Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 серпня 2018 р. Справа№805/4451/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. за участю секретаря судового засідання Дідевич І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 87500, АДРЕСА_1)
до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, Донецька область)
про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 7 липня 2017 року № 000076/05-99-40-03/НОМЕР_1
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Вовченко С.П. - за дов. від 21.12.2017р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 7 липня 2017 року № 000076/005-99-40-03/НОМЕР_1 на суму 230378 грн.
Ухвалою від 18 червня 2018 року суд позовну заяву позивача залишив без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків.
23 червня 2018 року позивач виконав вимоги ухвали суду від 18 червня 2018 року, чим усунув її недоліки.
Ухвалою суду від 26 червня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 805/4451/18-а, відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначив підготовче засідання на 23 липня 2018 року. Ухвалою від 23 липня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд адміністративної справи по суті на 9 серпня 2018 року. Ухвалою від 9 серпня 2018 року суд задовольнив клопотання позивача та визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду та під час судового засідання оголосив перерву до 21 серпня 2018 року. Під час судового засідання 21 серпня 2018 року суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що рішення про застосування фінансових санкцій від 7 липня 2017 року № 000076/05-99-40-03/НОМЕР_1, винесене на підставі матеріалів правоохоронних органів щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 28 березня 2017 року № 0159. При цьому, відповідач вказує на те, що спірне рішення було направлено позивачу у встановленому порядку із повідомленням про вручення, але не надає належних доказів направлення. Зазначає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 7 липня 2017 року є незаконним та прийнято відповідачем без жодного належного доказу вчинення правопорушення, без розглянутих матеріалів про адміністративне правопорушення, без встановленого факту вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП. Враховуючи відсутність події, складу та факту скоєння адміністративного правопорушення у відповідача не було законодавчо встановлених підстав для накладення штрафних санкцій. Також позивач зазначає, що постановою Іллічівського районного суду по справі № 264/2498/17 від 6 червня 2017 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 було повернуто до Головного управління ДФС у Донецькій області оскільки у відповідача були відсутні належні докази по справі, відсутні свідки, а матеріали складені із порушенням вимог КУпАП. Тобто, об'єктивних доказів порушення позивачем статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не має. Враховуючи, що застосування до позивача штрафних санкцій за дане порушення є неправомірним, то і рішення про застосування фінансових санкцій підлягає скасуванню.
Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає, що Управлінням оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ТУ ДФС у Донецькій області було складено протокол від 28 березня 2017 року № 0159 про адміністративне правопорушення до суб'єкта господарювання ОСОБА_3, яка вчинила правопорушення передбачене частиною 1 статті 164 КУпАП, а саме зберігання тютюнових виробів: 1123 блоків цигарок широкої номенклатури (акт опису від 28 березня 2017 року) у місцях зберігання, не знесених до Єдиного реєстру місць зберігання, чим порушено норми статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання та виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28 березня 2017 року № 0159 вбачається, що співробітником з ОВС четвертого сектору УОЗ на ОТ зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області за участю співробітників військової прокуратури під час проведення обшуку складського приміщення за адресою: АДРЕСА_2, яке належить громадянці ОСОБА_1 на правах приватної власності, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, та здійснює зберігання підакцизних груп товарів у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, яке не внесене до Єдиного реєстру місць зберігання підакцизних груп товарів. Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі матеріалів правоохоронних органів щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення від 28 березня 2017 року № 0159 Управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 7 липня 2017 року № 000076/05-99-40-03/НОМЕР_1, яким застосована фінансова санкції у вигляді штрафу у розмірі 230378 грн. за кодом платежу 50 21081500 «Адміністративний штраф та штрафні санкції за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Вищезазначене рішення 10 липня 2017 року було направлено на податкову адресу позивача поштовим відправленням з повідомленням про вручення, але поштовою службою повернуто на адресу Головного управління ДФС у Донецькій області без отримання платником податків, із зазначенням «закінчено термін зберігання».
