ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
03 вересня 2018 року Справа № 913/247/18
Провадження №34/913/247/18
Господарський суд Луганської області у складі:
суддя Іванов А.В.,
при секретареві судового засідання Романенко Т.М.
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” №026-112 від 20.08.2018 про відстрочення виконання судового рішення у справі №913/247/18
за позовом Приватного акціонерного товариства “Укренерготранс”, м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 13 692 246 грн. 94 коп.
У засіданні брали участь:
від заявника (боржника) - ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 03.01.2018;
від стягувача - представник не прибув.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 08.08.2018 позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” (93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Вілєсова, 20А, ід. код. ЄДР 05441447) на користь Приватного акціонерного товариства “Укренерготранс” (49050, м. Дніпро, вул. В. Дубініна, 8, ід. код ЄДР 32082812) заборгованість за неналежне виконання умов Договором №1.10.2/2-АМК-281-2016-усл від 03.03.2016 в сумі 13 657 635 грн. 75 коп., з яких 11 489 026 грн. 33 коп. - сума основної заборгованості за договором, 3% річних в розмірі 444 088 грн. 45 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 724 520 грн. 97 коп. а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 204 864 грн. 53 коп.
22.08.2018 до Господарського суду Луганської області від боржника надійшла заява №026-112 від 20.08.2018 про відстрочення виконання судового рішення у справі №913/247/18 на один рік з дня ухвалення рішення суду до 08.08.2019.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на скрутне фінансове становище, фактичне призупинення господарської діяльності, втрату контролю над виробничим потужностями та неможливість виконання рішення суду на даний час.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.03.2018 №913/796/17 призначено розгляд заяви на 20.03.2018.
30.08.2018 на виконання вказаного рішення суду було видано відповідний наказ суду.
03.09.2018 від стягувача на адресу суду надійшли заперечення на заяву боржника №3.5-1038 від 30.06.2018, за якими ПрАТ «Укренерготранс» зазначає, що втрата відповідачем - ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» контролю над виробничими потужностями сталася в листопаді - грудні 2017 року. Послуги з організації перевезень вантажів надавались позивачем протягом 2016 до 15 березня 2017 року. Крім того, Договором, укладеним між сторонами, що буд предметом розгляду у даній справі, встановлено обов'язок відповідача здійснити розрахунок за надані послуги протягом 3 банківських днів з дати підписання актів виконаних робіт. Позивачем протягом 1 року здійснювались спроби врегулювати спір у позасудовому порядку, що фактично надавало відповідачу відстрочку виконання зобов'язань за Договором на строк більше 1 року до вирішення спору у судовому порядку. До того ж, ПрАТ «Укренерготранс» не є власником вагонів, а виступає в ролі посередника при організації перевезень вантажів між замовниками. Тобто, надання відстрочки виконання судового рішення відповідачу може призвести до погіршення фінансового становиша ПрАТ «Укренерготранс», що поставить останнього під загрозу банкрутства. Таким чином, позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими.
Представник відповідача (заявника) в судове засідання не прибув.
Представник позивача надав усні пояснення по суті заяви. Проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду повністю заперечив.
Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідні положення також містяться в ст.33 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частин 3 та 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Разом з тим, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Крім того, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
В обгрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” зазначає про неможливість виконання рішення суду у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, а саме: знаходження основних виробничих потужностей підприємства в м. Алчевськ Луганської області - на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО); захоплення будівлі та майна заявника в грудні 2017 року невстановленими особами, що порушує майнові права підприємства щодо вільного користування та розпорядження своєю власністю та робить неможливим виконання судового рішення (за цим фактом розпочато досудове розслідування, інформацію про правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових проваджень); ведення в дію з 12.02.2017 Конвенції № ЦДЗО/0000074 про заборону прийому до перевезення завантажених і порожніх вагонів з усіх країн СНД і Балтії у напрямі залізничних станцій Донецького і Луганського напрямів, в тому числі на станцію Комунарськ. Блокування залізничного руху призвело до розриву технологічних ланцюжків, відсутності сировини та неможливості відправки готової продукції ПАТ “Алчевський металургійний комбінат”, і як наслідок - призупинення металургійного виробництва. 13.02.2017 відповідач здійснив гарячу консервацію основних виробничих фондів підприємства, що підтверджується наказом №109 від 13.02.2017.
Крім того, в якості доказів неможливості виконання рішення суду боржник надав суду копії Звіту про фінансовий стан на 30.09.2017 та Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2017 року.
Згідно положень ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Надані відповідачем докази свідчать про наявність наразі складного фінансово-економічного стану у боржника. Зокрема, наявність у підприємства збитків в сумі 2 241 772 грн; отримання чистого доходу від реалізації продукції лише на суму 1 865 136 грн (що є значно меншим доходом в порівнянні з даними попереднього періоду діяльності); та отримання інших доходів підприємством лише на суму 4 476 681 грн, що підтверджується даними, наведеними у Звіті про фінансові результати за 9 місяців 2017 року.
Разом з тим, оцінюючи надані відповідачем докази, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також враховуючи принципи розумності та справедливості, дотриманням справедливого балансу інтересів обох сторін, суд враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що договір №1.10.2/2-АМК-281-2016-усл від 03.03.2016, на підставі якого виникли спірні правовідносини сторін у даній справі, був укладений в період проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.
Отже, відповідач на час укладення договору був обізнаний про ситуацію, яка склалася в зоні проведення антитерористичної операції і як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик взяв, на себе відповідні зобов'язання (приймати поставлену продукцію та здійснювати своєчасний/повний розрахунок з постачальником), і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за договором.
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Крім того, сам по собі складний фінансовий стан заявника, в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) залежить, зокрема від власної діяльності суб'єкта господарювання - заявника.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно положень ч.1 ст.115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
У відповідності до положень чинного законодавства, останньому як юридичній особі можуть належати не лише отримані доходи, майно, суто нерухомі та рухомі речі - будівлі, споруди, земельні ділянки, засоби виробництва, активи, однак і грошові кошти, цінні папери, майнові права, тощо.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, на виконання судового рішення у справі боржник повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти). Отже, тривале невиконання остаточного судового рішення може призвести і до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одночасно, суд також зауважує про те, що протягом зазначеного заявником строку у разі відстрочення виконання рішення (1 рік), кредитор не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.02.2016 у справі № 3-1276гс15, невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення.
Крім того, в поданій заяві відповідач взагалі не зазначає про відповідні дії, які будуть ним вчинятися протягом строку відстрочення для настання реальної можливості виконання рішення суду із спливом одного року, відповідні докази на підтвердження своїх сподівань/очікувань чи запланованих дій суду не надано. До того ж, відповідач просить саме відстрочити виконання рішення, а не розстрочити виконання на новий строк.
Зазначене свідчить не лише про не дотримання принципу співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора (погашення боргу), однак і про відсутність реальних підстав вважати можливим отримання в подальшому стягувачем присуджених йому рішенням суду коштів через рік відстрочення виконання, про яке просить боржник.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення на один рік, призвело б до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та не було б виправданим для досягнення мети - виконання судового рішення.
За таких обставин, в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” №026-112 від 20.08.2018 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 08.08.2018 у справі №913/247/18 на один рік слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” б№026-112 від 20.08.2018 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 08.08.2018 у справі №913/247/18 відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України.
Суддя А.В. Іванов