Справа №295/3618/18
Категорія 4
2/295/1729/18
22.08.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі : головуючого - судді Лєдньова Д.М.
при секретарі Зубрицькій Т.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відновлення права власності у спільній частковій власності,-
встановив:
Позивач звернулась в суд із позовом, де зазначила, що вона є донькою померлої ОСОБА_6. Згідно з довідкою державного комунального підприємства по технічній інвентаризації від 28.09.1993 року за ОСОБА_6 було зареєстроване право власності на 28/100 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 на спадщину № 1074/8 від 07.09.1940 року та рішення народного суду № 2-2030 від 01.10.1970 року. На день смерті вказаної особи ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач була зареєстрована та спільно проживала з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2.
Співвласник житлового будинку ОСОБА_7 28.04.2012 року звернулась до Богунського районного суду м. Житомира із позовом про припинення права власності на частину житлового будинку інших співвласників та визнання права власності на одноквартирний будинок. В обгрунтування позову позивач посилалась на фактичне зруйнування часток будинку, які належать відповідачам як співвласникам.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25.05.2012 року позов задоволено: визнано право власності за ОСОБА_7 на одноквартирний будинок АДРЕСА_1.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_7 зареєстровано право власності на цілий будинок з ідеальною часткою 100/100.
Станом на 31.12.2012 року право власності за громадянкою ОСОБА_4 не зареєстроване.
Позивач зазначає, що в подальшому ОСОБА_7 на підставі договорів дарування відчужено по ? частини житлового будинку на користь відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 20.04.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано.
Посилаючись на положення ч.1 ст. 316 ЦК України, яка визначає право особи на річ, ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном, ст. 321 ЦК України - непорушність права власності, позивач просить відновити право власності ОСОБА_6 у спільній частковій власності, а саме на 28/100 ідеальних часток у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідачами надано відзив, який, як визнано представником позивача, отримано для ознайомлення відповідною стороною, де зазначено, що рішенням апеляційного суду Житомирської області від 16.05.2017 року рішення суду першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на майно, яким позовні вимоги задоволено, було скасоване та ухвалене нове про відмову у задоволенні позову. При цьому Апеляційним судом встановлено, що житловий будинок , у якому матір позивача мала право власності, є знищеним.
Відповідачі вказують на положення ст. 41 Конституції України, яка встановлює непорушність права власності, просять відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.04.2018 року по справі відкрите загальне позовне провадження, ухвалою суду від 14.05.2018 року підготовче провадження закрите, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та зауважив, що судове рішення, яким припинено право на частку в праві спільної часткової власності є скасованим, а права позивача, навіть за умови знищення майна, є порушеними як спадкоємця.
Відповідач ОСОБА_3, його представники, просили відмовити у задоволенні позову. При цьому зазначили, що будинок, частку у праві спільної часткової власності на який мала ОСОБА_6, був знищеним. На земельній ділянці був збудований інший будинок, який не є тотожним об»єктом.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.05.2012 року у зв»язку із знищенням припинено право власності на 37/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані за ОСОБА_8, припинено право власності на 28/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані за ОСОБА_4, зобов»язано КП «Житомирське обласне державне комунальне підприємство по технічній інвентаризації» Житомирської обласної ради внести зміни до реєстру прав власності нерухомого майна та здійснити дії щодо закриття запису про право власності на 37/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані за ОСОБА_8, та 28/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані за ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_7 право власності на одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 20.04.2015 року рішення суду першої інстанції від 25.05.2012 року скасовано. Ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Згідно з довідкою КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 09.02.2016 року станом на 31.12.2012 року право власності за громадянкою ОСОБА_4 не зареєстровано.
Постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. від 14.09.2015 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23.09.2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 16.05.2017 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом рішення Апеляційного суду Житомирської області від 16.05.2017 року «оформивши право власності на одноквартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, 16.11.2012 року ОСОБА_7 подарувала його в рівних частках своїм синам, а відтак, згідно правовстановлюючих документів, які ніким не ос порені, вони є власниками спірного житлового будинку в цілому.
Під час апеляційного розгляду справи сторонами було пояснено, що житловий будинок, у якому матір позивача мала право власності, є знищеним. У 2009 році ОСОБА_7 було зведено новий житловий будинок. Ці обставини, зокрема, підтверджуються записами у технічному паспорті на житловий будинок та не заперечуються представником позивача».
Відповідно до ч.1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
За положеннями ч.1 ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст. 181 ЦК України).
Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи (ст. 178 ЦК України).
З системного аналізу зазначених норм необхідним є висновок про те, що оборотоздатність є наслідковим походженням від фактичного об»єктивного існування речі як предмета матеріального світу. Виникнення цивільних прав та обов»язків, а так саме їх поновлення, не може виникати з уявного майна, що не передбачає створення, або іншого, зокрема знищеного, на яке особа могла сподіватись.
Відновлення права позивача на частку в праві спільної часткової власності шляхом визнання права на частку в майні, що належить відповідачам, порушуватиме ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Суд звертає увагу, що право власності відповідачів грунтується на укладених договорах дарування від 16.11.2012 року, які є чинними.
Про вказану обставину також зазначав Апеляційний суд Житомирської області в рішенні від 16.05.2017 року.
Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 258-279 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, проживає: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_3, проживає: АДРЕСА_1, про відновлення права власності у спільній частковій власності відмовити.
Повне рішення суду буде виготовлене 31.08.2018 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: