ЄУН № 336/4960/18
пр. № 1-кс/336/1516/2018
Іменем України
30 серпня 2018 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12017080080002881 від 27.08.2018 року за підозрою ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 3 ст. 185 ч. 2 КК України,-
У провадженні слідчих Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 12018080080002881 від27.08.2018 року за ст. 15 ч. 3 ст. 185 ч. 2 КК України, за яким ОСОБА_6 підозрюється у тому, що 27 серпня 2018 року приблизно о 17.00 годині, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні торгового залу магазину «Брусничка» ТОВ «Український рітейл» намагався викрасти з торгової полиці майно ТОВ «Український рітейл», а саме сім плиток шоколаду Мілленіум Преміум молочний пористий вагою 90 грамів вартістю 14,87 гривень за штуку, та десять плито шоколаду Міленіум преміям білий пористий вагою 90 грамів вартістю 15,59 гривень за плитку, загальною вартістю 260,02 гривень.
Слідчий просить накласти арешт на рюкзак жовто-чорного кольору, вилучений у ОСОБА_6 , DVDдиск з відеозаписом, 17 плиток шоколаду.
В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання на зазначених у ньому підставах. На запитання слідчого судді слідчий повідомив про те, що речі, на які просить накласти арешт, речовими доказами не визнавались.
Прокурор в судовому засіданні також підтримав клопотання, по суті нічого не добавив.
Підозрюваний та захисник проти задоволення клопотання заперечували, вказуючи, що підстав для арешту рюкзаку немає, адже доказового значення рюкзак у кримінальному провадженні не має, речовим доказом не визнавався.
Відомості про власника диску та плиток шоколаду, на які слідчий просив накласти арешт, у клопотанні немає, тож слідчим суддею власник майна не повідомлявся.
При дослідженні доданих до клопотання матеріалів встановлено, що 27.08.2018 року в ході оглядів місця події був вилучений відеозапис за період часу, який не зазначений у протоколі огляду місця події, а також 17 плиток шоколаду.
В ході затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України у останнього був вилучений рюкзак жовто-чорного кольору, в якому нічого не було виявлено.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 170 ч. 10 КПК України вказує, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Статтею 171 КПК України встановлено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Водночас саме клопотання не відповідає вимогам КПК України, адже не містить відомостей про власника майна.
Слідчим не зазначено мети накладення арешту, адже предмети, щодо яких заявлено клопотання, не визнавались речовим доказом у кримінальному провадженні.
Також не зрозуміло яке взагалі доказове значення може мати порожній рюкзак для встановлення обставин злочину.
Джерело походження диску з відеозаписом невідоме, адже з протоколу огляду місця події вбачається, що вилучено відеозапис, однак, відеофайл може бути збережений не лише на диску, натомість як диск з відеозаписом в матеріалах кримінального провадження відсутній, тож не може бути накладено арешт на те, чого не було вилучено чи надано.
Підстав для накладення арешту на 17 плиток шоколаду, власник яких слідчим не вказаний, слідчий суддя також не вбачає, адже це майно не має індивідуальних характеристик, не визнавалось речовим доказом у кримінальному провадженні, а місце його перебування слідчому судді не сповіщено.
У разі визнання плиток шоколаду речовими доказами їх збереження належним чином врегульовано нормами чинного законодавства, а саме КПК України, Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, іншими нормативно-правовими актами.
Керуючись ст. 170-173 КПК України,-
Клопотання слідчого Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12017080080002881 від 27.08.2018 року за підозрою ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 3 ст. 185 ч. 2 КК України залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1