1Справа № 335/9351/18 3/335/1375/2018
23 серпня 2018 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П., прокурора Масалова П.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б, справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у відношенні:
- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя», зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 206 від 08.08.2018 року, ОСОБА_1, будучи, згідно з п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом декларування, 25.07.2018 року, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за попередній 2017 рік.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення визнав, щиро розкаюється у вчиненому, просив суд суворо не карати.
Прокурор в судовому засіданні підтримав обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, зазначивши про наявність в діях ОСОБА_1 ознак корупційного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Просив накласти на ОСОБА_1 мінімальне адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у зв'язку з тим, що останній вперше притягається до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення притягуваної до адміністративної відповідальності особи, його представника, прокурора, дослідивши надані у справі докази, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов'язане з корупцією це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке Законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати:
- об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Так, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
В ч. 1 ст. 45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов'язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі. Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.
Слід зазначити, що системний аналіз вжитого в абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону формулювання «припиняє діяльність» дає підстави констатувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст. 36 Кодексу законів про працю України) співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових актів, зокрема з положень Закону України «Про державну службу» (ст. 83), Закону України «Про статус народного депутата України» (ст. 4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною.
Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо;
- предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;
- суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями
Згідно роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю затверджених Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 року № 3 (із змінами, внесеними рішенням Національного агентства від 06.09.2016 року № 18, від 30.09.2016 року № 57 та від 03.11.2016 №106) декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування подається не пізніше дня такого припинення.
Судом встановлено, що згідно наказу КП «Наше місто» № 00000000007-0000000007 від 02.07.2016 року «Про прийняття на роботу», ОСОБА_1 з 04.07.2016 року прийнятий на посаду фінансового директора КП «Наше місто» Запорізької міської ради.
Відповідно до п.п. 1.1. Статуту КП «Наше місто» Запорізької міської ради затвердженого рішенням виконавчого комітету № 763 від 12.12.2016 - Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради утворене територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради згідно з чинним законодавством.
Згідно наказу КП «Наше місто» Запорізької міської ради № 13-п від 14.09.2016 року «Про переведення на іншу роботу» ОСОБА_1 було переведено на посаду директор фінансовий.
Відповідно до п. 1 посадової інструкції директора фінансового № 2 КП «Наше місто» Запорізької міської ради, директор фінансовий належить до категорії керівник.
Відповідно до п. 2.1 інструкції, директор фінансовий організовує управлінський облік результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, а також фінансових, розрахункових і кредитних операцій і контролює економічне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, зберігає власність підприємства.
Відповідно до п. 2.12 інструкції, директор фінансовий контролює роботу фінансово-економічної служби та бухгалтерського підприємства.
Тобто, згідно з положеннями посадової інструкції директора фінансового КП «Наше місто» Запорізької міської ради, особа, яка займає цю посаду наділена організаційно-розпорядчими функціями та відповідно є посадовою особою. З зазначеною інструкцією ОСОБА_1 був ознайомлений 01.09.2016 року, про що свідчить його підпис.
Наказом № 65-з КП «Наше місто» Запорізької міської ради від 09.06.2017 року ОСОБА_3Р було звільнено за угодою сторін.
Відповідно до запису в книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них КП «Наше місто» Запорізької міської ради в день звільнення, тобто 09.06.2017 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку, про що свідчить його особистий підпис.
Згідно публічної частини Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що розміщений на офіційному веб-сайті НАЗК, встановлено, що ОСОБА_1 25.07.2018 року подав електрону декларацію за формою «після звільнення» за 2017 рік.
Відповідно до листа НАЗК № 71-05/2147/18 від 30.05.2018 року та послідовності дій користувача ІТС Реєстр встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 01.01.2017 року по 08.05.2018 року, не входив до ІТС Реєстр та не вчиняв дій в абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, ОСОБА_1 25.07.2018 року несвоєчасно подав без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий 2017 рік.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив дії, в яких вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами. Зокрема, протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, № 206/2018 від 08.08.2018 року, яким встановлено факт вчинення порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про запобігання корупції», відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, роздрукованою з офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції відомістю про час подання декларації, письмовими поясненнями та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Згідно з ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються: характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий та сімейний стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність тощо.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий та сімейний стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.
До обставин, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_1, суд відносить його щире каяття.
За таких обставин до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якою вона притягається до відповідальності, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, що є необхідним та достатнім для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення ним нових правопорушень.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 352 грн. 40 коп. у дохід держави.
Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1ст. 172-6, 221, 284 КУпАП, Законом України «Про запобігання корупції», суд
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга або протест прокурора подаються до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або протесту прокурора.
Суддя В.О. Макаров