Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/2373/18
Провадження № 2/279/1243/18
03.09.2018 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в підготовчому засіданні в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/2373/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що з 01.03.2003 року перебуває в шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Подружнє життя з відповідачем не склалось, вони втратили один до одного почуття любові та поваги, внаслідок чого з грудня 2017 року вони не підтримують сімейних стосунків, проживають кожен своїм життям. Подальше життя з відповідачем вважає неможливим, тому просить шлюб розірвати. Одночасно просила стягнути з відповідача понесені судові витрати за сплату судового збору.
В підготовче засідання сторони не з'явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності. В наданій суду заяві позивач зазначила, що позовні вимоги підтримує, відповідач в своїй заяві зазначив, що позов визнає, що відповідно до статті 200 ЦПК України надає суду підстави для ухвалення рішення.
У зв'язку з наведеним, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 01.03.2003 року, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Коростенського міськрайонного управління юстиції в Житомирській області, актовий запис №71. Від подружнього життя сторони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Причиною розірвання шлюбу є втрата кохання та взаємопорозуміння, внаслідок чого позивач не бажає в подальшому підтримувати з відповідачем подружніх та сімейних стосунків.
За визначенням ч.2 ст.3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічне положення закріплено в ст.24 Сімейного кодексу України.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст.56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу, суд вважає, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати.
Частиною 1 ст.142 ЦПК України передбачено повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання відповідачем позову.
На підставі вищевказаних норм Закону понесені судові витрати по сплаті судового збору на підставі квитанції № 5 від 01.06.2018 року в сумі 704,80 гривень, в розмірі 50 відсотків підлягають поверненню на користь позивача з державного бюджету, решта стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 142, 200, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 104, 110-112, 113, 115, 160 Сімейного кодексу України, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою м. Коростеня, Житомирської області та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцем м.Коростеня, Житомирської області, громадянами України, укладений ними 01.03.2003 року, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Коростенського міськрайонного управління юстиції в Житомирській області, актовий запис №71.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1, як особу, що змінила прізвище під час державної реєстрації шлюбу, і надалі іменувати цим прізвищем.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 352 гривень 40 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову на підставі квитанції №5 від 01.06.2018 року, що становить 352 гривні 40 копійок, згідно ч.1 ст.142 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1., РНОКППНОМЕР_2).
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1., РНОКПП НОМЕР_1).
Суддя: