79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.08.2018р. Справа № 914/1398/18
За позовом: Комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал”, м. Трускавець, Львівська область
про стягнення 171 801, 08 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник;
від відповідача: не з'явився.
Розглядається справа за позовом Комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” про стягнення 171 801, 08 грн.
Ухвалою суду від 03.08.2018 було порушено провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27.08.2018.
Представник позивача в судове засідання 27.08.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав. Через канцелярію господарського суду подав клопотання про долучення копії акта звірки розрахунків з відповідачем станом на 22.08.2018, який підписаний та завірений печатками сторін.
Відповідач в судове засідання 27.08.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке скеровувалось на юридичну адресу відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 27.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.
Позиція позивача.
Комунальне підприємство “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” про стягнення 171 801, 08 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 30.03.2018 між сторонами у справі було укладено договір № 1306 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, позивач (за договором - виробник) зобов'язався надати відповідачу (за договором - споживачу) послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на умовах цього договору. Споживач зобов'язався проводити відбір води та скидати стічні води у каналізаційні мережі виробника у межах обсягів та на умовах, передбачених договором, а також своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.
За розрахунковий період травня 2018 року представниками сторін був складений акт про водоспоживання та водовідведення від 25.05.2018, яким зафіксовано у відповідача покази водоміра станом на 25.05.2018, зазначено показник розходу води - 162 900 м. куб. та скинутих стоків - 222 900 м. куб.
Позивач зазначає, що надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період з 25.04.2018 по 25.05.2018 на загальну суму 1 346 724, 00 грн. На підтвердження належного виконання умов договору за вказаний період, позивач надав підписаний та скріплений печатками сторін акт від 25.05.2018 № ОУ-0003564 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 1 346 724, 00 грн. У вказаному акті зазначено, що послуги надано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
Позивач для оплати наданих відповідачу послуг з централізованого водопостачання і водовідведення надав йому рахунок-фактуру від 25.05.2018 № 1306 за період з 25.04.2018 по 25.05.2018.
Як передбачено п. 5.3. договору, остаточна оплата рахунку виробника за розрахунковий період проводиться протягом 3-х календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця.
Відповідачем було здійснено лише часткову оплату наданих послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 166 724, 00 грн, що підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи актом звірки розрахунків станом на 22.08.2018 за травень 2018 року, який підписано повноважними представниками та завірено печатками сторін договору.
На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача 166 724, 00 грн основного боргу, а також нараховану на підставі договору пеню в розмірі 4 319, 29 грн та три проценти річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 757, 79 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи заперечень на позов до суду не подав, доказів сплати заборгованості не представив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи із таких мотивів.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Як встановлено судом, 30.03.2018 між сторонами у справі було укладено договір № 1306 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, відповідно до умов п. 1.1. якого, виробник (позивач) зобов'язався надати споживачу (відповідачу) послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на умовах цього договору. Споживач зобов'язався проводити відбір води та скидати стічні води у каналізаційні мережі виробника у межах обсягів та на умовах, передбачених договором, а також своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що розрахунковим періодом згідно договору вважатиметься період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця.
Згідно із п. 5.2. договору, споживач бере на себе зобов'язання 25 числа кожного місяця надавати інформацію виробнику про кількість отриманих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Як вбачається із матеріалів справи, за розрахунковий період травня 2018 року було складено двосторонній акт про водоспоживання та водовідведення від 25.05.2018, яким зафіксовано у відповідача покази водоміра станом на 25.05.2018, зазначено показник розходу води - 162 900 м. куб. та скинутих стоків - 222 900 м. куб.
Таким чином, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період з 25.04.2018 по 25.05.2018 на загальну суму 1 346 724, 00 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом від 25.05.2018 № ОУ-0003564 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 1 346 724, 00 грн. У вказаному акті зазначено, що послуги надано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідно до п. 5.3. договору, споживач зобов'язується проводити оплату за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом планового перерахування коштів платіжним дорученням в такі терміни: до 30 числа кожного поточного місяця споживач зобов'язується здійснити остаточну оплату за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у поточному місяці.
Споживач отримує рахунок у виробника у день надання ним письмового звіту про фактичне водоспоживання та водовідведення за юридичною адресою виробника. Остаточна оплата рахунку виробника за розрахунковий період проводиться протягом трьох календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця (в лютому - не пізніше останнього дня місяця).
Для оплати спожитих споживачем послуг з централізованого водопостачання і водовідведення позивач надав відповідачу рахунок-фактуру від 25.05.2018 № 1306 за період з 25.04.2018 по 25.05.2018.
В порушення умов договору, відповідачем було здійснено лише часткову оплату наданих послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 166 724, 00 грн, що вбачається з долучених до позовної заяви банківських виписок по рахунку відповідача та підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки розрахунків станом на 22.08.2018 за травень 2018 року, який підписано повноважними представниками та завірено печатками сторін договору.
З метою захисту своїх прав, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 166 724, 00 грн.
У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 25.04.2018 по 25.05.2018 в розмірі 166 724, 00 грн.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 319, 29 грн та три проценти річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 757, 79 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 5.3. договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань згідно цього договору, споживач зобов'язується сплатити на користь виробника пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені встановив, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 319, 29 грн за період з 31.05.2018 по 23.07.2018 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 757, 79 грн - три проценти річних нарахованих за період з 31.05.2018 по 23.07.2018.
Перевіривши проведений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд вважає що вказане нарахування проведено відповідно до чинного законодавства, а нарахована сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з'явився, позовні вимоги не заперечив, доказів належного виконання зобов'язання не представив.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за надані послуги. Таким чином, враховуючи відсутність доказів оплати боргу відповідачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. І. Франка, 59, код ЄДРПОУ 33086713) на користь комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, код ЄДРПОУ 03348910) суму в розмірі 174 378, 10 грн з яких:
- 166 724, 00 грн основного боргу;
- 4 319, 29 грн пені;
- 757, 79 грн - 3 % річних;
- 2 577, 02 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 03.09.2018.
Суддя Манюк П.Т.