29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"22" серпня 2018 р. Справа № 924/273/18
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В. при секретарі судового засідання Нестеруку М.П., розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри"
2. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
за участю: третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2; третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" - Логіна Сергія Володимировича
про визнання недійсним іпотечного договору з моменту його укладення
за участю представників:
позивача: ОСОБА_4 - за довіреністю;
1-го відповідача: Логін В.Т. - керівник;
третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2;
інших учасників процесу: не з'явились.
У судовому засіданні 22.08.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позивач просить суд визнати недійсним іпотечний договір від 22.02.2008р., укладений між публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри", посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Рибаком С.Й., зареєстрований в реєстрі за № 439, з моменту його укладення.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри", що володіє 33,3% статутного капіталу та є учасником товариства з 19 грудня 2000 року, про що свідчать зміни і доповнення до статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри", зареєстровані 19 грудня 2000 року за № 1093.
Також, як вказує позивач, учасниками товариства є ОСОБА_2, що володіє 33,3% статутного капіталу даного товариства з дня його створення, про що свідчить статут товариства, зареєстрований виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради від 06.03.2000 року за № 384. Крім того, як стверджує позивач, ОСОБА_2 є директором товариства. Інший учасник товариства - ОСОБА_6, що володіла 33,3% статутного капіталу товариства, яка також набула статусу учасника товариства з 19.12.2000р., померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Після смерті ОСОБА_7 у товаристві не відбулися зміни учасників за правилами правонаступництва, визначені ст. 55 Закону України „Про господарські товариства". Тому, учасниками товариства в даний час є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зазначив позивач.
Як вказує позивач, 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників товариства з розгляду питань, пов'язаних з подальшою діяльністю товариства та шляхів виходу його з критичного фінансового стану, позивачем була внесена пропозиція стосовно продажу незадіяних у виробництві частин виробничих приміщень, а кошти, отримані від їх реалізації, запропоновано спрямувати на основні напрямки виробничої діяльності.
Однак, позивач звертає увагу на те, що під час обговорення питань, пов'язаних з організацією діяльності товариства, директор підприємства ОСОБА_2 повідомив про те, що усі виробничі приміщення товариства, загальною площею 2202,5 кв.м., які знаходилися на балансі товариства, перебувають в іпотеці на підставі іпотечного договору від 22.02.2008р., укладеного між товариством та ПАТ „Укрсоцбанк", у забезпечення виконання позичальником генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008р. Водночас, під час з'ясування обставин було встановлено, що позичальником за вказаним генеральним договором є гр. ОСОБА_3, який не є учасником товариства. При цьому, як стверджує позивач, за оспорюваним іпотечним договором товариство виступило майновим поручителем за борговими зобов'язаннями іншої особи.
Тому, позивач вважає, що внаслідок укладення іпотечного договору від 22.02.2008р. між ПАТ „Укрсоцбанк" та ТОВ „Товтри" відбулося порушення його корпоративних прав та інтересів як учасника товариства.
Позивач звертає увагу на те, що рішення учасників товариства з приводу надання згоди директору на укладання оспорюваного правочину з іншими особами не приймалися та згоди інших учасників не надавалися.
Так, відповідно до п. 8.2 Статуту ТОВ „Товтри" виконавчим органом товариства є директор. Відповідно до п. 8.10 директор товариства має право: без довіреності діяти від імені товариства, представляти його у всіх установах, організаціях, підприємствах як в Україні, так і за кордоном; здійснювати всякого роду угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках рахунки. Однак, позивачем відзначено, що п. 8.12 Статуту передбачено, що договори на суму, які перевищують 5000 гривень, повинні обов'язково узгоджуватись з учасниками товариства.
Таким чином, робить висновок позивач, відповідно до статуту ТОВ "Товтри", для укладення оспорюваного договору від імені ТОВ "Товтри" необхідно було погодження учасників товариства. Також, як вбачається з преамбули оспорюваного іпотечного договору, від імені ТОВ „Товтри" зазначений договір був підписаний директором ОСОБА_2, що діє на підставі статуту. Проте, документ, який би підтверджував погодження учасниками товариства на укладання цього договору, відсутній. Зазначене підтверджується довідкою позивача про відсутність у протоколах загальних зборах товариства рішень про укладання цього договору.
Посилаючись на зміст ст. 97, 98, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.89 Господарського кодексу України, позивач зазначив, що рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що станом на момент укладання спірного договору розмір іпотечного майна товариства від загальної його маси становив 53,8 %, що підтверджується довідкою ТОВ „Товтри" № 1/04-18 від 04.04.2018р. В даному випадку вказана імперативна норма вимагає надання згоди на відчуження приміщень, переданих товариством в іпотеку іпотекоотримувачу, за згоди не менш як у 3/4 голосів учасників товариства, згода яких не надавалася, що також тягне визнання спірного правочину недійсним з моменту його укладення, стверджує позивач.
Крім того, посилаючись на окремі правові позиції Верховного Суду України, позивач відзначає, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить позов задовольнити.
16.07.2018р. позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, вказуючи, зокрема, на те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що 22.02.2008р. між ТОВ „Товтри" та ПАТ „Укрсоцбанк", у забезпечення виконання позичальником генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008р. був укладений спірний договір іпотеки, позичальником за вказаним генеральним договором є гр. ОСОБА_3, який не є учасником товариства. Також, як зазначив позивач, оспорюваним іпотечним договором товариство виступило майновим поручителем за борговими зобов'язаннями іншої особи без отримання згоди інших учасників товариства. Зокрема, відзначено, що про існування спірного договору іпотеки позивачу стало відомо лише 27.03.2018р., під час засідання загальних зборів учасників товариства.
Обґрунтовуючи пропущення строку позовної давності з поважних причин, позивач зазначає, що вона не знала і не повинна була знати про існування вказаного договору іпотеки з тих підстав, що стороною спірного іпотечного договору є дві юридичні особи - ТОВ „Товтри" та ПАТ „Укрсоцбанк". Вказаний іпотечний договір від імені ТОВ „Товтри" підписаний одноосібно директором товариства ОСОБА_2, без згоди інших учасників товариства, який посвідчений нотаріусом, та який відповідно до положень ст. 8 Закону України „Про нотаріат" набув статусу нотаріальної таємниці. Крім того, після підписання оспорюваного договору директор товариства не повідомив інших учасників про його укладення, а лише проінформував про його існування 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників товариства, відтак, про існування спірного договору іпотеки позивачу стало відомо лише 27.03.2018р. Разом з тим, позивач не знала і не могла знати про існування вказаного договору з тих підстав, що в облікових бухгалтерських матеріалах товариства, право доступу до яких мала позивач, не значиться відомостей про обтяження майна товариства та його відчуження.
Враховуючи положення п.п. 8.10, 8.12. статуту товариства та ч. 2 ст. 198 ЦК України, позивач зазначила, що підписання спірного договору іпотеки одноосібно директором товариства без згоди інших учасників є неможливим та протизаконним при наявності передбачених статутом товариства та законом обмежень щодо укладення ним одноосібно договорів від імені товариства.
З огляду на викладене, посилаючись на положення ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що строк позовної давності за зверненням до суду з даним позовом пропущений з поважних причин, оскільки вона не знала і не могла знати про його існування до 27 березня 2018р., у зв'язку з чим позивач просить суд поновити строк позовної давності.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" - відповідача 1 (а також третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" - ОСОБА_3, залучені до участі в справі ухвалою суду від 16.07.2018р.) позовні вимоги підтримують. При цьому, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" - ОСОБА_3, просить суд у своєму клопотанні від 27.07.2018р. розглядати справу за його відсутності.
Представник публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (відповідача 2) проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову, відзначивши, зокрема, що, підписуючи іпотечний договір, директор товариства ОСОБА_2 діяв від імені без довіреності на підставі п. 8.10 Статуту, відповідно до якого директор товариства має право: без довіреності діяти від імені товариства, представляти його у всіх установах, організаціях, підприємствах як в Україні так і за кордоном; здійснювати всякого роду угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках рахунки. Як зазначив представник відповідача 2, для укладення іпотечного договору було надано статут ТОВ „Товтри" із змінами та доповненнями, протокол зборів учасників товариства про прийняття рішення про обрання директором ОСОБА_2 Тому, при укладенні іпотечного договору ПАТ „Укрсоцбанк" не володіло інформацією щодо обмежень повноважень директора ОСОБА_2 на його підписання, оскільки для вчинення правочину було надано повний пакет необхідних документів, вказав представник ПАТ „Укрсоцбанк".
Також, як стверджує представник відповідача 2, повний пакет документів був наданий нотаріусу під час вчинення правочину для підтвердження повноважень директора на його підписання. При цьому, повноваження директора та інші документи було перевірено нотаріусом при посвідченні оспорюваного правочину. Нотаріальне посвідчення правочину означає, що його зміст, час і місце здійснення, наміри суб'єктів правочину, його відповідність закону та інші обставини перевірені та офіційно зафіксовані нотаріусом, а тому розглядаються як достовірні. Тому, як вказує представник відповідача 2, під час укладення іпотечного договору було додержано усіх вимог щодо його форми, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
При цьому, як вважає представник відповідача 2, наведені у позові обставини щодо перевищення повноважень, незаконності та протиправності дій з боку директора ТОВ „Товтри" ОСОБА_2 не підтверджені належними доказами. Також представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності.
Представник публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у своєму клопотанні від 10.08.2018р. проти позову заперечує, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові, а також розглядати справу у засіданні 22.08.2018р. за його відсутності.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
22.02.2008р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", в подальшому - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (кредитором) та фізичною особою Логіном Сергієм Володимировичем (позичальником) було укладено генеральний договір № 890/65-ГД 14, відповідно до п. 1 якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у гривнях та/або доларах США, євро (кредит), в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентним за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору 2000000 грн., на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього договору, та є його невід'ємною частиною.
22.02.2008р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", в подальшому - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (іпотекодержателем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри" (іпотекодавцем) в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, зареєстрованого виконкомом Кам'янець-Подільської міської ради за № 384 від 06.05.2000р., зі змінами та доповненнями від 19.12.2000р. № 1093, що є майновим поручителем за зобов'язаннями громадянина України Логіна Сергія Володимировича (позичальник), було укладено іпотечний договір.
Згідно з п. 1.1. договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за генеральним договором № 8920/65-ГД 14 від 22.02.2008р., укладеним між іпотекодержателем та позичальником, наступне нерухоме майно, належне іпотекодавцю: комплекс № 1 по вул. Першотравневій в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, загальною площею 2202,5 кв.м. Вартість предмету іпотеки за згодою сторін (заставна вартість) становить 5000000 грн., що в еквіваленті складає 990099,01 доларів США, 671891,29 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення цього договору (п. 1.2. договору). Загальна вартість предмету іпотеки, згідно витягу з реєстру, наданого Кам'янець-Подільським БТІ № 16770555 від 23.11.2007р., складає 1300000 грн. (п. 1.3.).
Цей договір скріплений підписами начальника Кам'янець-Подільського відділення Хмельницької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" та директора товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" та печатками сторін, посвідчений 22.02.2008р. приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 439.
Відповідно до протоколу зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 1 від 02.03.2000р., постановлено, зокрема, обрати ОСОБА_2 директором товариства. На виконання даного рішення зборів видано відповідний наказ № 1-К від 06.03.2000р. «Про призначення».
