Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 серпня 2018 р. № 2040/5942/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (61022,м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під.), Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 1) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 квітня 2018 року.
2. Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 квітня 2018 року.
3. Визнати протиправними дії Харківського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2018 року;
4. Зобов'язати Харківське міське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2018 року;
5. Допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України.
6. Стягнути з Відповідачів понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв'язку зі здійсненням антитерористичної операції на Сході України позивач змушений був виїхати з м. Ровеньки Луганської області до м. Харків, де наразі мешкає, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 6326001896 від 17.11.2014р., виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Дзержннського району Харківської міської ради. Повідомив суду про те, що з вересня 2014 року його поставлено на облік до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, де він перебуває на обліку. Саме з цього часу та до квітня 2018 року зазначене УПФУ нараховувало та виплачувало пенсійні виплати позивачу. Крім того, згідно Довідки Міжрайонної ЛТЕК м. Ровеньки Луганської області від 11.05.2004 йому було встановлено 20% втрати працездатності по професійному захворюванню, що дає право на отримання щомісячних страхових виплат, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вказана довідка має безстроковий термін дії. З метою отримання страхових виплат позивач з вересня 2014 року був поставлений на облік у Харківському міському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, де він продовжує перебувати на обліку. З вересня 2014 року та до березня 2018 року Позивачу також нараховувались та виплачувались належні страхові виплати. Проте, починаючи з березня 2018 року на картковий рахунок позивача у ПАТ «Державний ощадний банк» перестали надходити щомісячні страхові виплати, а з квітня 2018 - пенсійні виплати. Припинення соціальних виплат (пенсії та страхових виплат) сталися з причини прийняття відповідачами відповідних рішень про це.
Позивач вважає, що ігноруючи його право на щомісячне отримання соціальних виплат, не вживаючи встановлених Законом дій щодо нарахування та перерахування виплат на належний та визначений ним рахунок, відповідачі вчинили дії, які мають бути визнані судом протиправними, оскільки вони суперечать Конституції України та чинному законодавству України.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем - Шевченківським об'єднаним управлінням ПФУ України м. Харкова надано відзив на позов, в якому зазначений відповідач не погоджується з доводами заявленого позову, вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування своєї позиції, зокрема, зазначає, що частиною 1 статтті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-УІІ від 20.10.2014 (далі - Закон №1706-УІІ) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні вищезазначеного Закону визначається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині 1 статті 1 Закону №1706-УІІ.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1706-VII підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Згідно із статтею 4 Закону №1706-УІІ факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Зазначив також, що пунктом 11 Порядку № 509 передбачено обмін інформацією між уповноваженими органами та органами Пенсійного фонду України. Після проведення обміну інформації з органами праці та соціального захисту населення по звірці з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1, з 01.04.2018 було призупинено виплату пенсії за віком, як особі, яка фактично не мешкає за адресою вказаною у довідці №6326001896 від 17.11.2014. ОСОБА_1 16.05.2018 року подав заяву про поновлення виплати пенсії до Управління. Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова, діючи відповідно до затвердженого постановою КМУ №365 Порядку, 23.05.2018 (список №20) звернулося до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо проведення перевірки достовірності інформації про фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 та вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії. За результатами перевірки, рішенням районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 20.06.2018 (протокол № 24), Позивачу відмовлено у відновленні пенсії, оскільки перебування на території Шевченківського району м. Харкова не підтверджено. Звернув увагу суду, що вищезазначенне рішення комісії, ОСОБА_1, не оскаржує. Оскільки, рішенням районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради не підтверджено фактичне місце проживання Позивача на території Шевченківського району м. Харкова, Управління не поновило виплату пенсії ОСОБА_1
Другий відповідач - Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, у наданий ухвалою суду термін, також направив до суду відзив на позов, в якому зазначив, що з 01.03.2018 року страхові виплати позивачу, як внутрішньо переміщеній особі були припинені, на підставі постанови Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 14.03.2018 року №2051/16711/1145/26, у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи на підставі протоколу № 11 від 14.03.2018 року робочої групи при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради. Повторне призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, можливе лише через 6 місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством.
