Апеляційний суд Житомирської області
Справа №279/480/18 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Категорія 46 Доповідач Галацевич О. М.
30 серпня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Миніч Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №279/480/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом та зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_6, до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_7, відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 23 квітня 2018 року суддею Волковою Н.Я. у м. Коростені,
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у якому, просив визнати колишню дружину ОСОБА_3, дочку ОСОБА_2, неповнолітнього сина ОСОБА_4, дочку ОСОБА_5, малолітню онуку ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_3 у м.Коростені Житомирської області, та зобов'язати відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області зняти їх з реєстраційного обліку у вказаній квартирі. Посилався на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, який розірвано 05 серпня 2014 року. Після розірвання шлюбу відповідачі переїхали проживати за іншою адресою та понад 6 місяців не проживають у спірному житловому приміщенні, проте відмовляюся знятися з реєстрації.
У березні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_6, звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просили усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_3 у м.Коростені Житомирської області шляхом їх вселення у вказане житлове приміщення та зобов'язання ОСОБА_1 надати ключі від квартири. В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що вони зареєстровані у спірній квартирі, проживали у ній до червня 2017 року, проте з червня 2017 року відповідач, не впускає їх до квартири, не надає ключі від вхідних дверей, чим порушує їх житлові права та права малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_4
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задоволено. Вселено ОСОБА_3 разом з малолітнім ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом з малолітньою ОСОБА_6, ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 надати ключі від квартири. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Вважає, що долучені відповідачами до матеріалів справи акти від 20 вересня 2017 року, від 12 листопада 2017 року та показання свідка ОСОБА_8 не є належними доказами у справі, оскільки акти не відповідають дійсності, а даний свідок є рідною сестрою ОСОБА_3 Судом не враховано факту відсутності у Коростенському ВП ГУНП України в Житомирській області інформації про звернення відповідачів до правоохоронних органів щодо його неправомірних дій. Тому, на його думку, суд дійшов помилкового висновку про чинення ним перешкод відповідачам у користуванні житлом, оскільки даний факт ними не доведений. ОСОБА_1 також зазначив, про неправильність висновків суду щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, яка була стягнута з нього на користь ОСОБА_3
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.
Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За змістом ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2. У квартирі зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_3, з якою він розірвав шлюб 05.08.2014, повнолітні дочки: ОСОБА_5, ОСОБА_2, неповнолітній син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, онука - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Квартира перебуває в комунальній власності.
В суді першої інстанції представник органу опіки і піклування просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання відповідачів такими, що втратили право на житло, та про задоволення зустрічного позову про їх вселення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі понад шість місяців не проживають у спірному житлі, проте їх не проживання є наслідком неправомірних дій позивача, який чинить перешкоди у користуванні квартирою, до якої їх не допускає, ключі від вхідних дверей не дає.
Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 на відсутність належних доказів щодо чинення позивачем перешкод відповідачам у користуванні житлом, зокрема звернень до правоохоронних органів, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки обставини неправомірної поведінки позивача підтверджені у судовому засіданні свідками ОСОБА_8, ОСОБА_10, поясненнями відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5
Тому, судом під час розгляду справи достовірно встановлено, що не проживання відповідачів у квартирі зумовлено поважними причинами, якими є неправомірна поведінка позивача та неприязні стосунки між сторонами. Факт таких стосунків не заперечував в суді апеляційної інстанції представник позивача.
Посилання на те, що покази свідка ОСОБА_8, яка є рідною сестрою ОСОБА_3, не є належним доказом у справі, є безпідставними та на правильність висновків суду не впливають, оскільки остання попереджалася судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, окрім того обставини чинення перешкод у користуванні житлом були також підтверджені свідком ОСОБА_10 та не спростовані ОСОБА_1
Оскільки у своєму рішенні суд не посилався на акти від 20 вересня 2017 року та 12 листопада 2017 року, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності викладених у них подій дійсності, та подані в суді апеляційної інстанції документи на їх спростування, не мають правового значення для вирішення спору. Наданий представником позивача акт про відсутність у квартирі речей відповідачів складений 14.05.2018, тобто після розгляду справи судом, а тому не може впливати на ухвалене судом рішення.
Доводи позивача щодо сплати ним комунальних платежів, не можуть бути підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом.
Під час розгляду справи судом правильно враховано, що відповідачі не мають на праві власності чи користування іншого житла, а тому втрата права на житло порушуватиме права останніх, в тому числі неповнолітніх дітей.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції правильно застосував норми ст. 137 ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді:
Повний текст постанови складений 03 вересня 2018 року.