Дата документу Справа №
Провадження №33/778/611/18 Головуючий в 1 інст. Макаров В.О.
Єдиний унікальний №335/7028/18 Доповідач в 2 інст. Гріпас Ю.О.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
03 вересня 2018 року м. Запоріжжя
Суддя Апеляційного суду Запорізької області Гріпас Ю.О., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 його захисника адвоката ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 з апеляційною скаргою останнього, на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 2 серпня 2018 року,
постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 2 серпня 2018 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. у дохід держави з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.
Згідно з постановою судді, 02 травня 2018 року о 00 годині 44 хвилин, в м. Запоріжжі по вул. Перемоги, буд. 133, водій ОСОБА_2, керував транспортним засобом «ЗАЗ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкотестер Драгер 6820». Результат огляду позитивний, 2,52 % проміле, тест № 483. Водія відсторонено від керування транспортного засобу шляхом передачі автомобіля тверезому водієві ОСОБА_5 Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «А» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається незаконність постанови. Не заперечуючи факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вважає, що склад адміністративного правопорушення відсутній з огляду на те, що керування транспортним засобом було обумовлено крайньою необхідністю. Крім того зазначає, що суд не прийняв до уваги наявність порушень допущених при зборі адміністративного матеріалу, про які зазначав його захисник в клопотанні про визнання ряду доказів недопустимими. Також вказував що суддя не врахував наявність клопотання трудового колективу про звільнення від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів трудовому колективу для вжиття заходів громадського впливу. Просив постанову судді скасувати а провадження у справі закрити.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянта і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і є доведеною.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 217750 від 02.05.2018 року, 02.05.2018 року о 00-44 год. в м. Запоріжжя по вул. Перемоги, буд. 133, водій ОСОБА_2, керував транспортним засобом «ЗАЗ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкотестер Драгер 6820». Результат огляду позитивний, 2,52 % проміле, тест № 483. Водія відсторонено від керування транспортного засобу шляхом передачі автомобіля тверезому водієві ОСОБА_5
Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
В протоколі ним вказано, що він не згоден, протокол ним підписаний, окрім особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, двома свідками, відповідно до письмових пояснень яких, наявних в матеріалах справи, свідки підтвердили факт перевірки ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер» та результат тесту.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п.3 вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.6, п.7 Розділу І «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України, від 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Пунктами першим та третім розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Наказом «Про державну реєстрацію медичних виробів» Держлікслужби України від 29.12.2014 року №1529 затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, виріб медичний Drager Alcotest 6820 внесений до Державного реєстру медичної техніки і виробів медичного призначення, свідоцтво № 14455/2014 від 29.12.2014, та має сертифікат, виданий ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ». Закон не пов'язує термін дії сертифікату із терміном використання приладу.
Згідно з п.4 та п.5 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Згідно з п. 10 Розділу ІІ Інструкції результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 217750 від 02.05.2018 року, складений саме за керування транспортним засобом водієм ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння.
Керування автомобілем ОСОБА_2 підтверджується відеозаписом з поліцейського відео реєстратора.
Огляд на місці зупинки проводився у присутності двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які у письмових поясненнях підтвердили, що під час огляду було встановлено стані сп'яніння у ОСОБА_2 за допомогою спеціального технічного приладу, останній погодився з результатами огляду. Від запропонованого огляду в умовах медичної установи ОСОБА_2 відмовився.
За наслідками огляду було складено акт огляду на стані сп'яніння, роздруковані на папері показники приладу Drager Alcotest 6820, які були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи відповідно до ст. 252 КУпАП наведені вище докази та надаючи їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони є належними, допустимими та безперечно доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Дослідивши в судовому засіданні наведені докази суддя суду першої інстанції згідно до вимог ст.252 КУпАП надав їм належну оцінку, перевіривши відповідно до ст.251 КУпАП їх на предмет належності та допустимості, у зв'язку з чим вірно встановив фактичні обставини справи щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд першої інстанції при обранні виду та міри адміністративного стягнення врахував характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_2, підвищену суспільну небезпеку правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.21 КУпАП особа звільняється від адміністративної відповідальності, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Враховуючи характер та обставини вчиненого ОСОБА_2 правопорушення та ставленням останнього до цього правопорушення, клопотання директора ТОВ «Капітель Л.Т.Д.» ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі ст.21 КУпАП, із застосуванням заходів громадського впливу з передачею матеріалів справи на розгляд трудового колективу товариства, задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_2 положення ст.21 КУпАП виходить з конфлікту інтересів суспільства загалом та особи або певної частини цього суспільства, оскільки суспільний інтерес до таких правопорушень та їх наслідків стосується запобіганню скоєння більш тяжких правопорушень на транспорті, які пов'язані із заподіянням істотної шкоди здоров'ю необмеженої кількості сторонніх осіб, болісно сприймається суспільством і впливає як на законотворчу так і правозастосовну діяльність. За такою конкуренцією інтересів необхідно обирати очевидний пріоритет інтересам суспільства, а не окремих її частин.
Порушень законодавства про адміністративні правопорушення, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.
Інші доводи апелянта вважаю такими, що мають на меті уникнення від адміністративної відповідальності за скоєне.
Таким чином, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 2 серпня 2018 року, якою ОСОБА_2, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Запорізької області Ю.О. Гріпас