Згідно з протоколом зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 2 від 18.12.2000р., вирішено: задовольнити прохання ОСОБА_1 та ввести її до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри"; збільшити розмір статутного фонду товариства на суму 487000 грн.; затвердити новий розмір статутного фонду в сумі 494000 грн.; у зв'язку із збільшенням розміру статутного фонду та складу засновників товариства провести перерозподіл статутного фонду в такому порядку: ОСОБА_2 - 33,3%, що становить 164635,2 грн.; ОСОБА_6 - 33,3%, що становить 164635,2 грн.; ОСОБА_1 - 33,3%, що становить 164635,2 грн.; затвердити відповідні зміни та доповнення до статуту та установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри".
До статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" вносились зміни і доповнення, зокрема, щодо розміру статутного капіталу (фонду), відповідно до протоколів зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 2 від 18.12.2000р., № 4 від 19.05.2006р., № 12 від 29.03.2013р., № 13 від 14.10.2013р., № 14 від 21.10.2013р., № 15 від 08.11.2013р.
Таким чином, ОСОБА_1 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" з 2000 року та володіє 33,3% статутного капіталу означеного товариства, як це зазначено у п.6.2. статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри".
Розділом 7 статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" визначені права та обов'язки учасників товариства, зокрема, у п. 7.1. вказано, що учасники товариства мають право: приймати участь в управлінні справами товариства; одержувати частину прибутку від діяльності товариства; одержувати повну інформацію про діяльність товариства, враховуючи право знайомитися з усіма документами товариства; одержувати на правах користування майно, яке належить товариству, за згодою решти учасників; бути носієм інших прав, які передбачені установчим договором та цим статутом.
Згідно з п. 7.3. статуту права учасників по передачі своїх прав (своєї частки) іншим учасникам, третім особам, порядок повернення внесеного вкладу учаснику, який вибуває з товариства, а також права правонаступників визначаються установчим договором та чинним законодавством.
У п. 8.1. статуту вказано, що вищим органом товариства є збори його учасників, які складаються з учасників товариства, або призначених ними представників. Як передбачено п.п. 8.2, 8.8. статуту, виконавчим органом товариства є директор.
Відповідно до п. 8.10. статуту директор товариства має право: без довіреності діяти від імені товариства, представляти його у всіх установах, організаціях, підприємствах як в Україні, так і за кордоном; здійснювати всякого роду угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках рахунки. Згідно із п. 8.11 статуту за рішенням зборів учасників товариства до компетенції директора можуть бути віддані питання, які входять до компетенції зборів товариства.
Як передбачено п. 8.12. статуту, договори на суму, які перевищують 5000 грн., повинні обов'язково узгоджуватися з учасниками товариства.
У протоколі зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 1 від 27.03.2018р., у розділі 2. „Слухали" зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 повідомила, що основним джерелом отримання товариством коштів для відновлення виробничих потреб та зменшення витрат на формування собівартості продукції можливо лише отримання товариством коштів з реалізації невикористаного нерухомого майна, а саме приміщень, які стоять декілька років без використання та потребують постійних витрат для їх утримання. Директор ОСОБА_2 повідомив, що продаж невикористаних приміщень товариства є неможливим через те, що все нерухоме майно товариства знаходиться у заставі. На питання ОСОБА_1, з яких підстав майно товариства знаходиться у заставі, директор ОСОБА_2 відповів, що на підставі іпотечного договору від 22.02.2008р., який укладений між ПАТ „Укрсоцбанк" та ТОВ „Товтри" у забезпечення виконання позичальником Логіном С.В. генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008р. На запитання, чим керувався директор під час підписання вказаного договору, останній відповів, що на підставі статуту товариства. Також директор товариства вніс пропозицію про надання згоди учасниками на укладання вказаного договору іпотеки та поставив дане питання на голосування.
ОСОБА_1 повідомила, що відповідно до п. 8.12 Статуту товариства питання необхідно було узгодити та отримати згоду усіх 3-х учасників товариства до підписання вказаного договору, а не зараз, коли залишилося всього два учасники товариства, так як ОСОБА_6 немає в живих і згода не буде мати юридичного значення. Підписання товариством вказаного договору без згоди учасників є незаконним, яке порушує корпоративні права та інтереси усіх учасників.
Директор ОСОБА_2 вніс пропозицію учасникам щодо надання ними згоди на укладення ТОВ „Товтри" іпотечного договору від 22.02.2008р. з ПАТ „Укрсоцбанк" у забезпечення виконання позичальником Логіном С.В. генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008р.
Також, як зазначено у протоколі зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 1 від 27.03.2018р., рішення з розгляду внесеної директором ОСОБА_2 пропозиції щодо надання згоди на укладення ТОВ „Товтри" іпотечного договору від 22.02.2008р. з ПАТ „Укрсоцбанк" у забезпечення виконання позичальником Логіном С.В. генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008р. не набрало законної сили.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри" видано довідку № 1/04-18 від 04.04.2018р. про те, що станом на 22.02.2008р. нерухоме майно, яке іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю, складає 53,8 відсотків загальної вартості майна підприємства.
В матеріалах справи також наявні копії: свідоцтва про смерть ОСОБА_7, виданого 07.04.2017р.; картки фізичної особи-платника податків від 14.05.2002р. на ім'я ОСОБА_1 тощо.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, з урахуванням приписів закону та правових позицій Верховного Суду, судом береться до уваги наступне.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст.1, 18 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як передбачено ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Як встановлено судом, в обґрунтування позовних вимог (про визнання недійсним іпотечного договору від 22.02.2008р. з моменту його укладення) позивач вказує, зокрема, що внаслідок укладення іпотечного договору від 22.02.2008р. між ПАТ „Укрсоцбанк" та ТОВ „Товтри" відбулося порушення його корпоративних прав та інтересів як учасника товариства. Позивач звертає увагу на те, що рішення учасників товариства з приводу надання згоди директору на укладання оспорюваного правочину з іншими особами не приймалися та згоди інших учасників не надавалися.
Судом відзначається, що відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.
Водночас, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.
Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Як встановлено судом, у п. 8.1. статуту ТОВ „Товтри" вказано, що вищим органом товариства є збори його учасників, які складаються з учасників товариства, або призначених ними представників. Як передбачено п.п. 8.2, 8.8. статуту, виконавчим органом товариства є директор.
Відповідно до п. 8.10. статуту директор товариства має право: без довіреності діяти від імені товариства, представляти його у всіх установах, організаціях, підприємствах як в Україні, так і за кордоном; здійснювати всякого роду угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках рахунки. Згідно із п. 8.11 статуту за рішенням зборів учасників товариства до компетенції директора можуть бути віддані питання, які входять до компетенції зборів товариства.
Водночас, як передбачено п. 8.12. статуту, договори на суму, які перевищують 5000 грн., повинні обов'язково узгоджуватися з учасниками товариства.
Крім того, судом з'ясовано, що згідно з п. 1.1. оспорюваного іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за генеральним договором № 8920/65-ГД 14 від 22.02.2008р., укладеним між іпотекодержателем та позичальником, наступне нерухоме майно, належне іпотекодавцю: комплекс № 1 по вул. Першотравневій в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, загальною площею 2202,5 кв.м. Вартість предмету іпотеки за згодою сторін (заставна вартість) становить 5000000 грн., що в еквіваленті складає 990099,01 доларів США, 671891,29 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення цього договору (п. 1.2. договору). Загальна вартість предмету іпотеки, згідно витягу з реєстру, наданого Кам'янець-Подільським БТІ № 16770555 від 23.11.2007р., складає 1300000 грн. (п. 1.3. договору).
Судом відзначається безпідставність посилання позивача на приписи ч.2 ст.98 ЦК України (відповідно до якої рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів), оскільки позивачем не надано належних доказів стосовно наявності даної обставини щодо вартості майна товариства. При цьому, видана товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри" довідка № 1/04-18 від 04.04.2018р. про те, що станом на 22.02.2008р. нерухоме майно, яке іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю, складає 53,8 відсотків загальної вартості майна підприємства (за відсутності в ній будь-яких відомостей щодо дати, номера укладеного іпотечного договору, найменування іпотекодержателя, індивідуалізації майна) не може вважатись доказом того, що оспорюваний договір було спрямовано на відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства.
Водночас, оскільки положення оспорюваного договору передбачають, що товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри" (іпотекодавцем) договір укладається в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, враховуючи обгрунтоване твердження позивача про те, що якщо договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень, відтак, суд не може брати до уваги посилання ПАТ „Укрсоцбанк" на те, що йому було невідомо про наявні обмеження повноважень представника його контрагента.
Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю „Товтри" та публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк" при укладенні спірного договору діяли недобросовісно і нерозумно, тобто знали і за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могли не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства (директора).
При цьому, з урахуванням наведених фактичних обставин справи, встановлених судом у справі на підставі оцінки належних, допустимих та достовірних доказів, виходячи з положень статуту ТОВ „Товтри", суд дійшов висновку про те, що укладення оспорюваного договору (який, з-поміж іншого, передбачає можливість звернення стягнення на майно ТОВ „Товтри" вартістю, що значно перевищує передбачені статутом (п.8.12.) 5000 грн., і, відповідно, передбачає можливість позбавлення юридичної особи права власності на майно), впливає на фактичний розмір статутного капіталу (фонду), частка позивача в якому складає 33,3 %, а отже, безумовно зачіпає його корпоративні права, адже виконання оспорюваного договору прямо впливає на визначення фактичного розміру частки позивача та її економічну цінність.
Таким чином, вищенаведеним засвідчується правомірність та обгрунтованість тверджень позивача про те, що відповідачі не мали права на укладення оспорюваного договору, що є підставою для визнання недійсним іпотечного договору.
Однак, судом з'ясовано, що ПАТ „Укрсоцбанк", з-поміж іншого, заявляє про застосування судом у даному спорі позовної давності, зазначаючи, що це є безумовною підставою для відмови позивачу в позові у повному обсязі.
Проте, позивач, обґрунтовуючи пропущення строку позовної давності з поважних причин, зазначає, що вона не знала і не повинна була знати про існування вказаного договору іпотеки з тих підстав, що стороною спірного іпотечного договору є дві юридичні особи - ТОВ „Товтри" та ПАТ „Укрсоцбанк". Вказаний іпотечний договір від імені ТОВ „Товтри" підписаний одноосібно директором товариства ОСОБА_2, без згоди інших учасників товариства, який посвідчений нотаріусом, та який відповідно до положень ст. 8 Закону України „Про нотаріат" набув статусу нотаріальної таємниці. Крім того, після підписання оспорюваного договору директор товариства не повідомив інших учасників про його укладення, а лише проінформував про його існування 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників товариства, вітак, про існування спірного договору іпотеки позивачу стало відомо лише 27.03.2018р. Разом з тим, позивач не знала і не могла знати про існування вказаного договору з тих підстав, що в облікових бухгалтерських матеріалах товариства, право доступу до яких мала позивач, не значиться відомостей про обтяження майна товариства та його відчуження.
Враховуючи положення п.п. 8.10, 8.12. статуту товариства та ч. 2 ст. 198 ЦК України, позивач зазначила, що підписання спірного договору іпотеки одноосібно директором товариства без згоди інших учасників є неможливим та протизаконним при наявності передбачених статутом товариства та законом обмежень щодо укладення ним одноосібно договорів від імені товариства.
З огляду на викладене, посилаючись на положення ч. 5 ст. 267 ЦК України, позивач вважає, що строк позовної давності за зверненням до суду з даним позовом пропущений з поважних причин, оскільки вона не знала і не могла знати про його існування до 27 березня 2018р., у зв'язку з чим позивач просить суд поновити строк позовної давності.
З приводу наведеного судом відзначається, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Крім того, згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас, судом враховується, що відповідно до абз.5 п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.
Крім того, відповідно до частини 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З огляду на зміст вищенаведених положень закону, а також зважаючи на те, що предметом позову у даній справі є позовна вимога про визнання недійсним договору, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах починається від дня, коли позивач міг довідатися про обставини, що є підставою для визнання договору недійсним.
Враховуючи, що позивач звернувся із позовом до суду більш ніж через 10 років після укладення оспорюваного договору, розглядаючи клопотання ПАТ „Укрсоцбанк" про застосування позовної давності, суд має переконатися, чи причини такого значного пропуску зумовлені дійсно поважними причинами та неможливістю дізнатися про порушення права раніше, в іншому випадку, задоволення позову може порушити принцип правової визначеності та основні цілі інституту позовної давності (захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому).
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Судом відзначається, що відповідно до ст. 10 Закону України „Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та на момент подання позову) учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. При цьому, згідно зі ст.63 Закону України „Про господарські товариства" контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства.
Також, у відповідності до положень ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Водночас, у пункті 7.1. статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" вказано, що учасники товариства мають право, зокрема, одержувати повну інформацію про діяльність товариства, враховуючи право знайомитися з усіма документами товариства.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що засвідчували би, що позивачем з моменту укладення спірного договору від 22.02.2008р. протягом більш як 10 років вчинялись ті чи інші дії, спрямовані на реалізацію передбачених вищеозначеними прпиписами законодавства та положеннями статуту ТОВ «Товтри» своїх прав як учасника товариства щодо одержання інформації про господарську діяльність товариства та відповідних документів стосовно наявних обтяжень нерухомого майна товариства. Також відсутні докази щодо ініціювання ОСОБА_1 як учасником товариства (у порядку, визначеному ст.63 Закону України „Про господарські товариства") здійснення перевірки діяльності директора ТОВ «Товтри» стосовно розпорядження ним майновими правами та іншим майном товариства.
Наведене вище спростовує твердження позивача про пропуск строку позовної давності з поважних причин. Більше того, жодними доказами не підтверджено наміру ОСОБА_1 протягом тривалого часу з моменту укладення спірного договору від 22.02.2008р. прямо чи опосередковано отримати у визначеному Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядку інформацію про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (зокрема, щодо наявності (відсутності) обмеження або заборони розпорядження нерухомим майном ТОВ «Товтри» відповідно до іпотечного договору).
Відтак, вищеозначене свідчить про пропущення позивачем установленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності (за відсутності на те поважних причин), у межах якого він міг звернутися до суду з даним позовом. При цьому суд відзначає, що позивач на підтвердження наявності поважних причин пропущення позовної давності не наводить об'єктивних обставин, які перешкоджали отриманню необхідної для подання позову інформації протягом трирічного строку позовної давності.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи встановлені судом факти, наявність поданої відповідно до частини 3 ст.267 Цивільного кодексу України заяви ПАТ „Укрсоцбанк" про застосування строку позовної давності, позов не підлягає задоволенню з огляду на сплив позовної давності.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, тому у позові слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення (з урахуванням положень ст.ст.116, 233 ГПК України) складено 03.09.2018р.
Суддя М.В. Смаровоз
Віддруков. 6 прим. (всім рек. з пов. про вруч.): 1 - до справи; 2 - позивачу (32300, с. Мукша Китайгородська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, вул. Чкалова, буд. 53); 3 - відповідачу 1 (32300, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., вул. Першотравнева, 1); 4 - відповідачу 2 (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29); 5 - третій особі (ОСОБА_2, 32300, АДРЕСА_1); 6 - третій особі (ОСОБА_3, 32300, АДРЕСА_1).