21 серпня 2018 року Справа № 915/429/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: ОСОБА_2 - дов.№14-65 від 14.04.2017;
представника відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6),
до відповідача: Комунального підприємства Первомайської міської ради “Тепло”
(55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Грушевського, буд.1),
про: стягнення заборгованості в розмірі 760146,29 грн., з яких: 69277,21 грн. - 3% річних та 690869,08 грн. збитків від інфляції, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради “Тепло” заборгованість в розмірі 760146,29 грн., з яких: 69277,21 грн. - 3% річних та 690869,08 грн. збитків від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов Договору №12/1027-БО-22 купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 в частині оплати вартості, поставленого у грудні 2012 року природного газу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений природний газ своєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п.6.1 Договору. Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1886/14 від 16.01.2015 з відповідача на користь позивача вже було стягнуто суму основного боргу 664589,91 грн., пені в розмірі 65930,59 грн., 3% річних в розмірі 34940,97 грн., інфляційних в розмірі 85548,24 грн., 7% штрафу в розмірі 50469,18 грн. за прострочення оплати за природній газ поставлений у жовтні - грудні 2012 року, які нараховані за період прострочення виконання зобов'язання з 14.11.2012 по 13.08.2014 за цим Договором. Однак, кінцевою датою нарахованих сум заборгованості та сум штрафних санкцій у справі №915/1886/14 було 13.08.2014. Основна заборгованість в розмірі 580688,36 грн. за поставлений природній газ у грудні 2012 року по справі №915/1886/14 не погашена станом на 04.05.2018. У зв'язку з чим позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача суму 3% річних за поставлений природній газ у грудні 2012 року нарахованих за період прострочення виконання зобов'язання з 14.08.2014 по 01.04.2018 та інфляційних втрат за поставлений природній газ у грудні 2012 року нарахованих за період прострочення виконання зобов'язання з серпня 2014 року по лютий 2018 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву №75 від 30.05.2018 (а.с.28) позовні вимоги не визнає та вказує, на те, що дійсно рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 (справа №915/1886/14) за неналежне виконання Договору №12/1027-БО-22 купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 вже було стягнуто суму заборгованості (664548,24 грн.), штрафні та фінансові санкції (3% річних - 34940,97 грн., інфляційні - 85548,24 грн., пеня - 65930,59 грн.), які нараховані за період прострочення виконання зобов'язання з 14.11.2012 по 13.08.2014. Відповідач зазначає, що перерахування коштів за спожитий природній газ, здійснюється з рахунку підприємства зі спеціальним режимом використання, автоматично банківською установою (Первомайське ТВБВ №10014/0118 філії МОУ AT “Ощадбанк“) у розмірі, відповідно до реєстру нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за послуги централізованого опалення та теплову енергію від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплову енергію, який затверджується Постановою Національної Koмісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на кожен місяць окремо. Однак позивач направив наказ Господарського суду Миколаївської області №915/1886/14 для примусового виконання через органи ДВС, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №47499820 у відділі ДВС Первомайського MPУЮ Миколаївської області та постановою державного виконавця від 21.05.2015 накладено арешт на кошти підприємства, які містяться на всіх банківських рахунках. Відповідач вказує, що самостійно КП “Тепло” не мало можливості здійснювати розрахунки ні за рішенням суду ні за поточний спожитий природній газ. Крім того, відповідно до ст.5 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплоенергогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії“ кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплоенергогенеруючих організацій за спожитий природній газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, не погашена станом на 31.12.2016, підлягає реструктуризації.
КП “Тепло” прийняло участь у процедурі врегулювання заборгованості і наказом Мінрегіону №11 від 23.01.2018 внесено в Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Для реалізації свого права на реструктуризацію заборгованості за спожитий природній газ та відповідно до п.4 ст.5 Закону, КП “Тепло” звернулося до міського голови листом за вих.№20 від 06.02.2018 з проханням вирішити питання щодо надання гарантії з погашення заборгованості, яка підлягає врегулюванню та становить - 8459915,01 грн. Питання поки що знаходиться на розгляді депутатського корпусу міста. Основною причиною виникнення заборгованості є невідповідність тарифів для всіх категорій споживачів, застосування одно ставкового тарифу (оплата нараховується тільки в опалювальний сезон) та невідшкодування різниці в тарифах (по населенню в сумі 5529,8 тис. грн, по бюджетним установам в сумі 4483,7 тис. грн). Kpім того, на даний час, у зв'язку з припиненням з 2017 року основної діяльності підприємства, відповідно до Програми оптимізації та розвитку системи тепло забезпечення м.Первомайська на 2014 - 2018 роки, затвердженої рішенням міської ради №1 від 30.07.2014, надходження грошових коштів на рахунки підприємства значно зменшилось, утворилась заборгованість по заробітній платі (110,7 тис. грн.) та виплатам ЄСВ (1904,1 тис. грн). Відповідач зазначає, що з огляду на викладене, враховуючи тяжкий фінансовий стан підприємства, відсутність вини підприємства у виникненні боргу, винятковість ситуації, яка склалася у галузі, а також невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, тому просить суд відповідно до ст.233 ГПК України зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Крім того відповідачем у відзиві заявлено клопотання про розгляд даної справи без участі його представника.
18.06.2018 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н від 14.06.2018 (а.с.33-37), в якій він виклав свої заперечення на доводи відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 21.05.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.
17.07.2018 суд ухвалив за клопотання позивача продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 08.08.2018.
08.08.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.08.2018.
Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.
У судовому засіданні 21.08.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників справі, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.
28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Комунальним підприємством Первомайської міської ради “Тепло” було укладено Договір купівлі - продажу природного газу №12/1027-БО-22 (далі - Договір №12/1027-БО-22), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу”, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (п.1.1. Договору). Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2. Договору).
У відповідності до п.2.1. Договору №12/1027-БО-22 позивач передає відповідачеві в період з 01.09.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 750 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): жовтень - 120 тис.куб.м., листопад - 250 тис.куб.м., грудень - 380 тис.куб.м.
У пункті 3.3. Договору №12/1027-БО-22 сторонами визначено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.
На виконання вимог Договору №12/1027-БО-22, позивач протягом жовтня-грудня 2012 року поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 3297534,91 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 27.11.2012, 30.11.2012 та 31.12.2012 (а.с.21-23).
Відповідно до розділу 6 Договору №12/1027-БО-22 сторонами визначений порядок та умови проведення розрахунків. Так, згідно п.6.1. Договору №12/1027-БО-22, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства розрахувався за спожитий природний газ не своєчасно, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 у справі №915/1886/14 з відповідача на користь позивача вже було стягнуто суму основного боргу 664589,91 грн., пені в розмірі 65930,59 грн., 3% річних в розмірі 34940,97 грн., інфляційних в розмірі 85548,24 грн., 7% штрафу в розмірі 50469,18 грн. за прострочення оплати за природній газ поставлений у жовтні - грудні 2012 року, які нараховані за період прострочення виконання зобов'язання з 14.11.2012 по 13.08.2014 за цим Договором. З вказаного рішення вбачається, що кінцевою датою нарахованих сум заборгованості та сум штрафних санкцій було 13.08.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 04.05.2018, основна заборгованість в розмірі 580688,36 грн. за поставлений природній газ у грудні 2012 року по справі №915/1886/1.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суму 3% річних за поставлений природній газ у грудні 2012 року, нарахованих за період прострочення виконання зобов'язання з 14.08.2014 по 01.04.2018 та інфляційних втрат за поставлений природній газ у грудні 2012 року нарахованих за період прострочення виконання зобов'язання з серпня 2014 року по лютий 2018 року.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 69277,21 грн., з яких за зобов'язаннями за грудень 2012 року - 3% річних нараховані за період з 14.08.2014 по 01.04.2018 у сумі 69277,21 грн.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем та дійшов наступних висновків.
