Справа № 473/2020/18
іменем України
"03" вересня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В червні 2018 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 110 049 грн. 06 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 20.02.2012 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач, незважаючи на це, порушив його, оскільки, своєчасно не погашав кредит та не сплачував проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 28.02.2018 року утворилася заборгованість по кредитному договору в вищевказаному розмірі.
Ухвалою суду від 18.06.2018 року було відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Згідно заяви, що наявна в матеріалах справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації. Про причину неявки суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву не направив, в зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами.
Суд вважав можливим провести заочний розгляд справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 20.02.2012 року був укладений кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили всі його умови.
Договір складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Умов і Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта, банківських тарифів.
На виконання умов договору відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на місяць за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.
Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст.ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики (в тому числі достроково), сплатити заборгованість, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Як встановлено судом, позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ним.
ОСОБА_2 має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 019 грн. 44 коп., що не спростовано відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України.
Крім того, Банком нараховано заборгованість за процентами в розмірі 96 919 грн. 04 коп., виходячи з процентної ставки 2,5 % на місяць (30 % річних), яка була змінена Банком з 01.09.2014 року - 2,9 % на місяць (34,8 % річних), з 01.04.2015 року - 3,6% на місяць (43,2 % річних).
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2012 року відповідач, ознайомившись та погодившись з умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, оформив заяву на надання йому кредитної карти «Універсальна» без зазначення суми кредитного ліміту.
П. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, передбачено, що Банк має право проводить зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.
Відповідно до п.1.1.3.1.9 вказаних Умов Банк зобов'язаний не частіше одного разу на місяць способом, зазначеним в заяві, надавати держателю виписку про стан картрахунку та про проведені за минулий місяць операції по картрахунку.
Заява не містить умов про спосіб надання виписки про стан картрахунку.
Разом з тим, з доданих до позову матеріалів слідує, що нові тарифи із підвищеною ставкою підлягають застосуванню лише для витрат, зроблених після введення в дію нових тарифів.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач не здійснював жодних витрат після 01.09.2014 року.
За таких обставин заборгованість за процентами за період з 01.09.2014 року по 28.02.2018 року (в межах заявлених позовних вимог) підлягає перерахуванню, виходячи з процентної ставки в розмірі 30 % річних.
При цьому, суд погоджується з розрахунком заборгованості за процентами, наданим позивачем станом на 31.08.2014 року, оскільки протилежного не встановлено.
Таким чином, заборгованість за процентами станом на 28.02.2018 року (в межах заявлених позовних вимог) становить 3 870 грн. 87 коп. виходячи з наступного розрахунку: 2019 грн. 44 коп. (тіло кредиту) х 30 % : 360 днів х 1277 днів (кількість днів прострочки) + 1721 грн. 85 коп. (нараховані проценти станом на 31.08.2014 року).
За порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем також нараховані:
- пеня в розмірі 5 393 грн. 96 коп. (позивачем помилково вказано як комісія);
- штрафи за порушення грошових зобов'язань понад 30 днів у загальному розмірі 5 716 грн.62 коп.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 даної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно п. 2.1.1.7.6, п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг за порушення зобов'язань по поверненню кредитних коштів, нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених даними Умовами.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Оскільки угодою сторін передбачено застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов'язань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.
За такого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише пеня.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (10%), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 176 грн. 02 коп.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 141, 259, 263 - 265, 280-282, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», місцезнаходження : місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 20.02.2012 року, що утворилася станом на 28.02.2018 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 2 019 (дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 44 коп., заборгованість за процентами в розмірі 3 870 (три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 87 коп., пеню в розмірі 5 393 (п'ять тисяч триста дев'яносто три) грн. 96 коп., а всього - 11 284 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 27 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», місцезнаходження : місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, ідентифікаційний код 14360570, судові витрати в розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 02 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області шляхом подачі заяви відповідачем про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Л.В. Лузан