Справа № 450/2727/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.
Провадження № 22-ц/783/739/18 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
Категорія: 2
31 серпня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Павлишина О.Ф.,
суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 січня 2018 року, ухваленого судом у складі судді Кукси Д.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя,-
В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з цивільним позовом до ОСОБА_3 та просив суд поділити житловий котедж набутий ним за час шлюбу з ОСОБА_3, виділивши йому ? частку житлового котеджу АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що за час перебування у зареєстрованому 14.08.2001 року шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2008 року вони придбали житловий котедж під АДРЕСА_1. Загальна вартість житлового котеджу становила 564295,00 грн., яку він сплачував за особисті кошти отримані від продажу нежитлових приміщень № 7,8,22 в корпусі АДРЕСА_2, загальною площею 420,2 кв.м., продаж яких було вчинено за 110000 грн. У зв'язку з можливими в майбутньому ускладненнями щодо майна з колишньою дружиною та дітьми 11.11.2003 року нежитлові приміщення подарував дружині - ОСОБА_3, від імені якої в подальшому було укладено договір про відчуження таких. Решту коштів на придбання котеджу сплачено ним за особисто зароблені ним кошти, які він отримував за виготовлення на замовлення різних скульптур для приватних і юридичних осіб, як в Україні, так і в Австрії в період з 1998 року по 2011 рік. Ремонтні роботи в даному котеджі також оплачувались за його особисто зароблені кошти. Таким чином, спірний котедж АДРЕСА_1, придбаний за його особисті кошти, однак в період перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 дане майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому їх частки в даному майні є рівні. Жодних домовленостей щодо долі даного майна станом на час укладення договору купівлі-продажу, зокрема що дане майно буде особистою власністю подружжя ними навіть не обговорювалось. Оскільки на даний час відповідачка не визнає його майнових прав на котедж, він змушений звернутись до суду за захистом своїх майнових прав.
В січні 2016 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя. Позов обґрунтувала тим, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 вона придбала і оформина на своє ім'я житловий котедж АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу житлового котеджу від 25 березня 2008 року.Загальна вартість житлового котеджу становила 564 295,00 гривень. Вважає, що вказаний котедж не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя, виходячи з того, що він був придбаний виключно за її особисті кошти, оскільки кошти для придбання спірного котеджу, вона отримала від продажу приміщення, що на плані позначені №7; 8: 22 в корпусі АДРЕСА_2, згідно договору купівлі-продажу приміщення від 28.02.2007 року. Ці приміщенні згідно договору вона продала за 110 000,00 гривень, проте по факту продала їх за 200 000,00 доларів США, що на той час еквівалентно було 1 010 000,00 гривень. Однак, з метою уникнення сплати великої суми додатку при нотаріальному переоформленні документів на право власності зазначили у договорі купівлі-продажу занижену вартість приміщень. Відчужені приміщення належали їй на праві приватної власності на підставі договору дарування нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 11.11.2003 року, за реєстровим № 2787. Так як кошти на придбання котеджу, були вилучені за продаж подарованих їй нежитлових приміщень, вважає, що право спільної сумісної власності на таке майно в ОСОБА_2 не виникло і цей котедж є виключно її особистою приватною власністю. Також посилалась на те, що за час перебування у шлюбі за спільні кошти було придбано наступне рухоме майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя : шафа одягова кутова (виробництво БРВ, ширина 90см.) - 1 шт. вартістю 1200,00 грн.; відкрита поличка-стелаж (виробництво БРВ) - 1 шт. вартістю 600,00 грн.; шафа-бар (виробництво БРВ. ширина 90 см.) - 1 шт., вартістю 500,00 грн.; вітрина (виробництво БРВ, ширина 60 см.) - 1 шт. вартістю 1000,00 грн.; залізна підставка під квіти 1шт. вартістю 800 грн.; пральна машина-автомат «Індезіт» - 1 шт. вартістю 1500 грн.; музичний центр - 1 шт. вартістю 1000 грн.; тюнери ТБ - 4 шт. вартістю 4000 грн.; шафа- півкупе із дзеркалами на дверцятах (виробництво БРВ. ширина 170 см.) - 1 шт. вартістю 2000 грн.; вішак навісний (кооп. виробництво) - 1 шт. 500,00 грн.; шафки навісні 3 шт. вартістю 900 грн.; стелаж-шафку кухонний додатковий (кооп. виробництво. ширина 60см.) вартістю 500 грн.; кухонні шафки навісні додаткові - 2 шт. (1 із дверцятами, 1 без) вартістю 400 грн.; стелажик світлий вузенький (виробництво БРВ) - 1 шт. вартістю 300 грн.; стелаж у ванні білий, двосекційний (кооп. виробництво) - 1 шт. вартістю 400 грн.; шафка навісна біла у туалет (кооп. виробництво) - 1 шт. вартістю 300 грн.; металопластикові вікна (встановлені на АДРЕСА_3) - 3 шт. та жалюзі до них вартістю 10000,00 грн.; обладнання (АДРЕСА_3) лічильник холодної води та труби для нього і встановлення вартістю 3000,00 грн. Всього загальна вартість цього майна становить 28900,00 грн. Отже, її частка у спільній сумісній власності на рухоме майно згідно даного переліку становить 14450,00 грн. Тому просила їй виділити шафу одягову кутову (виробництво БРВ, ширина 90см.) - 1 шт. вартістю 1200,00 грн.; відкриту поличку-стелаж (виробництво БРВ) - 1 шт. вартістю 600,00 грн.; шафу-бар (виробництво БРВ. ширина 90 см.) - 1 шт., вартістю 500,00 грн.; вітрину (виробництво БРВ, ширина 60см.) - 1 шт. вартістю 1000,00 грн.; залізну підставку під квіти 1шт. вартістю 800 грн., всього майна на загальну вартість 4100,0 грн. Решту майна на загальну вартість 24800,00 грн. просила залишити за відповідачем з відповідною компенсацією їй різниці у вартості майна.
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Визнано котедж АДРЕСА_1, особистою приватною власністю ОСОБА_3. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та проведено реальний розподіл рухомого майна. Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на: шафу одягова кутова (виробництво БРВ, ширина 90см.) - 1 шт.; відкриту поличку-стелаж (виробництво БРВ) - 1 шт.; шафу-бар (виробництво БРВ. ширина 90 см.) - 1 шт.; вітрину (виробництво БРВ, ширина 60см.) - 1 шт.; залізну підставку під квіти 1шт. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на: пральну машину-автомат «Індезіт» - 1 шт.; музичний центр - 1 шт.; тюнери ТБ - 4 шт.; шафу- півкупе із дзеркалами на дверцятах (виробництво БРВ. ширина 170см.)- 1 шт., вішак навісний (кооп. виробництво) - 1 шт.; шафки навісні 3 шт.; стелаж-шафку кухонний додатковий (кооп. виробництво. ширина 60см.); кухонні шафки навісні додаткові - 2 шт. (1 із дверцятами, 1 без); стелажик світлий вузенький (виробництво БРВ) - 1 шт.; стелаж у ванні білий, двосекційний (кооп. виробництво) - 1 шт.; шафку навісна біла у туалет (кооп. виробництво) - 1 шт.; металопластикові вікна (АДРЕСА_3) - 3 шт. та жалюзі до них; обладнання (АДРЕСА_3) лічильник холодної води та труби для нього і встановлення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5111,45 грн. (п'ять тисяч сто одинадцять гривень 45 коп.). В частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 до про стягнення грошової компенсації та зобов'язання передати майно відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду в частині визнання спірного котеджу особистою приватною власністю ОСОБА_3 є незаконним, необґрунтованим, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що купівля-продаж котеджу АДРЕСА_1 була здійснена не за 110 000 грн., а за 521 980 грн. 25 березня 2008 року за сімейні кошти. Посилається на те, що суд не надав належної оцінки та не дослідив належним чином заявку на бронювання котеджу, акт прийому-передачі від 02.03.2007 року та договір викупу облігацій №1-СЛ від 25 березня 2008 року. Звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що кошти в сумі 521 980 грн. належали ОСОБА_3, а посилання суду на те, що ОСОБА_3 продала нежитлові приміщення за 200 000 дол. США і купила за них котедж вважає голослівними. Стверджує, що судом не взято до уваги подані ним письмові докази. Просить рішення суду скасувати в частині визнання котеджу АДРЕСА_1, особистою приватною власністю ОСОБА_3, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 в частині котеджу відмовити та задовольнити його позовні вимоги.
Оскільки в судове засідання не з'явились особи, які беруть участь у справі, доказів про поважність причин неявки суду не подано, колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без участі останніх та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, відтак предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення суду в частині визнання котеджу АДРЕСА_1, особистою приватною власністю ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду частково скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Пунктом третім частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Судом встановлено, що з 14.08.2001 року сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.08.2014 року.
В шлюбі у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
11.11.2003 року сторони по справі уклали договір дарування нежитлових приміщень, згідно умов якого, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар нежитлові приміщення №№7,8,22 в корпусі АДРЕСА_2, і з цього моменту вказані приміщення стали приватною власністю останньої. (а.с.48)
21.02.2007 року ОСОБА_3 придбала іменні процентні облігації з метою придбання у власність об'єкта нерухомості в ТзОВ «Комфорт-Цінні Папери» кількістю 189 штук на загальну вартість 553581 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 02.03.2007 року по договору купівлі - продажу цінних паперів № К 07/7/1 від 21.02.007 року, та здійснила заявку на бронювання котеджу.
28.02.2007 року ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу приміщень продала нежитлові приміщення №№7,8,22 в корпусі АДРЕСА_2 за 110 000,00 грн. (а.с.49)
25.03.2008 року ОСОБА_3 придбано спірний котедж та в цей же день за нею зареєстровано право власності. (а.с.47)
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення у цій частині виходив з того, що ОСОБА_2 не подав доказів внесення зароблених ним коштів для придбання спірного котеджу й того, що ОСОБА_3 придбала котедж за особисті кошти - 1 010 000,00 грн., отримані від продажу приміщень у будинку АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу приміщення від 28.02.2007 року.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, зважаючи на такі положення закону та встановлені обставини.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу приміщення укладеного 28.02.2007 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_6 нежитлові приміщення №№7,8,22 в корпусі АДРЕСА_2 за 110 000,00 гривень. (а.с.49)
Жодних доказів про те, що ОСОБА_3 відчужила ці приміщення за 1 010 000,00 гривень матеріали справи не містять. Пункт 2 договору купівлі-продажу приміщення від 28.02.2007 року щодо ціни продажу ОСОБА_3 не оспорювала і такий у встановленому законом порядку не визнавався недійсним.
А відтак, ОСОБА_3 не подала доказів на підтвердження того, що спірний котедж придбаний за особисті кошти.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Системний аналіз положень статті 60 СК України свідчить про те, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що котедж АДРЕСА_1, є спільною власністю подружжя.
Відповідно до роз»яснень, що викладені в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (надалі - постанови Пленуму) вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясовувати джерело і час його придбання.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Враховуючи викладені норми закону та беручи до уваги те, що нежитлові приміщення №№7,8,22 в корпусі АДРЕСА_2 відчужено ОСОБА_3 за 110 000,00 гривень, які є її особистими коштами, а також те, що нею не надано безспірних та належних доказів на підтвердження того, що саме за її особисті кошти оплачено повну вартість спірного котеджу, яка становила 564 295 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позову в частині визнання спірного котеджу особистою приватної власністю ОСОБА_3
Таким чином, частка власності ОСОБА_3 в котеджі АДРЕСА_1 становить 6/10, а ОСОБА_2 - 4/10.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення і в результаті дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині визнання спірного котеджу особистою приватної власністю ОСОБА_3
Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду у цій частині та ухвалення нового рішення у про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 і часткове задоволення позову ОСОБА_2
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 січня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання котеджу АДРЕСА_1, особистою приватною власністю ОСОБА_3, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати право власності ОСОБА_2 на 4/10 частини та право власності ОСОБА_3 на 6/10 частин котеджу АДРЕСА_1.
Відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання котеджу АДРЕСА_1, особистою приватною власністю ОСОБА_3.
В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 31.08.2018 року.
Головуючий: Павлишин О.Ф.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.