Позивачем до суду була надана відповідь на відзив на адміністративний позов, в якій позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 жовтня 2014 року позивачу належить нерухоме майно - комплекс передпродажного огляду автомобілів по АДРЕСА_2 у м. Маріуполь. На підставі декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації позивачка реконструювала частину нерухомого майна у гаражні бокси та топочну для здійснення поточного ремонту зберігання власного автотранспорту. Усю земельну ділянку по АДРЕСА_2 та нерухоме майно, що на ній розташоване, позивач використовує лише для утримання зберігання власного автомобільного транспорту. Господарську діяльність за вказаною адресою не веде. Тому, з огляду на надані відповідачем документи взагалі не зрозуміло на підставі чого проводилась перевірка, у присутності яких свідків встановлено наявність товару у складських приміщеннях (у чиїх складах виявлено якийсь товар), чи є знайдений товар предметом господарської діяльності або для власного використання, хто свідки перевірки та які саме факти вони підтверджували. У позивача взагалі не проводились ані фактичні, ані камеральні перевірки та до адміністративної відповідальності вона не притягалась. 28 березня 2017 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 164 КУпАП. Вказаний протокол було складено в порушення вимог чинного законодавства, без присутності Позивачки, без надання відповідних пояснень, не надавалась можливість залучення адвоката, не повідомлялась дата розгляду протоколу, не надано можливості надати зауваження. 25 травня 2017 року до Іллічівського районного суду м. Маріуполь з ГУ ДФС у Донецькій області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 164 КУпАП. Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполь встановлено, що відповідачем не надано до суду доказів того, що позивачем здійснювалась господарська діяльність, до протоколу не надано пояснень громадянки ОСОБА_1, а свідки правопорушення взагалі не встановлені. Враховуючи відсутність доказів та порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення Постановою Іллічівського районного суду по справі № 264/2498/17 від 6 червня 2017 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 було повернуто до Головного управління ДФС у Донецькій області.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії ВК 976266, виданого Іллічівським РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області 17 січня 2013 року, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець, включений до ЄДРПОУ за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21 грудня 2015 року.
Судом встановлено, що Управлінням оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ТУ ДФС у Донецькій області було складено протокол від 28 березня 2017 року № 0159 про адміністративне правопорушення до суб'єкта господарювання ОСОБА_1, яка вчинила правопорушення передбачене частиною 1 статті 164 КУпАП, а саме зберігання тютюнових виробів: 1123 блоків цигарок широкої номенклатури (акт опису від 28 березня 2017 року) у місцях зберігання, не знесених до Єдиного реєстру місць зберігання, чим порушено норми статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання та виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28 березня 2017 року № 0159 вбачається, що співробітником з ОВС четвертого сектору УОЗ на ОТ зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області за участю співробітників військової прокуратури під час проведення обшуку складського приміщення за адресою: АДРЕСА_2, яке належить громадянці ОСОБА_1 на правах приватної власності, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, та здійснює зберігання підакцизних груп товарів у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, яке не внесене до Єдиного реєстру місць зберігання підакцизних груп товарів.
Крім того, 28 березня 2018 року Управлінням оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ТУ ДФС у Донецькій області до протоколу від 28 березня 2018 року було складено акт опису тютюнових виробів у кількості 1123 блоків цигарок, які передані на відповідальне зберігання позивачу, про що свідчить акт прийому-передачі на відповідальне зберігання від 28 березня 2018 року, який було підписано позивачем.
Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі матеріалів правоохоронних органів щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення від 28 березня 2017 року № 0159 Управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 7 липня 2017 року № 000076/05-99-40-03/НОМЕР_1, яким застосована фінансова санкції у вигляді штрафу у розмірі 230378 грн. за кодом платежу 50 21081500 «Адміністративний штраф та штрафні санкції за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 6 червня 2017 року № 264/2498/17 адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП повернуто до Головного управління ДФС у Донецькій області на доопрацювання.
16 березня 2018 року представником позивача до Іллічівського районного суду м. Маріуполя був направлений адвокатський запит щодо надання інформації чи звертався ще раз до суду відповідач з адміністративними матеріалами відносно ОСОБА_1 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП. 19 березня 2018 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя надав відповідь на адвокатський запит представника позивача, в якому зазначив, що відповідач до суду не звертався з адміністративними матеріалами відносно позивача.
З метою з'ясування підстав нарахування позивачем було спрямовано в адресу ГУ ДФС у Донецькій області запит від 19 квітня 2018 року, в якому просила визначити підстави нарахування. За результатами розгляду запиту відповідач надав лист-роз'яснення від 11 травня 2018 року № 20098/10/05-99- 40-03-11, з якого вбачається, що нарахування фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 230378 грн. здійснено на підставі рішення про застосування фінансових санкцій від 7 липня 2017 року №000076/05-99-40-03/НОМЕР_1. Зазначене рішення винесене на підставі матеріалів правоохоронних органів щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 28 березня 2017 року № 0159. Також відповідач зазначив, що спірне рішення було направлено позивачу 10 липня 2017 року у встановленому порядку із повідомленням про вручення, але було повернуто поштовим органом із відміткою «закінчено термін зберігання».
18 травня 2018 року представником позивача до відповідача був направлений адвокатський запит про направлення оскаржуваного рішення та листом від 24 травня 2018 року № 22329/05-99-40-03-13 відповідач направив позивачу зазначене рішення.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95 (далі - Закон №481/95).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. При цьому, внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, юду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків. Одночасно, до заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Відповідно до статті 17 вказаного Закону, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Відповідно до пункту 1.1. Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 28 травня 2002 року № 251, за реєстр, в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2002 року за № 670/6958, єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. До Єдиного реєстру вносяться відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності.
Отже, з наведеного вбачається, що внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності пов'язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб'єкта господарювання, неможливо внести відомості до згаданого реєстру. Так само, рішення про застосування штрафних санкцій за порушення порядку зберігання алкогольних напоїв може прийняти лише орган, який видавав ліцензію.
Відповідно до частини 36 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Отже, суд зазначає, що відповідно до інформації наданої відповідачем до суду, ліцензії на ім'я позивача про здійснення господарської діяльності щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами від 5 серпня 2010 року були анульовані 15 квітня 2011 року на підставі несплати чергового платежу. Зазначений факт свідчить про те, що позивач не мала правових підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання відповідно до норм пункту 1.1. Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Крім того, суд зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 жовтня 2014 року позивачу належить нерухоме майно - комплекс передпродажного огляду автомобілів по АДРЕСА_2 у м. Маріуполь. На підставі декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації позивач реконструювала частину нерухомого майна у гаражні бокси та топочну для здійснення поточного ремонту зберігання власного автотранспорту. Згідно договору позички нерухомого майна від 1 січня 2017 року, укладеного між позивачем та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4, остання прийняла у користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2, площею 168.0 м. кв. Фізична-особа підприємець ОСОБА_4 здійснює господарську діяльність із роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, має ліцензію на провадження цих видів господарської діяльності та здійснює зберігання тютюнових та алкогольних виробів за адресою: АДРЕСА_2. Згідно із довідками серія АП №154813, серія АП №154814 нежитлове приміщення, що знаходилось у користуванні ФОП ОСОБА_4 внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкоголю та тютюнових виробів. Отже, відповідачем не надано до суду доказів того, що майно, а саме тютюнові вироби, вказані у протоколі та акті опису від 28 березня 2017 року № 0159, були придбані та належать саме позивачу та саме позивач здійснює його реалізацію.
Отже, суд зазначає, що у позивача відсутня дійсна ліцензія на право продажу тютюнових виробів та алкогольних напоїв, та доказів того, що товар, зазначений у протоколі належить позивачу, відповідачем не надано. Приміщення, що належить позивачці, було передано у користування іншої особи ФОП ОСОБА_4 для здійснення господарської діяльності. Земельна ділянка по АДРЕСА_2 у м. Маріуполь знаходиться в оренді у ФОП ОСОБА_6, про що свідчить договір оренди земельної ділянки від 31 жовтня 2008 року, наявний в матеріалах справи.
Також суд зазначає, та як вже було встановлено судом вище, що постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 6 червня 2017 року № 264/2498/17 адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП повернуто до Головного управління ДФС у Донецькій області на доопрацювання та повторно відповідачем до суду не направлялось. Отже, доказів притягнення позивача до відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП, яке встановлюються саме постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, до суду не надано відповідачем.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність спірного рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до квитанцій від 6 червня 2018 року на суму 1762 грн. та від 20 червня 2018 року на суму 541 грн. 78 коп.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 87500, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, Донецька область) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 7 липня 2017 року № 000076/05-99-40-03/НОМЕР_1 задовольнити повністю.
Скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 7 липня 2017 року № 000076/05-99-40-03/НОМЕР_1, яким застосований штраф у розмірі 230378 грн.
Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2303 грн. 78 коп.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 серпня 2018 року. Повне судове рішення складено 31 серпня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.