При нарахуванні 3% річних по зобов'язанням грудня 2012 року позивачем не були враховані приписи п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, за якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, річних та пені, та здійснено нарахування 3% річних у тому числі у день фактичної оплати відповідачем заборгованості.
Судом розмір 3% річних за зобов'язаннями грудня 2012 року уточнено, виходячи з того, позивачем при нарахуванні 3% річних було включено у період нарахування день фактичної оплати частини боргу, тому суд здійснив перерахунок 3% річних без врахування днів фактичної оплати відповідачем заборгованості за спожитий природний газ за такі періоди, а саме:
- за зобов'язаннями грудня 2012 року:
за період з 10.12.2016 по 31.12.2016 (22 дн.), виходячи із суми боргу 614248,98 грн.: 614248,98 грн. х 3% х 22 дн. / 366 дн. = 1107,66 грн.;
за період з 20.01.2017 по 13.02.2017 (25 дн.), виходячи із суми боргу 597468,67 грн.: 597468,67 грн. х 3% х 25 дн. / 365 дн. = 1227,68 грн.;
за період з 15.02.2017 по 01.04.2018 (411 дн.), виходячи із суми боргу 580688,36 грн.: 580688,36 грн. х 3% х 411 дн. / 365 дн. = 19616,13 грн.
Решта розрахунку 3% річних позивачем здійснено правомірно.
Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 69130,03 грн. (27585,03 + 18684,78 + 1107,66 + 908,75 + 1227,68 + 19616,13).
В частині стягнення 3% річних у сумі 147,18 грн. слід відмовити.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач також просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 690869,08 грн. за поставлений природній газ у грудні 2012 року нарахованих за період прострочення виконання зобов'язання з серпня 2014 року по лютий 2018 року.
Відповідно до п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п.3.2. вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п.2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; цього листа розміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд встановив, що у них не вірно визначені відповідні сумарні індекси інфляції, що склались у ці періоди та допущено арифметичні помилки, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних розрахунків:
- за зобов'язаннями грудня 2012 року:
1) за період з серпня 2014 року по листопад 2016 року; сума боргу на початок періоду 664589,91 грн.; сумарний індекс інфляції склав 177,91 %; збитки від інфляції 517778,27 грн. (664589,91 х 177,91 % - 664589,91);
2) за грудень 2016 року; сума боргу на початок періоду 614248,98 грн.; сумарний індекс інфляції склав 100,9%; збитки від інфляції 5528,24 грн. (614248,98 х 100,9 % - 614248,98);
3) за січень 2017 року; сума боргу на початок періоду 597468,67 грн.; сумарний індекс інфляції склав 101,1%; збитки від інфляції 6572,16 грн. (597468,67 х 101,1% - 597468,67 грн.);
4) за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року; сума боргу на початок періоду 580688,36 грн.; сумарний індекс інфляції склав 115,15%; збитки від інфляції 87948,38 грн. (580688,36 х 115,15% - 580688,36).
За вказаних обставин, стягненню з відповідача підлягають збитки від інфляції у загальній сумі 617827,05 грн. (517778,27 + 5528,24 + 6572,16 + 87948,38).
В частині стягнення збитків від інфляції у сумі 73042,03 грн. слід відмовити.
У відзиві на позовну заяву №75 від 30.05.2018 відповідачем заявлене клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій у відповідності до ст.233 ГК України (а.с.28).
Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки за своєю правовою природою стягувані позивачем 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, тому не можуть зменшуватись, навіть за відсутності вини боржника у виникненні заборгованості.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради “Тепло” (55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Грушевського, буд.1, код ЄДРПОУ 35964656) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 617827,05 грн. збитків від інфляції, 69130,03 грн. - 3% річних та 10304,36 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 31.08.2018 року.
Суддя М.В. Мавродієва