Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2049/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ФОП Люберцева Володимира Сергійовича, м. Харків
до ПП "Алкорм", м. Харків
про стягнення 393730,00 грн.
за участю представників:
позивача - Люберцев В.С. (директор), паспорт серія МК № 889666 виданий Київським РВ ГУМВС України в Х/О 05.12.2006 року;
відповідача - ОСОБА_2. (директор), наказ №23 від 27.09.10р.
ФОП Люберцев Володимир Сергійович звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ПП "Алкорм" заборгованість за договором поставки товару №11 від 31.07.17р. в сумі 393730,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 30.07.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "27" серпня 2018 р. о(об) 12:00.
17.08.18р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю визнає позовні вимоги.
23.08.18р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Дане клопотання задоволено судом та долучено документи до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 27.08.18р. підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.08.18р. визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до положень ч.ч. 3,4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
«31» липня 2017 р. між позивачем - ФІЗИЧНА ОСОБА ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛЮБЕРЦЕВ ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ (постачальник, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В04 № 021257 від 01.12.2010 р., виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 34243 від 04.12.2012 р.) та відповідачем - ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «АЛКОРМ» (покупець) було укладено Договір поставки товару № 11 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
На підставі вказаного Договору, рахунку-фактури № Л-00000005 від 31.07.17р. покупець 31.07.2017 р. та 23.05.2018 р. через директора ОСОБА_2 прийняв у постачальника товар на загальну суму 722930,00 грн. що підтверджується видатковими накладними № 98 від 31.07.17р., №14 23.05.2018р.
Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунку-фактури протягом 30 календарних днів з дня поставки товару.
Усі товаророзпорядчі документи позивачем відповідачеві були надані. Однак станом на «24» липня 2018 року відповідачем сплачено лише 329200,00 гри. (триста двадцять дев'ять тисяч двісті гри. 00 коп.), що підтверджується виписками за особовим рахунком позивача (банківські виписки) від 26.04.2018 р., 27.04.2018 р., 03.05.2018 р., 11.05.2018 р.,
22.05.18 р., 24.05.2018 р., 01.06.2018 р., 19.06.2018 р., 20.06.2018 р., 06.07.18 р. Отже, відповідачем порушено строк сплати грошових коштів за придбаний товар.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 393730,00 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 393730,00 грн. та визнав позов в повному обсязі, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 393730,00 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Алкорм" (61161, м. Харків, вул. Миколи Манойла, 34, код 21269568) на користь Фізичної особи - підприємця Люберцева Володимира Сергійовича (ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Харків, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Київським РВ ГУМВС України в Харківській області 05.12.2006 року, адреса: 61054, АДРЕСА_1, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) заборгованість за договором поставки товару №11 від 31.07.17р. в сумі 393730,00 грн. та судові витрати в сумі 5905,95 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення буде складено та підписано 31.08.18р.
Суддя Л.В. Шарко