36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
30.08.2018 Справа № 917/933/18
м.Полтава
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Нова лінія", Одеське шосе, 8, смт. Чабани, Київо-Святошинський район, Київська область, 08162
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архікад-С", вул. Європейська, 66, м.Полтава, 36000
про стягнення 10220,32 грн.
Суддя Паламарчук В.В.
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть справи: розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архікад-С" про стягнення 10220,32 грн.
28.08.2018р. за вхід. №7983 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 211,56грн. - суму основного боргу, 4612,75грн. - пеня, 926,88грн. - інфляційні нарахування, 409,96грн. - 3%, а також 1762,00грн. - витрат по сплаті судового збору.
Відповідно п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вище викладене, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви.
28.08.2018р. за вхід. №7979 від позивача надійшла заява про можливість розгляду справи без участі представника.
Відповідач відзив на позов не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив.
Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, явку представників сторін суд ухвалою від 07.08.2018 року визнавав не обов'язковою, неявка сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
25 січня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Нова лінія» (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архікад-С» (Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №04/01/2018 (надалі Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався протягом строку дії Договору передавати у власність Покупцеві товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних та рахунках-фактурах, а Покупець зобов'язався приймати такі товари і сплачувати за них на умовах вказаного Договору (п. 1.1. Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору поставка товару здійснюється у відповідності з Правилами міжнародного тлумачення торгівельних термінів (Інкотермс 2010) на умовах EXW - торгівельний центр Постачальника, адреса якого зазначена у рахунку-фактурі на відповідну партію товару. Водночас, в п. п. 4.1.1. Договору сторони погодили що між ними можуть бути погоджені й інші умови поставки товару. У випадку здійснення поставки товару силами (засобами) Постачальника, вартість доставки зазначається у розрахунково-платіжних документах.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах відстрочки платежу до 10 календарних днів, починаючи з дати поставки такої партії Товару. Датою поставки відповідно до п. 6.6. Договору є дата, зазначена у видатковій накладній, яка складена на відповідну партію товару.
На виконання умов Договору Постачальником було поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну суму 33038,91 грн. за видатковою накладною Phk/NBL-0001214 від 31.01.2018р. Товар за видатковою накладною Phk/NBL-0001214 від 31.01.2018р. доставлявся силами Позивача, у зв'язку з чим до рахунку Cчт/NBL-0001578 від 30.01.2018р. була включена вартість доставки в розмірі 350 грн. 00 коп. та видано видаткову накладну Phk/NBL-0001215 від 31.01.2018 на вказану суму.
В супереч умовам Договору, поставка здійснена за вказаними накладними була оплачена Відповідачем лише частково 26.04.2018р. відповідачем оплачено 1000,00 грн. та 11.07.2018р. оплачено 28118,18 грн. Також, 31.07.2018 відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 4059,17грн.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Як встановлено судом, виконання зобов'язання щодо передачі продукції позивачем виконано у повному обсязі. Однак, відповідач заборгував позивачу 211, 56грн. В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості у повному обсязі.
Таким чином, позов в частині стягнення 211,56 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, Невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами п. 8.1. Договору Сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну оплату товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час, від суми неоплаченої партії товару, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на умови договору на ст. 625 ЦК України позивач нарахував пеню в сумі 4612,75 грн. за період з 11.02.2018р. по 23.07.2018р., 3% річних в сумі 409,96грн. за період з 11.02.2018р. по 23.07.2018р., та інфляційні витрати в сумі 926,88 грн. за період з лютого 2018 по липень 2018.
Після перевірки правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних за прострочення зобов'язання з оплати товару, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Визначений договором строк оплати за накладними закінчується 10.02.2018р (субота, отже останній день строку платежу є відповідно 12.02.2018р. (понеділки), а прострочення зобов'язання починається 13.02.2018р.
З врахуванням викладеного належна до стягнення сума пені становить 4554,20 грн., сума 3% річних становить - 404,47 грн. та 926,88 грн. - інфляційні нарахування.
Позовні вимоги в цій частині є правомірними.
Вимоги в частині стягнення 58,55 грн. - пені та 5,49 грн. - 3% річних, слід відхилити за їх безпідставністю.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача частково, а саме: 211,56 грн. - основного боргу, 4554,20 грн. - пені, 404,47 грн. - 3% річних, 926,88 грн. - інфляційних нарахувань. Решта позовних вимог підлягає відмовію.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Прийняти заяву позивача від 28.08.2018р. за вхід. №7983 про зменшення розміру позовних вимог - до розгляду.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архікад-С" (вул.Європейська, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 37439685, інші відомості: відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" (Одеське шосе, буд. 8, смт.Чабани, Київо-Святошинський район, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 30728887, інші відомості: відсутні) - 211,56 грн. - сума основного боргу, 4554,20 грн. - пені, 404,47 грн. - 3% річних, 926,88 грн. - інфляційні нарахування, а також 1762,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Паламарчук В.В.