Справа № 487/5046/18
Провадження № 1-кп/487/628/18
03.09.2018 року м.Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017150410000104 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Амурськ Хабаровського краю Російської Федерації, українця, громадянина України, що має вищу освіту, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ., ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 17.09.2014 року Заводським районним судом м.Миколаєва за ст..407 ч.2 КК України до штрафу у розмірі 850 грн., штраф сплачено 14.07.2016 року
у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.407 ч.3 КК України, -
Сторони кримінального провадження
Прокурор військової прокуратури Миколаївського гарнізону ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_7
Фактичні обставини кримінального правопорушення згідно до обвинувального акту:
Відповідно до положень ст..ст.4 ч.8; 5 ч.1; 10; 11; 22 ч.3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу ВО. Президента України №303 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Постановою Верховної Ради України №1126-VІІ, ст..39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_3 призвано на військову службу у зв'язку з мобілізацією 19.03.2014 року ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 №23 від 19.03.2014 року солдат ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 , поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду стрільця відділення охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 , який дислокується за адресою м.Миколаїв вул.Пушкінська, 69-а.
Відповідно до ст..65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно п.п.1,3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановленні розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно з положенням ч. 1 п.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початок проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату.
Відтак, з 19.03.2014 року, тобто з моменту призову ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_3 зобов'язаний дотримуватися вимог ст..ст.9,11,14,16,37,40,216,221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст..ст.2,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Проте, солдат ОСОБА_3 , діючи умисно в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, 20.09.2014 року о 08-00 годині, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, самовільно залишив місце служби ІНФОРМАЦІЯ_4 , та перебував за місцем фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням військової служби.
26.07.2018 року о 12-00 годині солдат ОСОБА_3 , добровільно з'явився до військової прокуратури Миколаївського гарнізону, чим припинив вчиняти злочин та повідомив про себе як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби.
Слідчим дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст..407 ч.3 КК України.
Суд погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_3 та визнає його винним у вчинені кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст..407 ч.3 КК України, а саме самовільне залишення військової частини та нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, військовослужбовцем строкової служби.
27.07.2018 року по даному кримінальному провадженню №42017150410000104 між прокурором військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у порядку передбаченому ст..ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до вказаної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди, щодо формулювання підозри, усіх істотних для даного кримінального провадження обставин, правової кваліфікації дій та узгодили міру покарання ОСОБА_3 .
В угоді, передбачено наслідки її укладання, затвердження, встановлені ст..473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст..476 КПК України.
Вирішуючи, питання, щодо затвердження вищевказаної угоди суд виходить з наступного.
Згідно ст..468 п.2 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.
Відповідно до ст.469 ч.4 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення (злочин) віднесено до категорії середньої тяжкості.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що цілком розуміє характер пред'явленого йому обвинувачення та повністю беззастережно визнає свою вину.
Зазначив, що повністю розуміє надані йому права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст..473 ч.2 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст..476 КПК України, згоден з видом покарання, який до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди.
Суд, переконавшись, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, приходить до висновку, щодо достатності правових підстав для затвердження угоди про визнання обвинуваченим своєї вини, у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст..407 ч.3 КК України з призначенням ОСОБА_3 покарання у вигляді двох років позбавлення волі. На підставі ст..ст.75, 76 КК України зі звільненням від відбуття покарання строком на один рік, з покладенням на нього обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.369, 374, 475 КПК України , суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 липня 2018 року укладену між прокурором військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42017150410000104 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.407 ч.3 КК України.
ОСОБА_3 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст.407 ч.3 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
На підставі ст..75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на один рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок, з підстав, передбачених ст..394 КПК України, може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд протягом тридцяти днів з моменту проголошення.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, інші учасники мають право отримати у суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1