Оскільки проживання позивача м. Харкові не підтверджене, вважає, що позивач не є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої територій, тому підстави для призначення страхових виплат у Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області - відсутні.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, зазначає наступне.
За матеріалами справи судом встановлено, ОСОБА_1, починаючи з 2011 року здобув право на отримання пенсії за віком, що підтверджується Пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_2.
До 2014 року Позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Роеєньки Луганської області. З набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у м. Ровеньки, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку зі здійсненням антитерористичної операції на Сході України, ОСОБА_1 змушений був виїхати з м. Ровеньки Луганської області до м. Харків, де наразі мешкає, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 6326001896 від 17.11.2014р., виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Дзержннського району Харківської міської ради.
З вересня 2014 року позивача поставлено на облік до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, де він перебуває на обліку по теперішній час. Саме з цього часу та до квітня 2018 року Відповідач 1 нараховував та виплачував пенсійні виплати позивачу.
Крім того, згідно Довідки Міжрайонної ЛТЕК м. Ровеньки Луганської області від 11.05.2004 позивачу було встановлено 20 % втрати працездатності по професійному захворюванню, що дає йому право на отримання щомісячних страхових виплат, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вказана довідка має безстроковий термін дії. З метою отримання страхових виплат позивач, з вересня 2014 року був поставлений на облік у Харківському міському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі за текстом - Відповідач 2), де станом на час розгляду справи він продовжує перебувати на обліку. З вересня 2014 року та до березня 2018 року Відповідач 2 також нараховував та виплачував позивачу належні страхові виплати.
Згідно Листа № 510/К-ІІ від 19.07.2018, наданого Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова виплату пенсії Позивачу було призупинено у зв'язку із не підтвердженням фактичного місця проживання (протокол від 20.06.2018 № 24).
У відповідь на звернення Позивача стосовно причин припинення належних йому щомісячних страхових виплат, Листом № 1106-19/4973 від 20.07.2018 Відповідач -2 повідомив, що щомісячні страхові виплати були припинені з 01 березня 2018 року в зв'язку з тим, що не підтверджено фактичне місце проживання у м. Харкові.
Як зазначається відповідачами, підставою припинення виплат позивачу слугувало те, що після проведення обміну інформації з органами праці та соціального захисту населення по звірці з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1, з 01.04.2018 було призупинено виплату пенсії за віком, як особі, яка фактично не мешкає за адресою вказаною у довідці №6326001896 від 17.11.2014.
Як вбачається за матеріалами справи 16.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до управління ПФУ про поновлення виплати пенсії. Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова, діючи до затвердженого постановою КМУ №365 Порядку, 23.05.2018 (список №20) звернулося до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо проведення перевірки достовірності інформації про фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 та вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії.
За результатами перевірки, рішенням районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 20.06.2018 (протокол № 24), Позивачу відмовлено у відновленні пенсії, оскільки перебування на території Шевченківського району м. Харкова не підтверджено.
10.07.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою щодо виплати пенсії до Управління (копія додається).
19.07.2018 Управління листом (вих. №510/К-11) надало відповідь на вищезазначену заяву та повідомило, що 18.07.2018 (список №28) Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повторно звернулося до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо проведення перевірки достовірності інформації про фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 та вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії.
Суд, перевіряючи відповідність закону, зокрема, ч.2 ст.2 КАС України, спірних діянь та рішень відповідачів, зазначає, що правовідносини з приводу гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб унормовані приписами Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон), Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (затверджено постановою КМУ від 01.10.2014 р. № 509; далі за текстом - Порядок №509).
Оцінивши докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що позивач підпадає під критерії визначення внутрішньо переміщених осіб, був документований відповідною довідкою.
Статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Суд відмічає, що у тексті наданої позивачу відповіді від 19.07.2018 р. за № 510/К-ІІ у якості підстави для прийняття рішення не поновлення виплати пенсії зазначено : «у зв'язку із не підтвердженим фактичним місцем проживання (протокол від 20.06.2018 № 24)".
Однак, зазначена підстава не узгоджується із приписами наведеної норми ст. 12 вищезазначеного Закону, а відтак, не забезпечив дотримання правила юридичної визначеності як невід'ємного базового елементу запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
Вказана обставина є самостійною та цілком достатньою підставою для скасування спірного рішення суб'єкта владних повноважень, адже показує на очевидний та нездоланний дефект у владному волевиявленні, що ставить громадянина у невизначене правове становище.
Окрім того, розглядаючи справу, суд зазначає, що згідно з абз.8 ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
У силу абз.9 ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
Доказів наявності таких обставин у спірних правовідносинах відповідачем до суду не подано.
Відтак, в матеріалах справи суд не знаходить доказів для висновку про тривалу у розумінні закону (тобто понад 60 днів) відсутність позивача за місцем реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
З наданих до матеріалів адміністративної справи відзивів судом встановлено, що на підставу припинення здійснення позивачу страхових та пенсійних виплат відповідачі посилаються на те, що перебування на території Швченківського району м. Харкова не підтверджується. Проте, відповідачами не доведено та не зазначено, на підставі яких доказів ними зроблені такі висновки.
З огляду на це суд зазначає, що 20 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Статтею 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції чинній на момент видачі довідки позивачу) строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.
Постановою Кабінету Міністрів від 08.06.2016 року №352 було також внесено зміни до Постанови №509, згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 49 цього ж закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У відповідності до вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено судом, виплата пенсії та страхових виплат позивачу припинена відповідачами на підставі отриманої інформації про прийняття рішення №351 від 05.09.2017 «Про скасування довідок на основі інформації щодо перетинання державного кордону України».
Водночас, статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Також не встановлено такої підстави для припинення страхових виплат і вимогами статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Що ж стосується рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, то воно не є таким рішенням у розумінні частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії та страхових виплат.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачів на те, що вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко визначають, що припинення виплати пенсій та інших соціальних (страхових) виплат можливі лише у випадках встановлених Законом, а прийняті постанови Кабінету Міністрів України, на які посилаються відповідачі, не можуть вносити зміни чи доповнювати підстави для припинення зазначених виплат, які встановлені Законами України.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка неодноразово викладалась в судових рішеннях, як приклад від 30.01.2018 у справі №428/6579/17, від 13.02.2018 у справі №219/9003/17, від 20.02.2018 у справі №234/10770/17, тощо.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211, ч.4 ст.242 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України.
Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у сфері державної справи з соціального захисту внутрішньо переміщених осіб знайшов підтвердження судовим розглядом.
Дії відповідача з прийняття спірного рішення є невід'ємним структурним елементом процедури реалізації управлінської функції та остаточно втілюються у прийнятому рішенні, а тому у даному конкретному випадку вимога про скасування такого рішення поглинає собою вимогу про визнання неправомірними дій, вчинених у ході створення цього рішення, у зв'язку з цим окремому розгляду і задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання позивача про негайне виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за місяць.
В даному випадку суд не присуджує виплату пенсії та страхових виплат, а вирішує питання про право позивача на їх отримання, тому відмовляє у задоволені цього клопотання.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведено правомірність припинення здійснення пенсійних та страхових виплат позивачу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (61022,м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під.), Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 1) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 квітня 2018 року.
Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 квітня 2018 року.
Визнати протиправними дії Харківського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Харківське міське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2018 року.
Стягнути з Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (61022,м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під.) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Стягнути з Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 1) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 03 вересня 2018 року.
Суддя Шляхова О.М.