21 серпня 2018 року Справа № 915/535/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: ОСОБА_1 - дов.№100 від 15.06.2018;
представника відповідача: ОСОБА_2 - дов.б/н від 09.01.2018;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства “Оскар”
(78252, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Джурків, вул.Гагаріна, буд.31),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг”
(54025, м.Миколаїв, ОСОБА_3, буд.113),
про: стягнення 374546,46 грн. заборгованості, з яких: 329184,00 грн. основного боргу (сума попередньої оплати), 5465,36 грн. - 3% річних, 39897,10 грн. інфляційних втрат, -
07.06.2018 Приватне сільськогосподарське підприємство “Оскар” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №173/1 від 31.05.2018, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг” заборгованісті у сумі 374546,46 грн, з яких: 329184,00 грн - сума неповернутої за Договором купівлі-продажу №41/14 833 від 20.04.2017 та Угодою №1 від 09.11.2017 попередньої оплати, 5465,36 грн. - 3% річних та 39897,10 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно умов Договору купівлі-продажу №41/14 833 від 20.04.2017 відповідач зобов'язувався передати у власність позивача, а позивач в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язувався прийняти техніку (надалі - товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначались сторонами у специфікації (Додаток до цього Договору). Згідно Додатку до Договору під товаром розумілись кукурудзяні жатки Olimac Drago 8 р. Лексион 770, 670, 760 за ціною 1097280,00 грн (з ПДВ) за одиницю. Відповідно до п.2.1. Договору загальна вартість товару за даним Договором становила 3291840,00 (у т.ч. ПДВ 548640,00 грн), що на момент укладання Договору було еквівалентно 114300,00 євро. Посилаючись на п.2.2.1. Договору позивач вказує, що ним було повністю виконано умови вказаного пункту договору, шляхом перерахування продавцю грошових коштів у сумі 329184,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2255 від 24.04.2017 з призначенням платежу: оплата за жниварки Olimac Drago згідно рахунку №27070 від 20.04.2017. Пізніше, між ПСП “Оскар” та ТОВ “Техноторг” було підписано Угоду №1 від 09.11.2017 про розірвання Договору купівлі-продажу №41/14 833 від 20.04.2017. Згідно умов вищезазначеної Угоди сторони прийшли до взаємної згоди достроково припинити дію Договору з 09.11.2017, тим самим відповідач зобов'язався повернути суму попередньої оплати у розмірі 329184,00 грн. з ПДВ до 10.11.2017 (включно). Проте, ні 10.11.2017, ні станом на сьогодні ТОВ “Техноторг” попередню оплату не повернуло чим порушило п.2. Угоди №1 про розірвання Договору купівлі-продажу №41/14 833 від 20.04.2017. Позивач зазначає, що ПСП “Оскар” 14.12.2017 направлялась вимога за вих.№13-12-17/001 від 13.12.2017 на ім'я ТОВ “Техноторг” про негайне повернення в день отримання вимоги вищезазначених коштів, які ПСП “Оскар” перерахувало як попередню оплату за товар згідно умов Договору. Також ПСП “Оскар” в вимозі зазначило про те, що у разі незадоволення даної вимоги, останнє буде змушене звернутись за захистом свого порушеного права до суду з покладенням на ТОВ “Техноторг”, як відповідача штрафних санкцій, судових витрат та витрат на оплату послуг адвоката. Крім того, позивачем було нараховано на підставі ч.2 ст.625 ЦК України на суму попередньої оплати збитки від інфляції та 3% річних.
09.07.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 06.07.2018, в якому відповідач проти позову заперечує та зазначає наступне. Позовна заява підписана директором ПСП “Оскар” ОСОБА_4 повноваження якого відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань обмежено (в тому числі на укладення правочинів) згідно Статуту. Посилаючись на п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” відповідач зазначає, що позивач при здійснені нарахувань інфляційних не враховував періоди, в яких мала місце дефляція.
23.07.2018 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №258 від 18.07.2018, в якій він виклав свої заперечення на доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву.
07.08.2018 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення б/н від 07.08.2018, в яких він не погоджується з нарахуванням інфляційних витрат та звертає увагу суду, що позивачем невірно розраховано інфляційні втрати.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові, у відзиві на позов, у відповіді на відзив та у запереченнях.
Ухвалою суду від 12.06.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 10.07.2018.
10.07.2018 та 23.07.2018 судом оголошувались перерви у підготовчих засіданнях.
07.08.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.08.2018.
У судовому засіданні 21.08.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача та представника відповідача, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.
20.04.2018 між Приватним сільськогосподарським підприємством “Оскар” (покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техноторг” (продавець, відповідач у справі) було укладено Договір купівлі-продажу №41/14 833 (надалі - Договір купівлі-продажу), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (далі по тексту - товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації (Додаток до цього договору).
Згідно Додатку до Договору купівлі-продажу (Специфікація) під товаром розумілись кукурудзяні жатки Olimac Drago 8 р. Лексион 770, 670, 760 за ціною 1097280,00 грн. з ПДВ за одиницю.
Відповідно до п.2.1. Договору купівлі-продажу загальна вартість товару за даним договором становить 3291840,00 грн. у т.ч. ПДВ - 548640,00 грн., що на момент укладення цього договору еквівалентно 114300,00 євро.
Згідно п.2.2. Договору купівлі-продажу покупець зобов'язується оплатити продавцю суму, зазначену в п.2.1. цього договору, у наступному порядку:
- 10% від загальної вартості товару у еквіваленті в євро згідно п.2.1. Договору - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору;
- 90% від загальної вартості товару у еквіваленті в євро згідно п.2.1. Договору - до 10.11.2017.
У відповідності до п.2.3. Договору купівлі-продажу оплата товару здійснюється у гривнях за середньозваженим курсом євро на міжбанківському ринку відповідно до п.2.6. Договору шляхом:
- перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в безготівковій формі;
- внесення грошових коштів на поточних рахунок продавця в готівковій формі через касу банку.
Згідно п.8.1. Договору купівлі-продажу сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (та скріплення його тексту їхніми печатками) і діє до 15.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання ними своїх зобов'язань.
На виконання умов Договору купівлі-продажу, позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку №27070 від 20.04.2017 було здійснено попередню оплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 329184,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2255 від 24.04.2017 на вказану суму (а.с.16).
В подальшому між сторонами було підписано Угоду №1 від 09.11.2017 про розірвання Договору купівлі-продажу №41/14 833 від 20.04.2017 (надалі - Угода ).
Відповідно до п.1 Угоди сторони прийшли до взаємної згоди достроково припинити дію Договору купівлі-продажу з 09.11.2017, тим самим (п.2) відповідач зобов'язався повернути суму попередньої оплати у розмірі 329184,00 грн. з ПДВ, до 10.11.2017 (включно).
Позивач зазначає, що в порушення п.2 Угоди №1 про розірвання Договору купівлі-продажу №41/14 833 від 20.04.2017 відповідач попередню оплату не повернув.
14.12.2017 позивач направив на адресу відповідача вимогу №13-12-17/001 від 13.12.2017 (а.с.17), в якій просить відповідача негайно повернути в день отримання вимоги вищезазначених коштів, які ПСП “Оскар” перерахувало як попередню оплату за товар згідно до умов Договору. Також у вимозі позивач зазначив проте, що у разі незадоволення даної вимоги, останній буде змушений звернутись за захистом свого порушеного права до суду з покладенням на ТОВ “Техноторг”, як відповідача штрафних санкцій, судових витрат та витрат на оплату послуг адвоката. В матеріалах справи містяться докази направлення вказаної вимоги на адресу відповідача (а.с.18, 19).
Відповідач відповіді на вимогу не надав, у визначений позивачем строк грошові кошти не повернув.
Оскільки, у визначений у вимозі термін відповідач попередню оплату в розмірі 329184,00 грн не повернув, позивач звернувся до суду з позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).
Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу сторони визначили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (далі по тексту - товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації (Додаток до цього договору).
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар у строк та за ціною, визначених у специфікації, однак відповідач обумовлений договором товар у визначений строк не поставив.
У відповідності до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Таким чином, сторонами було укладено та підписано Угоду №1 від 09.11.2017 про розірвання Договору купівлі-продажу №41/14 833 від 20.04.2017, відповідно до умов якої сторони прийшли до взаємної згоди достроково припинити дію Договору купівлі-продажу з 09.11.2017, тим сам відповідач зобов'язався повернути суму попередньої оплати у розмірі 329184,00 грн. з ПДВ, до 10.11.2017 (включно) Проте, ТОВ “Техноторг” попередню оплату не повернуло чим порушило п.2. Угоди №1 про розірвання Договору купівлі-продажу №41/14 833 від 20.04.2017.
Крім того, позивач направив на адресу відповідача вимогу №13-12-17/001 від 13.12.2017 (а.с.17), в якій просить відповідача негайно повернути в день отримання вимоги вищезазначених коштів, які ПСП “Оскар” перерахувало як попередню оплату за товар згідно до умов Договору. В матеріалах справи містяться докази направлення вказаної вимоги.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача щодо повернення оплачених коштів по Договору купівлі-продажу №41/14 833 від 20.04.2017 мав бути виконаний до 10.11.2017, що встановлено Угодою №1 від 09.11.2017. Однак у встановлений строк грошові кошти не повернуті, отже зобов'язання є простроченим.
Згідно ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем зобов'язань з оплати товару, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 329184,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5465,36 грн. за період з 11.11.2017 по 31.05.2018 та інфляційних втрат у розмірі 39897,10 грн. за період з листопада 2017 року по травень 2018 року (з 11.11.2017 по 31.05.2018).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
Натомість, стягнення суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення продавцем грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК України.
За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч.3 ст.693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства (ст.536 ЦК України).
Така правова позиція наведена зокрема, в постановах Верховного Суду України: від 16.09.2014 у справі №3-90гс14 (№921/266/13-г/7), від 01.07.2015 у справі №3-357гс15 (910/14120/14) та від 15.10.2013 у справі №3-30гс13.
Умовами Договору купівлі-продажу №41/14 833 від 20.04.2017 та Угодою №1 від 09.11.2017 про розірвання зазначеного договору вище не передбачено обов'язку постачальника сплачувати покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами за не поставку чи несвоєчасну поставку товару.
У пункті п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” також зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 5465,36 грн. - 3% річних та 39897,10 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Отже, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 210, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг” (54025, м.Миколаїв, ОСОБА_3, буд.113, код ЄДРПОУ 30976452) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Оскар” (78252, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Джурків, вул.Гагаріна, буд.31, код ЄДРПОУ 31774096) 329184,00 грн основного боргу (сума попередньої оплати) та 4937,76 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 31 серпня 2018 року.
Суддя М.В. Мавродієва