29 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/49/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - представник - ОСОБА_2;
відповідач - Баранинська сільська рада ОТГ - представник - не з'явився;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3;
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баранинської сільської ради ОТГ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради індивідуальної дії, -
23 січня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Баранинської сільської ради ОТГ (89425, с.Баранинці, вулиця Центральна, 42, Ужгородський район, код ЄДРПОУ 22095099), третя особа - ОСОБА_3, якою просив суд: "1.Відкрити провадження по справі призначивши її до розгляду; 2. Визнати протиправним і скасувати рішення Великолазівської сільської ради від 09.07.2015 року за № 596 в частині надання відповідного дозволу ОСОБА_3 яка проживає за адресою АДРЕСА_2 на відведення земельної ділянки площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаражу".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в задоволенні заяви представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про залишення позову без розгляду будо відмовлено.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням сесії Великолазівської сільської ради від 09 липня 2015 року за № 596 ОСОБА_3 було надано дозвіл на відведення земельної ділянки для будівництва гаражу площею 0,01 га, і виділення даної ділянки буде відбуватися за рахунок території, що є землями загального користування по вулиці Шевченка в селі В.Лази, Ужгородського району, Закарпатської області. Зокрема вказав, що згідно державного акту про право приватної власності на землю серія НОМЕР_4 позивач є власником земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка межує з земельною ділянкою по вулиці Шевченка, що може бути відведена ОСОБА_3, а тому можливе будівництво гаражу на вказаній земельній ділянці створить проблеми для вільного проходу та проїзду вулицею, а також закриє позивачу доступ до дороги. Крім цього позивач вказав, що спірна земельна ділянка є землями загального користування і не може відводитися у власність.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підставі наведених в ньому.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте, подав до суду заяву в якій останній просив суд розглядати справу за наявними матеріалами без його участі (а.с. 92).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та її представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що згідно державного акту про власності серія НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 24).
Рішенням сесії Великолазівської сільської ради від 09 липня 2015 року за № 596 ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га, в селі В. Лази (а.с.а.с. 25, 93).
Прийняття згаданого рішення, також підтверджується протоколом № 1 засідання постійної земельної комісії по земельним питанням при Великолазівській сільській раді від 08 липня 2015 року, в якому першим питанням порядку денного було питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу, орієнтовною площею 0,01 га, зокрема ОСОБА_3 (а.с. 94).
Зазначеному передувала заява ОСОБА_3 від 09 липня 2015 року до Великолазівської сільської ради про виділення 1 сотки земельної ділянки під будівництво гаража або ОСГ (а.с. 95).
Зі змісту викладених позивачем обставини в позовній заяві, вбачається, що позивач оскаржує рішення сесії Великолазівської сільської ради від 09 липня 2015 року за № 596 ОСОБА_3, яким було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га, в селі В. Лази по вулиці Шевченка, яка є суміжною з ділянкою позивача та зокрема, внаслідок будівництва гаража створить проблеми для вільного проходу та проїзду вулицею, а також закриє позивачу доступ до дороги загального користування.
Зокрема, на запит представника позивача щодо надання інформації з приводу спірної земельної ділянки, листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 14 серпня 2017 року № 070.28-805/102-17, останнього було повідомлено, що довідка по формі 6-зем щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаражу, згідно рішення Великолазівської сільської ради від 09 липня 2015 року за № 596 про надання відповідного дозволу ОСОБА_3 яка проживає за адресою АДРЕСА_2 - не видавалася (а.с.а.с. 26, 29).
Великолазівська сільська рада на запит повідомила представника листом від 28 серпня 2017 року № 275/02-27, що відведення ділянки для гаражного будівництва ОСОБА_3 за спірним рішенням планується із земель житлової та громадської забудови (а.с.а.с. 27, 30).
За результатами розгляду звернення позивача Держінспекція сільського господарства листом від 11 січня 2016 року, № 04/12, вказала що спірна ділянка не передана у власність чи користування ОСОБА_3, відноситься до земель загального користування та є землями комунальної власності Великолазівської сільської ради (а.с 28).
Таким чином, судом встановлено, що на час звернення позивача з даним позовом до суду та розгляду справи по суті ОСОБА_3 не набула права власності на вказану земельну ділянку.
Перелік питань, які відносяться до відання органів місцевого самоврядування сільських, селищних, міських рад визначає стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Так, зокрема, серед інших повноважень відповідно до статті 26 частини 1 пункту 35 цього Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону регулювання земельних відносин. Також згідно з статі 33 частини 1 пункту "б" підпункту 9 даного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
Відповідно до статей 142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень шляхом прийняття рішень.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст належать усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.
Відповідно до статті 2 частини 1 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Положеннями статті 12 частини 1 підпункту а Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з статтею 83 частинами 1, 2 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Статтею 116 частинами 1, 2 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із положеннями статті 118 частини 6 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (стаття 118 частина 7 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 118 частини 9 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно зі статтею 186-1 частинами 1, 4, 5 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин . Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, системний аналіз положень Земельного кодексу України дозволяє суду зробити висновок, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише одним з етапів одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності та є обов'язковою складовою визначеної Земельним кодексом України процедури передачі земельної ділянки у власність громадянам. Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має на меті визначення меж земельної ділянки в натурі, а також з'ясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання земельної такої ділянки громадянину.
Прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише початковим та обов'язковим етапом у визначеному чинним законодавством порядку передачі земельної ділянки у власність, який надає право громадянину звернутися до відповідних органів для виконання робіт з розроблення проекту землеустрою. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Крім того, рішення, яким було надано ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є індивідуальним актом, який може оскаржити виключно особа, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Інша особа може в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт лише у випадку, коли вказаним рішенням було порушено права, свободи та інтереси особи якої цей акт не стосується.
Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що у зв'язку із прийняттям відповідачем оскарженого індивідуального акту права, свободи та інтереси позивача потребують захисту.
Судом зазначається, що для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваним рішенням чи дією (бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про безпідставність посилання позивача на порушення його прав саме відповідачем, оскільки оскаржуване рішення не стосується його безпосередньо і жодним чином не впливає на його права, свободи чи інтереси.
Відповідно до статті 2 частини 2 пункту 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Баранинської сільської ради ОТГ (89425, Закарпатська область, Ужгородський район, вул. Центральна, будинок 42, код ЄДРПОУ 22095099), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради індивідуальної дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 29 серпня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 03 вересня 2018 року.
СуддяС.Є. Гаврилко