пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
28.08.2018 справа № 905/3084/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:Зубченко І.В. (доповідач), Радіонова О.О., Стойка О.В. Голембо І.В.
за участю представників:
від позивача:Сутковий А.М., довіреність №4719 від 19.12.2017р.
від відповідача:Овчаренко Є.В., довіреність №258 від 10.07.2018р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пономаренка Ігора В'ячеславовича, м.Слов'янськ Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від19.04.2018р. (повний текст підписано 24.04.2018р.)
у справі№905/3084/17 (суддя Зекунов Е.В.)
за позовомФізичної особи-підприємця Пономаренка Ігора В'ячеславовича, м.Слов'янськ Донецької області
до Національного природного парку "Святі гори", м.Слов'янськ, м.Святогірськ Донецької області
провизнання укладеною Додаткової угоди №6 до Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р.
Фізична особа - підприємець Пономаренко Ігор В'ячеславович, м.Слов'янськ Донецької області, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Національного природного парку «Святі гори», м.Святогірськ, м.Слов'янськ Донецької області про визнання укладеною Додаткової угоди №6 до Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2018 р. (повний текст підписано 24.04.2018р.) у справі №905/3084/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судове рішення мотивовано відсутністю законних підстав зобов'язувати відповідача укласти додаткову угоду до вказаного договору або визнавати її укладеною з огляду на те, що спірний договір не базується на державному замовленні, не є обов'язковим для укладання в силу прямої норми закону, жодних попередніх домовленостей щодо укладення додаткової угоди до спірного договору сторонами не встановлювалось. За таких обставин, на підставі статей 179, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суд першої інстанції дійшов висновку про необов'язковість спірного договору до укладення та, застосовуючи принцип свободи договору, визначений статтями 6, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також враховуючи відсутність погодження сторонами істотних умов договору - відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2018р., Фізична особа - підприємець Пономаренко Ігор В'ячеславович звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, недоведеністю встановлених судом обставин справи, невідповідністю висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права. За доводами скаржника, суд першої інстанції неправомірно досліджував обставини конфлікту між сторонами за час дії Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р., у той час як предметом дослідження за даним позовом мали бути вивчення правової природи правовідносин між сторонами та можливість визнання укладеною додаткової угоди №6 до вказаної Угоди про рекреаційну діяльність. Крім цього, за доводами апеляційної скарги місцевим господарським судом не було приділено достатньої уваги наявному в матеріалах справи проекту договору від 14.12.2017р. про спільну рекреаційну діяльність, що був надісланий відповідачем, як доказу щодо наміру відповідача продовжувати спільну діяльність з відповідачем. Також апелянт зазначив про те, що відносини між сторонами відповідної угоди за своєю правовою природою є відносинами найму, отже суд мав застосувати до спірних правовідносин за аналогією положення законодавства, що регулюють орендні відносини, зокрема, ст.777 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за протоколом автоматизованого розподілу від 30.05.2018р. сформовано колегію суддів у складі: Зубченко І.В. (головуючий, суддя-доповідач), судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2018р. вказана колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі №905/3084/17 та зобов'язала відповідача до 25.06.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.
На поштову адресу суду від Національного природного парку "Святі Гори" надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2018р. після проведення підготовчих дій судова колегія призначила розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Пономаренка Ігоря В'ячеславовича на 17.07.2018р.
У зв'язку з перебуванням судді - члена колегії Радіонової О.О. у відпустці на дату розгляду справи, на підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду, за протоколом повторного автоматизованого розподілу справи визначено наступний склад судової колегії: Зубченко І.В. (головуючий, суддя-доповідач), судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2018р. розгляд справи №905/3084/17 відкладено у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати технічну фіксацію судового процесу, засідання суду призначене на 28.08.2018р.
На підставі розпорядження керівника апарату суду, за протоколом повторного автоматизованого розподілу від 28.08.2018р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді зі складу колегії Черноти Л.Ф., з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, сформовано колегію суддів у складі: Зубченко І.В. (головуючий, суддя-доповідач), судді Радіонова О.О., Стойка О.В.
У судовому засіданні 28.08.2018р. представник Фізичної особи - підприємця Пономаренка Ігоря В'ячеславовича підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, у задоволенні якого судовою колегією відмовлено з огляду на недоведеність неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.
Представник Національного природного парку "Святі Гори" у судовому засіданні 28.08.2018р. заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду Донецької області без змін.
Відповідно до ст.269 ГПК України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
За приписами статей 222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
У судовому засіданні 28.08.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 01.03.2013р. сторони уклали Угоду про рекреаційну діяльність №25 (далі за текстом - Угода), предметом якої за п.1.1 є спільна рекреаційна діяльність позивача та відповідача, що здійснюється в Святогірському ПНДВ, квартал 59, вид.1, площею 1,7га, у формі функціонування підвісного мотузкового парку-атракціону. Метою Угоди сторони визначили юридичне оформлення та впорядкування відносин, пов'язаних з організацією спільної рекреаційної діяльності, зокрема, наданням платних рекреаційних послуг та проведенням еколого-освітньої діяльності (п.1.2 Угоди).
За умовами Угоди Національний природний парк "Святі Гори" зобов'язався: організувати доступ позивача до природних ресурсів відповідно до встановлених лімітів та дозволу на використання природних ресурсів в оздоровчо-рекреаційних цілях; довіряти позивачу на термін дії Угоди надання рекреаційних послуг; надавати позивачу необхідну для ведення рекреаційної діяльності інформацію; здійснювати заходи по охороні, використанню та відтворенню природних ресурсів за рахунок коштів, отриманих від позивача; проводити еколого-освітню роботу серед рекреантів; здійснювати контроль за рекреаційною діяльністю позивача; інформувати Державну службу заповідної справи про укладення Угоди в 10-ти денний термін (розділ 3 Угоди).
При цьому, як встановлено у розділі 4 Угоди, Фізична особа - підприємець Пономаренко Ігор В'ячеславович зобов'язався: надавати рекреаційні послуги; проводити рекреаційну діяльність без заподіяння шкоди природним комплексам та порушення екологічної рівноваги з дотриманням встановленого природоохоронного режиму та правил протипожежної безпеки; забезпечити облік пішоходних туристів, які відвідують рекреаційні об'єкти; надавати відповідачу необхідну інформацію для здійснення контролю за рекреаційною діяльністю на закріпленій території; обслуговувати на закріпленій території не більше 1 ч/дн/га; приступити до надання рекреаційних послуг протягом 5 днів після підписання Угоди; щомісячно вносити кошти на природоохоронні заходи в обумовленому сторонами розмірі; забезпечувати збереження майна і підтримувати територію, де здійснюється рекреаційна діяльність, в належному стані; дотримуватись правил техніки безпеки при наданні рекреаційних послуг.
Пунктом 7 визначений строк Угоди (до 31.12.2013р.) та порядок продовження строку її дії. У редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2014р. термін дії основної Угоди про рекреаційну діяльність № 25 від 01.03.2013р. продовжувався до 31.12.2017р.
Проаналізувавши вищенаведені правовідносини між сторонами та укладений між ними договір, судова колегія встановила, що виходячи з правової природи Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р. остання має ознаки договору про спільну діяльність, правове регулювання якого визначено главою 33 ЦК України.
Крім цього, місцевим господарським судом встановлено, що 26.10.2017р. позивач звернувся до керівництва Національного природного парку «Святі гори» з заявою щодо продовження дії Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р. на 2018р., яка була отримана відповідачем 27.10.2017р., про що свідчить відповідний вхідний штам відповідача (вхідний №303).
Заявою від 31.10.2017р. (отримана Національним природним парком «Святі гори» 02.11.2017р., вхідний №310) позивач повторно проінформував відповідача про раніше подані та не розглянуті останнім заяви. За текстом даної заяви позивач нагадав про вищенаведену заяву від 26.10.2017р. про продовження дії Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р. на 2018р., а також висловився з приводу намірів про розширення території надання рекреаційних послуг у рамках спільної рекреаційної діяльності з відповідачем.
Згідно пояснень, наданих позивачем та представниками відповідача, протягом жовтня - листопада 2017р. між позивачем та відповідачем відбувались перемови щодо можливості пролонгації Угоди на 2018р., проте згоди досягнуто не було.
08.12.2017р. позивач направив відповідачу лист, у якому запропонував надати для ознайомлення проект договору про спільну діяльність.
Супровідним листом від 12.12.2017р. №394 Національний природний парк «Святі гори» направив позивачу для ознайомлення проект договору про спільну рекреаційну діяльність.
Оскільки наданий відповідачем проект договору відрізнявся за обсягом прав та обов'язків сторін від Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р., відповідач вважав реальною загрозу порушення його прав, зокрема, права власності на майно, та звернувся з вказаним позовом до господарського суду Донецької області.
У березні 2018р. позивач надав Національному природному парку «Святі гори» протокол розбіжностей від 06.03.2018р. до Проекту договору, проте з умовами, запропонованими позивачем, відповідач не погодився, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов Договору.
13.03.2018р. відбулось засідання науково-технічної наради Національного природного парку «Святі гори», на якому прийнято рішення вважати недоцільним подальше продовження сумісної рекреаційної діяльності з мотузковим парком «Стрекоза» і укладення угоди з Фізичною особою-підприємцем Пономаренком І.В. у зв'язку з тим, що в діяльності мотузкового парку стали переважати напрямки, не сумісні з цілями і задачами національного парку (надання території для масових вечірок, організація громадського харчування, торгівля продуктами харчування), а також з причин невиконання і ігнорування попередніх рішень науково-технічної ради Національного природного парку «Святі гори», чисельних порушень договору про сумісну рекреаційну діяльність і відмови виконувати вимоги співробітників парку щодо виправлення порушень.
З огляду на вищевикладене господарський суд Донецької області, з яким погоджується Донецький апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що на час розгляду справи термін дії Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р. сплив 31.12.2017р., а новий Договір про рекреаційну діяльність між Національним природним парком «Святі гори» та Фізичною особою-підприємцем Пономаренко І.В. не укладений, з причини не досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних його умов.
Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст.181 ГК України.
За приписами ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Як встановлено ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Вказане також кореспондується з положеннями ст.638 ЦК України: договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (частини 2,4 ст.181 ГК України).
Частиною 1 ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтями 6, 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надіслано відповідачу проект Додаткової угоди №6 до Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р. разом з позовною заявою, проте відповідачем у судовому засіданні відхилено зазначену пропозицію.
Частинами 3, 6 ст.179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
Умови здійснення рекреаційної діяльності на території Національного природного парку «Святі гори» здійснюється відповідно до Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 22.06.2009р. №330, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2009р. за №679/16695.
Законами України чи діючими нормативно-правовими актами не встановлено обов'язкової форми договору про рекреаційну діяльність.
Відповідно до ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Проаналізувавши умови спірного договору про рекреаційну діяльність, положення Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 22.06.2009р. №330 та наведені норми ГК України, Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір, визнання укладеною додаткової угоди до якого є предметом спору по даній справі, не базується на державному замовленні, не є обов'язковим для укладання в силу прямої норми закону, жодних попередніх домовленостей щодо укладення додаткової угоди до спірного договору сторони не укладали, тому відсутні законні підстави зобов'язувати відповідача укласти додаткову угоду до вказаного договору або визнавати її укладеною.
Оскільки зазначений договір про рекреаційну діяльність не визначений як типовий або примірний, а також враховуючи, що законодавством України не встановлено обов'язковість дотримання його форми, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необов'язковість спірного договору до укладення.
Частиною 3 ст.180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За приписами частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За таких обставин, враховуючи приписи ч.8 ст.181 ГК України та відсутність згоди сторін щодо всіх істотних умов спірного договору, а також приймаючи до уваги заперечення Національного природного парку «Святі гори» щодо пролонгації угоди, відсутні підстави вважати Додаткову угода №6 до Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р. укладеною.
Твердження апелянта щодо наявності направленого відповідачем в його адресу проекту договору про спільну діяльність не спростовують викладених вище висновків суду, оскільки вказаний договір регулює інші правовідносини між сторонами, про що свідчить, зокрема, відмінність прав та обов'язків стороні за вказаним договором. Крім цього, апеляційний суд враховує положення п.9.4 Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р., відповідно до змісту якого всі зміні і доповнення до Угоди мають юридичну силу і є невід'ємною частинною цієї Угоди, якщо вони внесені в письмовій формі і підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін. Зі змісту запропонованого Національним природним парком «Святі гори» проекту договору про спільну діяльність не вбачається умов, які дозволяють ідентифікувати його, як невід'ємну частину Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р.
Апеляційний господарський суд критично оцінює доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин за аналогією положення законодавства, що регулюють орендні відносини, оскільки Угода про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р. не передбачає умов, що притаманні відносинам найму, як-то: передання орендованого майна в користування наймачу, сплату орендних платежів, тощо. Окрім цього, за текстом Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р. відповідач взяв на себе ряд обов'язків щодо участі в спільній діяльності, що суперечить ознакам орендних відносин. Плата, яку позивач вносив на рахунок відповідача, за умовами угоди спрямовувалась на природоохоронні заході, що цілком відповідає правовідносинам спільної діяльності сторін.
З огляду на вищенаведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, жодною мірою не спростовують висновків суду першої інстанції.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову та визнання укладеною Додаткової угоди №6 до Угоди про рекреаційну діяльність №25 від 01.03.2013р.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2018р. (повний текст підписано 24.04.2018р.) у справі №905/3084/17 та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами. За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пономаренка Ігора В'ячеславовича, м.Слов'янськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2018р. (повний текст підписано 24.04.2018р.) у справі №905/3084/17 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2018р. (повний текст підписано 24.04.2018р.) у справі №905/3084/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 28.08.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 03.09.2018р.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді О.О. Радіонова
О.В. Стойка
Надруковано 6 примірників: 2 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСДО