"27" серпня 2018 р.Справа № 916/1328/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.В.
розглянувши справу №916/1328/18
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (50066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00190977)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5 ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19 ЄДРПОУ 40081200)
про стягнення 12 413,80грн.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №09/06 від 19.06.2018р.
Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 31.10.2017р.
Суть спору: Приватне акціонерне товариство “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення 12 413,80грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2018р. провадження по справі №916/1328/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач 25.07.2018р. за вх.ГСОО 15012/18 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.
23.08.2018р. представник відповідача надав до суду клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, згідно якої відповідача просить суд зменшити розмір штрафу на 50 % відсотків до 6 206,90грн.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
18.10.2017р. сторонами укладено Договір №8693-Є/ЦТЛ-2017 "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" (далі Договір), за п.1.1. якого, предметом цього Договору є надання Перевізником Замовнику послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і проведення розрахунків за ці послуги.
Перевізник зобов'язалася приймати до перевезення та видавати вантажі Замовника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Замовника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього Договору (п.2.2. Договору).
У період січня 2018р. Відповідач здійснив перевезення вантажу 5 маршрутами призначенням на станцію Ізмаїл-експорт регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „УЗ” на адресу ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт” за накладними № 45008158, 45008166, 47504113,47504121,47970074,47970082.
За посиланнями позивача, вагони зі складу вказаних вище маршрутів відчіплялись, без належних на то причин (несправність вагону, виконання митних операцій, вивантаження зайвої маси, вправлення навантаження або упаковки, а також перевантаження, які трапляються з вини відправника, тимчасової перерви, яка трапилась не з вини залізниці). “Про причини затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції” - пункт 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів. Відміток у графі 49 “Відмітка залізниця” залізницею зроблено не було, чим порушено вимоги пунктів 4.2, 4.3, 6,9 Правил оформлення перевізних документів.
Згідно зі ст. 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. N 457, залізниця зобов'язана доставити вантаж за призначенням у встановлений строк. Терміни доставки вантажу, визначені пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є граничними, при перевищенні яких залізниця має сплатити штраф за прострочення в доставці.
Позивач вказує, що під час здійснення перевезень відповідачем допущено прострочення термінів доставки вантажів, визначених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується електронними цифровими підписами одержувача у графі 53 зазначених накладних, та відміток залізниці в графі 49 про те, що “Одержувача повідомлено про прибуття вантажу (дата та час і ЕЦП відповідного працівника залізниці)”, також в графі 51, 53, стоять відмітки (дата) Залізниці про прибуття та видачу вантажу відповідно.
Враховуючи допущення регіональною філією Одеської Залізниці ПАТ “Українська залізниця” прострочення термінів доставки вантажу, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України, Позивачем було здійснено розрахунок штрафу, згідно якого штраф за прострочення доставки вантажу складає 12 413,80грн.
Власником та вантажовідправником вантажу є ПРАТ “ЦГЗК”, вантажоодержувачем вантажів є ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт”, відповідно до відміток на накладених право на пред'явлення претензій та позовів ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт” передано ПРАТ “ЦГЗК” у встановленому законодавством порядку, що засвідчено переуступними підписами.
На підставі вищевикладеного, Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі, якою є Регіональна філія "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 12 413,80 грн. - штрафу за несвоєчасну доставку вантажів..
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Пунктом 41 Статуту залізниць України визначено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. п. 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, (далі - Правила) у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками термін перевезення на кожні повні та неповні 320 км складає 1 добу. Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Правил, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Варто зазначити, що приписами п. 2.9 Правил визначено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Згідно з п. п. 2.10, 8 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
При вирішенні даного спору господарський суд вважає за необхідне врахувати інформаційний лист Вищого господарського суду України „Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів” від 04.04.2012р. N 01-06/420/2012, у відповідності до якого розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
У період січня 2018р. Відповідач здійснив перевезення вантажу 5 маршрутами призначенням на станцію Ізмаїл-експорт регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „УЗ” на адресу ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт” за накладними № 45008158, 45008166, 47504113,47504121,47970074,47970082.
З матеріалів справи вбачається, що вагони зі складу вказаних вище маршрутів відчіплялись, “Про причини затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції” - пункт 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів.
Проте, відміток у графі 49 “Відмітка залізниця” залізницею зроблено не було, чим порушено вимоги пунктів 4.2, 4.3, 6,9 Правил оформлення перевізних документів.
Судом встановлено, що здійснення перевезень відповідачем допущено прострочення термінів доставки вантажів, визначених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується електронними цифровими підписами одержувача у графі 53 зазначених накладних, та відміток залізниці в графі 49 про те, що “Одержувача повідомлено про прибуття вантажу (дата та час і ЕЦП відповідного працівника залізниці)”, також в графі 51, 53, стоять відмітки (дата) Залізниці про прибуття та видачу вантажу відповідно.
Господарський суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 1.1, 2.4 Правил, нормативний термін доставки вантажу за вище перерахованими накладними повинен складати 3 доби (2 доби (відстань перевезення 491 км.) + 1 доба на операції, пов'язані з оформленням вантажу), у зв'язку з чим, суд доходить висновку про порушення ПАТ „Українська залізниця” зобов'язань за договорами перевезення вантажу в частині своєчасної доставки вантажу.
Положеннями ч. 1-2 ст. 313 Господарського кодексу України визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Приписами ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В той же час доказів відсутності своєї вини щодо несвоєчасної доставки вантажу, відповідачем до суду надано не було.
Підсумовуючи вище викладене, враховуючи відсутність будь-яких достеменних доказів на підтвердження відсутності вини ПАТ „Українська залізниця” у несвоєчасній доставці вантажу, а також відсутність у накладних відмітки про наявність у залізниці права на збільшення терміну доставки, як того вимагає п. 2.9 Правил, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для покладення на ПАТ „Українська залізниця” відповідальності у вигляді стягнення штрафу, заявленого ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” до стягнення.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо розміру заявленого до стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів на загальну суму 12 413,80 грн., з урахуванням провізних плат вантажу, вважає його вірним та обґрунтованим.
З огляду на викладене позовні вимоги ПРАТ „ЦГЗК” про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12 413,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, з приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення судом розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% до розміру 6 206,90грн. суд зазначає наступне.
Норми матеріального права, а саме, ст. 233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Так, відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про зменшення розміру неустойки має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що дають змогу для такого зменшення.
Крім того, з аналізу матеріальних норм, які регулюють питання можливості зменшення розміру неустойки, вбачається, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує наявність підстав для такого зменшення та оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з матеріалів справи, суд не вбачає винятковості обставин та підстав скористатися правом на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% до 6 209,90 грн., в зв'язку з чим заявлене відповідачем клопотання не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (50066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00190977) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5 ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19 ЄДРПОУ 40081200) про стягнення 12 413,80грн. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5 ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19 ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (50066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00190977) 12 413 (дванадцять тисяч чотириста тринадцять)80коп. штрафу та 1762 грн. судового збору
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03 вересня 2018 р.
Суддя К.Ф. Погребна