Апеляційний суд Житомирської області
Справа №290/1011/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
29 серпня 2018 року м. Житомир
Апеляційний суд Житомирської області в складі суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальне провадження №12016060150000206 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2018 року про повернення обвинувального акту щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2018р., якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 повернуто прокурору, скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Апелянт посилається на те, що ухвала Чуднівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2018 року винесена із грубим порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України, є незаконною та підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що повертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав не зазначення у ньому анкетних даних потерпілого ОСОБА_10 , суд не врахував, що обвинувальний акт містить достовірну інформацію про єдиного у даному кримінальному провадженні потерпілого ОСОБА_11 , в той час як ОСОБА_10 не має у вказаному провадженні статусу потерпілого у зв'язку із відповідною відмовою останнього.
Вказав, що твердження суду про невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального законодавства, а саме: п.3 ч.2 ст.291 КПК України, є безпідставними.
Згідно ухвали Чуднівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016060150000206 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, повернуто прокурору.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин та правової кваліфікації кримінального правопорушення зазначено, що обвинувачений ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяв ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження, а також заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_10 . Однак, в порушення вимог п.3 ч.2 ст.291 КПК України, в обвинувальному акті не зазначено відомостей про ОСОБА_10 , як потерпілого, а саме прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_9 , які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та ухвалу суду в межах ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції виходив з того, що він не відповідає вимогам п.3 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки у ньому не зазначено у якості потерпілого ОСОБА_10 .
Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна за таких підстав.
Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Повернення обвинувального акта прокурору допускається при наявності в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Вимоги до обвинувального акта визначені виключно ст.291 КПК України.
Для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК, суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням ст.291 КПК України.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості ОСОБА_10 та тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_11 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта, в ньому містяться виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення та відповідні відомості щодо потерпілого у даному кримінальному провадженні.
Посилання суду на те, що в обвинувальному акті не містяться відомості щодо усіх потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, а саме, не зазначено у якості потерпілого ОСОБА_10 , є безпідставним.
Частиною 1 статті 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ч.2 ст. 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст. 55 КПК України потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно обвинувального акту, потерпілим в даному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_11 , якому внаслідок скоєння кримінального правопорушення завдано тілесні ушкодження, які відносяться до тяжкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_10 потерпілим у вказаному провадженні у встановленому законом порядку не визнавався, пам'ятка про права та обов'язки потерпілого йому не вручалась. Під час досудового розслідування із відповідними заявами до СВ Романівського ВП Новоград - Волинського ВП ГУНП у Житомирській області він не звертався, а тому посилання на те, що ОСОБА_10 не було зазначено в обвинувальному акті як потерпілого, є безпідставним.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження міститься копія заяви від ОСОБА_10 , в якій зазначено, що претензій до ОСОБА_7 по факту ДТП не має. Брати участь у кримінальному провадженні в якості потерпілого категорично відмовляється(а.с.52).
Доводи апеляційної скарги прокурора матеріалами кримінального провадження не спростовуються.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2018 року, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 повернуто прокурору, скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження №12016060150000206 у суді першої інстанції.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.