поточному ремонту гірничо-шахтного обладнання. Роботи виконуються на території підрядника;
В розділі 12 “Порядок вирішення спорів” Договору міститься пункт 12.1, за змістом якого спори і розбіжності, що виникли у зв'язку з даним договором або, що стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що встановлення в Договорі третейського застереження (п. 12.2.), яким в беззаперечній формі передбачено порядок вирішення спорів і лише відповідним третейським судом, є порушенням ст.ст.55, 64 Конституції України та ст.5 Закону України “Про третейські суди”, якими закріплено право (можливість) сторін, а не обов'язок передачі спору на вирішення третейського суду. Крім того, третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції. Зазначене зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом про визнання недійсним такого положення договору на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.
В суді першої інстанції Відповідачем надано відзив за змістом якого останній не заперечує проти задоволення позову, проте будь- які обґрунтування цього та пояснення по суті спору у відзиві відсутні (а.с. 66).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із не доведеності обставин, необхідних для визнання пункту 12.2. Договору недійсним.
Зокрема, рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право звернення до суду за захистом своїх прав, передбачене Конституцією України, не може бути заперечене, а домовленість сторін про розгляд спору у третейському суді є їх правом та реалізується шляхом взаємного погодження вказаного питання між сторонами. Спірне третейське застереження погоджено сторонами договору, не містить заборони щодо звернення за судовим захистом до судів загальної юрисдикції, у зв'язку із чим Позивачем не доведено, що в момент вчинення правочину з укладення третейської угоди у вигляді оспорюваного третейського застереження в пункті 12.2. Договору не були дотримані вимоги діючого законодавства, а також не доведена наявність підстав, в силу яких третейське застереження, викладене в п. 12.2. Договору, може бути визнано недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до положень частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як встановлено ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено підстави недійсності правочину, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з положеннями статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями Закону України "Про третейські суди" врегульовані вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.
Так, зокрема, згідно з нормами статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України "Про третейські суди", передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та / або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Тобто третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Умова правочину про розгляд спору третейським судом передбачає у випадку виникнення між сторонами спору можливість звернення з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб до третейського суду для вирішення цього спору шляхом третейського розгляду, який визнаний в Україні та врегульований Законом України "Про третейські суди"
Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, колегія суддів Договору №242/290/УІ 08-16 КУО від 04.08.2016р. приходить до висновку, що третейське застереження, викладене в пункті 12.2. Договору є третейською угодою, укладеною у вигляді третейського застереження в договорі та відповідає вимогам статті 12 ЗУ "Про третейські суди".
Відповідно до вимог частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.
Заявляючи позовні вимоги про визнання правочину недійним, позивач повинен вказати яких саме вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, не було додержано в момент вчинення такого оспорюваного правочину, тобто чітко визначити підставу недійсності правочину.
В свою чергу, як вбачається з позовної заяви, Позивач зроблено посилання на положення частин 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 ЦК України, однак не зазначено, вимоги якої з них не було дотримано у момент вчинення правочину.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем не було наведено та доведено у встановленому законом порядку, належними та допустимими доказами, невідповідності пункту 12.2. Договору №242/290/УІ 08-16 КУО від 04.08.2016р. в момент його вчинення вимогам, встановленим частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, а тому, враховуючи презумпцію правомірності правочину та договору, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" про визнання недійсним третейського застереження, яке викладено в вказаному пункті Договору.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта щодо невідповідності спірного застереження, положенням законодавства про систему судів в Україні, зокрема щодо здійснення правосуддя виключно судами, до системи яких не входять третейські суди, оскільки за змістом Закону України "Про третейські суди" укладення третейської угоди, в тому числі у вигляді третейського застереження, є правом юридичної та/або фізичної особи визначити форму врегулювання спору (у разі виникнення такого), а не формою здійснення судочинства та забезпечення реалізації правосуддя. Отже укладення такої угоди не може розцінюватись судом у якості обмеження права особи на звернення за захистом до суду.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання третейського застереження, викладеного у пункту 12.2. Договору №242/290/УІ 08-16 КУО від 04.08.2016р. є правомірним.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 17.05.2018 у справі № 913/75/18 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.
Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м.Сєвєродонецьк Луганської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 28.03.2018 у справі № 913/75/18- залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Приватне акціонерне товариство “Краснодонвугілля”, м.Сєвєродонецьк Луганської області.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 04.09.2018р.
Головуючий (суддя-доповідач): О.В. Стойка
Судді: І.В. Зубченко
ОСОБА_3