Справа № 495/1487/18
№ провадження 2/495/1370/2018
Ухвала
про залишення заяви без розгляду
29 серпня 2018 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - одноособово судді Боярського О. О.
при секретарі - Акопян М.А.
за участю представника відповідача ОСОБА_1 за ордером ОСОБА_2
прокурора Євглевського А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, -
Перший заступник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності.
Обставини на які Позивач посилається при зверненні до суду із цим позовом:
Рішенням Затоківської селищної ради від 02.06.2017 року № 327 затверджено проект із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.
На підставі вказаного рішення селищної ради, рішенням державного реєстратора КП «Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» від 26.06.2017 року індексний номер 35870892 проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення відповідачем Затоківською селищною радою вимог земельного законодавства при відведенні земельної ділянки та затвердженні землевпорядної документації.
Тобто, при зверненні до суду, як на одну з підстав такого звернення Позивач посилається на порушення законодавчо визначених норм та приписів земельних відносин, в тому числі, щодо формування, державної реєстрації нової земельної ділянки, її наступної передачі,та у зв'язку із відсутністю, на думку Позивача,органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції контролю (нагляду) у спірних правовідносинах.
Представник відповідача ОСОБА_1 за ордером ОСОБА_2 надав до суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
У судовому засіданні Представник відповідача ОСОБА_1 за ордером ОСОБА_2 підтримав подану ним заяву, просив суд задовольнити її.
Прокурор Євглевський А.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про залишення позову без розгляду, наголошував на тому, що питання про залишення позову без розгляду заялене на стадії розгляду справи по суті, що є підставою для залишення вказаної заяви без розгляду.
Представник Затоківської селищної ради у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується підписом у розписці, причини неявки суду не повідомив, клопотань та заяв до початку судового засідання не надавав.
Вислухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників процесу з приводу залишення позовної заяви без розгляду, враховуючи положення ч. 1 ст. 222 ЦПК України про те, що вказана заява може бути розглянутою на стадії розгляду справи по суті, суд приходить до наступного.
Висновки Позивача про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції контролю (нагляду) у спірних правовідносинах спростовуються наступними нормами чинного законодавства.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.
Пункт перший ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», визначає одним з основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Частиною 1 ст. 5 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
За приписами ст. 15-2 Земельного кодексу України, які кореспондуються з приписами ст. 6 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Відповідно до ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року за № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» із змінами відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року № 42 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року за № 910-р, погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України, щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за № 15 «Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.
Частиною 3 вищевказаної Постанови визначено, що основними завданнями Держгеокадастру окрім іншого є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до п. 25-1) ч. 4 Постанови, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:
дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;
дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Зазначені положення п. 25-1) ч. 4 Постанови також визначені у ст. 6 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а саме: до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать:
а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Відповідно до абз. 5 п. 5-1 Постанови, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право:
безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;
викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства;
передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.
Відповідно до п. 6 Постанови, Держгеокадастр для виконання покладених на нього завдань має право:
1) залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців (за їх згодою), працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками);
2) одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
Статтею 6 Конституції України закріплено принципи поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.
Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.
Частиною 1 ст. 4 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.
Згідно положень ст. 5 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», постановлено утворення як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно додатку, в тому числі Головне Управління Держгеокадастру (Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру) в Одеській області.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 17 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» здійснення державного нагляду (контролю) є основним завданням центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 вказаної статті, визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.
Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року за № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.10.2016 року за № 1391/29521, затверджено Положення про Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області.
Відповідно до цього Положення Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого здійснює:
ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку;
здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;
веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;
здійснює державний нагляд у сфері землеустрою;
вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо:
приведення у відповідність до законодавства прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.
Посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право:
безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;
передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;
одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань .
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.08.2014 року за № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.09.2014 року за № 1126/25903 (діючого до 05.03.2018 року - тобто в період виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок підготовки та внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства (далі - Порядок).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року за № 910-р, погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України, щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за № 15 «Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.
Таким чином дія Порядку поширювалась на Держгеокадастр як законодавчо визначений механізм, щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави в тому числі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.
Відповідно до п. 1.3 Порядку, від імені Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів (далі - інспекційні органи Держсільгоспінспекції України) вносити Клопотання до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування мають право: Головний державний інспектор сільського господарства України та його заступники, головні державні інспектори сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники.
Відповідно до п. 2.2 Порядку, Клопотання вносяться в тому числі з метою:
приведення у відповідність до законодавства рішень, прийнятих органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.
Згідно п. 5.2 Порядку, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування виконати вимоги, зазначені у Клопотанні, чи при неотриманні від них протягом 30 днів з дати отримання Клопотання письмового повідомлення про результати розгляду Клопотання відповідний інспекційний орган Держсільгоспінспекції України, що вніс Клопотання, направляє копію Клопотання та матеріали, які засвідчують факт порушення земельного законодавства, до відповідного органу прокуратури для вжиття заходів згідно з вимогами чинного законодавства.
Таким чином Держгеокадастру законодавцем був визначений порядок здійснення конкретних дій, щодо попередження порушення вимог земельного законодавства та наступного звернення до органів прокуратури.
Отже, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області. Останнє є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.
В ухвалі від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17 ВС/КАС зробив наступний правовий висновок, щодо правильного застосування судами ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»:
участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах (в тому числі касаційне оскарження судових рішень) стає можливою за умови, крім іншого, обгрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.
Також суд погоджується з позицією представника відповідача, що згідно ч 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018р. у справі № 910/18283/17, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (п.п. 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Менчинська проти Росії», п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мартіні проти Франції»).
Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції" від 07.06.2001 року). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.
Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді цивільного спору.
Як було вище зазначено Держгеокадастр в Одеській області має право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Таким чином законодавець визначив право Держгеокадастру в межах наданих повноважень звертатись до суду із віндикаційним позовом, а саме витребувати майно (земельні ділянки) від недобросовісних набувачів.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі № 925/1476/15 та від 11.05.2016 року у справі № 911/3407/15, де зазначено, що застосовуючи положення ГПК України та Закону України «Про прокуратуру», суди у своїх висновках дійшли висновку, що місцеві суди мали повернути таку заяву в порядку, встановленому ст. 63 ГПК України, оскільки позивачем у справі мали виступати органи місцевого самоврядування, які наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону (ЄДРСРУ № 68349126).
Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в судовому провадженні та вирішує, наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідає принципу рівності сторін, вивчаючи кожний випадок окремо.
Так, у справі «Gregorio de Andrade v. Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов'язків (п.38).
Крім того, у справі «Ferreira Alves v. Portugal» (№25053/05, 21.06.2007) ЄСПЛ наголосив, що не має значення, чи виступає прокурор як сторона у справі, оскільки він може вплинути на рішення суду, і такий вплив потенційно може бути не на користь заявника (п.38).
У справі «Менчинська проти Росії» (№42454/02, 15.01.2009) Євросуд відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35). Просте повторення прокуратурою правових доводів, які наводяться однією зі сторін процесу, має сенс лише в тому випадку, коли це відбувається з метою впливу на суд. У зв'язку з цим ЄСПЛ послався на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи №1604 (2003) щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованій на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав (п.38). У цій справі Євросуд констатував, що втручання прокурора у розгляд справи на стадії оскарження рішення завдало шкоди зовнішнім ознакам справедливого судового розгляду та принципу рівності сторін (п. 39).
У справі «Корольов проти Росії, №2» (№5447/03, 1.04.2010) ЄСПЛ установив: «Прокурор вступив у справу на стадії касаційного провадження, і такий вступ зводився до простої підтримки рішення суду першої інстанції, тобто повторення правових доводів відповідачів, що мало на меті вплинути на суд. Отже, принцип процесуальної рівності, який вимагає встановлення справедливого балансу інтересів сторін, у такій справі дотримано не було
Отже законодавець визначає, що прокурор може звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення останнім чи іншим суб'єктом відповідних владних повноважень.
При цьому прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав такого представництва та надати докази на підтвердження того, що він попередньо повідомляв про це відповідні компетентні органи, які мали б самостійно захищати інтереси держави.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Не долучивши доказів того, що до подання позовної заяви Позивач повідомляв компетентний держорган про здійснення представництва його інтересів в суді, прокурор може отримати ухвалу суду про повернення такої заяви (Постанова ВГСУ від 16.03.2016 №914/3403/15).
З наданих Першим заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури матеріалів до позовної заяви вбачається відсутність інформації про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та доказів про повідомлення Позивачем Держгеокадастр та (або) його територіальні управління про здійснення представництва його інтересів в суді.
Так само позивачем не надано доказів того, що Держгеокадастр, як орган компетентний здійснювати нагляд за дотриманням законодавства у спірних правовідносинах, звертався до прокурора або органу місцевого самоврядування Затоківської селищної ради з клопотання про відновлення порушених прав та приведення у відповідність до законодавства прийнятого селищною радою рішення з питань регулювання земельних відносин.
Частиною 1 ст. 46 ЦПК України, передбачено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Частина друга ст. 48 ЦПК України визначає, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може звертатись до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або держави чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Частиною 4 ст. 56 ЦПК України, визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу щодо залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.
Положення ст. 185 ЦПК України застосовуються до відкриття провадження по справі.
Зважаючи на те, що обставини, які свідчать про відсутність у прокурора повноважень на ведення справи були виявлені після відкриття провадження по справі, суд вважає за доцільне застосувати в даному випадку положення п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Встановлені у судовому засіданні обставини, надані пояснення учасників справи, досліджені у сукупності докази дають достатні підстави для задоволення заяви представника відповідача про залишення позовної заяви Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури без розгляду.
Керуючись ст.ст. 46, 48, 56, 257 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 за ордером ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено 03.09.2018 року.
Суддя: