27 серпня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/247/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. за участю секретаря судового засідання Карпи М.Ю. розглянув матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, бульв. Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601 в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, вул. В. Чорновола,4, м. Тернопіль, 46001
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації, просп. Незалежності, 19, смт. Гусятин, Гусятинський р-н., Тернопільська обл., 48201
про стягнення заборгованості у сумі 163 378 грн. 83 коп.
Судові процедури.
Повідомлення учасників про справу та фіксування судового процесу.
У судових засіданнях представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.
Сторони, за правилами ст.ст. 120, 121 ГПК України були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.
В порядку ст.ст. 8, 222 ГПК України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд” на CD-R, серійний номер N120UG21D8052783D2.
Суть справи.
Позивач - Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Тернопільської філії ПАТ “Укртелеком” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №10-12/07 від 26.06.2018 р. (Вх.№290 від 26.06.2018 р.) до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації про стягнення 163 378 грн. 83 коп.
Відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Форма провадження. Розгляд справи по суті.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті, вперше призначене на 26 липня 2018 року о 15 год. 00 хв., відкладалось на 27.07.2018 о 16 год. 00 хв., на 14.08.2018 о 10 год. 00 хв. та оголошувалася перерва в засіданні до 27.08.2018 року о 10 год. 00 хв.
Згідно ч.1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч.8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
У судовому засіданні 27 серпня 2018р. після з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд після виходу із нарадчої кімнати оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Аргументи сторін.
Правова позиція позивача.
Підставою звернення до суду із вказаним позовом, як стверджує позивач, є невиконання відповідачем норм чинного законодавства щодо відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, протягом липня-грудня 2017 року, на пільгових умовах, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про охорону дитинства».
Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Заперечення відповідача.
Представник відповідача участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, проте, неодноразово подавав клопотання про розгляд справи без його участі.
Через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №01-10/2134 від 06.07.2018 (Вх.№ 13829 від 12.07.2018 р.), у якому зазначає, що на його клопотання рішенням Гусятинської районної ради від 26 січня 2017 року №162 затверджено районну цільову програму щодо надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг окремим категоріям громадян та здійснення компенсації за перевезення пасажирським автомобільним транспортом на приміських автобусних маршрутах загального користування, а також залізницею регіональної філії “Львівська залізниця” ПАТ “Українська залізниця”. Однак кошти на фінансування цієї програми не закладені в районному бюджеті, а тому і кошторис не складений.
Також звертає увагу на те, що листами управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації повідомило позивача, що Законом України “Про державний бюджет України на 2017 рік” не передбачено субвенції з надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку, а також і в місцевому бюджеті відповідних коштів по даній програмі не закладено, тому управління не може повернути кошти за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах позивачу.
Крім того, вказує, що управління не визнано головним розпорядником коштів об'єднаних територіальних громад та те, що між сторонами у справі не було заключено договору та підписано актів виконаних робіт за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за липень-грудень 2017 року.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство “Укртелеком”, відокремленим підрозділом якого є Тернопільська філія Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.
За липень-грудень 2017 року Тернопільською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам смт. Гусятин та Гусятинського району на суму 163 378 грн. 83 коп.
Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам за липень - грудень 2017 року всього на суму 163 378 грн. 83 коп. (копії розрахунків, звітів та доказів їх надсилання знаходяться в матеріалах справи).
Натомість Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації листами від 16.02.2017 року №32 /397 та від 31.08.2016 №31-09010-16-16 /24984 повідомляло позивача, що Законом України “Про державний бюджет України на 2017 рік” не передбачено субвенції з надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку, а також і в місцевому бюджеті відповідних коштів по даній програмі не закладено, тому управління не може повернути кошти за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах позивачу.
Унаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення у вказаний період, позивачем понесені витрати в сумі 163 378 грн. 83 коп., що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Розглянувши та оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням позивачем послуг зв'язку громадянам смт. Гусятин та Гусятинського району на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують.
Згідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами,
провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, згідно з п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги: позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів; абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів ОСОБА_1 Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100- процентною знижкою від затверджених тарифів.
Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни надаються такі пільги: позачергове встановлення на пільгових умовах телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що особам, на яких попшрюється чинність цього Закону, надаються такі пільги: позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів ( оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
Відповідно до п. 11 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, першочергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" пільга у вигляді 50-відсоткової знижки плати за користування квартирним телефоном надається ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членам їх сімей, які проживають разом з ними.
Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка від плати за встановлення і користування квартирним телефоном.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено надання
пільг багатодітним сім'ям, зокрема, абонентна плата за користування квартирним телефоном
встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.
У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (далі - Правила) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Так, згідно ст. 91 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Зокрема, п. 2 Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно ч. 1 п. 8 Порядку №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку ).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.
Згідно з ч. ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасниками справи.
Як підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Укртелеком" протягом липня-грудня 2017 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам смт. Гусятин та Гусятинського району, на виконання законодавчих вказівок, що містяться у Законах України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".
У приписах вказаних законів закріплені норми, якими передбачено надання пільг певним категоріям громадян при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги), і такі норми є нормами прямої дії.
Закон України "Про телекомунікації" та Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам за липень - грудень 2017 року всього на суму 163 378 грн. 83 коп. (копії розрахунків, звітів та доказів їх надсилання знаходяться в матеріалах справи).
Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 р., підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами, які знаходяться в матеріалах справи (від 08.08.2017 №06/2-11-236, від 06.09.2017 №06/2-11-285, від 06.10.2017 №06/2-11-319, від 07.11.2017 №06/2-11-349, від 06.12.2017 №06/2-11-379, від 05.01.2018 №06/2-11-24 ).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що управління не визнано головним розпорядником коштів об'єднаних територіальних громад.
Проте, відповідно до п. 3 Порядку №256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг, наданих громадянам смт. Гусятин та Гусятинського району є Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації, а тому, на підставі вищезазначених норм закону та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватись відповідачем.
На виконання вимог статті 102 БК України постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04 березня 2002 року затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку). Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №916/2456/17.
У своїх запереченнях на позов Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації вказує на те, що Законом України “Про державний бюджет України на 2017 рік” не передбачено субвенції з надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку, а також і в місцевому бюджеті відповідних коштів по даній програмі не закладено, тому управління не може повернути кошти за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах позивачу.
З приводу цього суд має за необхідне зазначити, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, хоч Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.
Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
З огляду на викладене вище, судом відхиляються твердження відповідача про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період, через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на відповідний рік не передбачені кошти на ці видатки, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, не із Закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Відхиляє суд і заперечення відповідача про те, що не було належним чином укладено відповідного договору про розрахунки з постачальниками послуг.
При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення
договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Згідно із статтями 11, 509 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права й обов'язки. Цивільні права й обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права й обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 ГК України.
Частиною першою статті 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до статті 526 ЦК України і статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
З огляду на вказані норми законодавства у ПАТ «Укртелеком» виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв'язку з наданням послуг зв'язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління праці та соцзахисту як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Отже, слід дійти висновку, що відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Аналогічні наведеним правові позиції викладені і у Постановах ОСОБА_1 Верховного Суду від 22.05.2018 року справа №927/498/17, від 17.04.2018 року справа № 906/621/17, від 05.06.2018 року справа № 927/584/17, від 06.06.2018 року справа № 911/1541/17, від 06.06.2018 року справа № 916/2456/17, від 06.06.2018 року справа № 927/1155/16.
Відповідно до ч. 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із змісту частин 5-6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд також має за необхідне зазначити, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. При цьому телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати.
Висновок суду.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом враховуються приписи ст.ст.74,76,77 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.
З огляду на наведене, суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем того, що станом на момент розгляду справи, борг Управління перед позивачем становить 163 378 грн. 83 коп. та підлягає до стягнення в повному обсязі.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, враховуючи задоволення позовних вимог повністю, суд відповідно до вимог частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 450 грн. 68 коп. покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.
Інших судових витрат сторони до відшкодування суду не заявляли.
Керуючись ст.ст. 12, 13,46,73, 74,76-79, 86, 91, 129,232-233,236-241,247-252 та іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації просп. Незалежності, 19, смт. Гусятин, Гусятинський р-н., Тернопільська обл., 48201 (код ЄДРПОУ 03195607) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, бульв. Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, вул. В. Чорновола,4, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 01188052) - 163 378 (сто шістдесят три тисячі триста сімдесят вісім) грн 83 коп. заборгованості по витратах, понесених у липні-грудні 2017 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації просп. Незалежності, 19, смт. Гусятин, Гусятинський р-н., Тернопільська обл., 48201 (код ЄДРПОУ 03195607) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, бульв. Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, вул. В. Чорновола,4, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 01188052) - 2 450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 68 коп. сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повне рішення складено та підписано з урахуванням перебування судді у відпустці з 28.08 по 03.09.2018 протягом 1 (одного) робочого дня 04.09.2018 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко