29 травня 2018 року № 810/2076/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40), у якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не проведення перерахунку раніше призначеної пенсії з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та провести виплату з урахуванням вже виплачених коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому призначена пенсія за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач вважає, що чинним законодавством йому гарантовано право на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Однак, за результатом розгляду його письмової заяви про перерахунок пенсії ГУ ПФУ в Київській області хоч і визнало за позивачем таке право, проте фактично відмовило у проведенні перерахунку через відсутність бюджетних коштів.
На думку позивача, дана відмова є безпідставною та незаконною, а бездіяльність ГУ ПФУ в Київській області протиправною, внаслідок чого позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній позовні вимоги не визнав, та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, оскільки виплата пенсій, призначених на підставі Закону України від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Проте кошти, необхідні для перерахунку та виплати пенсій особам з числа колишніх працівників міліції з Державного бюджету України не виділені, а тому відсутня можливість проведення перерахунку та виплата пенсії позивачу.
Крім цього відповідач у даному відзиві просить суд здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та закрити провадження по справі, оскільки станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог відповідачем проведений перерахунок пенсії.
У судове засідання, призначене на 29.05.2018, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Водночас, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
З урахуванням наявності клопотань про розгляд справи за відсутності учасників справи, відсутності перешкод для її розгляду та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає у смт. Бородянка, Київської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2.
Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XІІ, про що свідчить копія пенсійного посвідчення НОМЕР_3, виданого ВФРЕ ГУ МВС України в Київській області.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення йому перерахунку призначеної пенсії у зв'язку зі зміною розміру видів грошового забезпечення.
Листом від 23.03.2018 №325/Г-ПІ Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило, що перерахунок пенсії буде проведено після надходження коштів з Державного бюджету України. В обґрунтування такої відмови відповідач посилався на положення статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і зазначив, що фінансове забезпечення перерахунків пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України, що потребує внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" в частині виділення додаткових асигнувань по бюджетній програмі КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Нормами статті 22 Конституції України закріплено, що права та свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Статтю 63 Закону №2262-ХІІ доповнено вказаною частиною згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" (Закон № 900-VIII), який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 Закону № 2262-XII .
Відповідно до абзацу другого розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Згідно із статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію", пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (надалі - Постанова КМУ №988) та постановою від 18 листопада 2015 року № 947 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268" встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.
Отже, збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови КМУ № 988.
Оскільки Постанова КМУ № 988 набрала чинності з 02.12.2015, враховуючи положення статті 51 Закону № 2262-ХІІ, право на перерахунок пенсії у позивача виникло з 01 січня 2016 року.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 15.02.2018 у зразковій справі № Пз/9901/8/18 (820/6514/17) та відповідно до положень ч.3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України врахована при розгляді даної справи.
Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечувалось право позивача на перерахунок пенсії, але обґрунтовуючи відмову у здійсненні такого перерахунку, останній посилався на відсутність бюджетних асигнувань.
Суд з такими доводами відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20 лютого 2008 року.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Виходячи з аналізу положень пунктів 2, 3 Порядку № 45, підставою для перерахунку пенсії зазначеним в пункті 1 цього Порядку особам, є отримана головними управліннями Пенсійного Фонду України довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, видана державним органом, з якого особи були звільнені із служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується у раніше встановленому розмірі.
Крім цього, згідно з частиною третьою статті 51 Закону України №2262-ХІІ (у редакції Закону України від 15.07.2015 № 614, який набрав чинності 01.01.2016) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відтак, позивач має право на перерахунок пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Оскільки Постанова № 988, якою встановлені розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, набрала чинності 02 грудня 2015 року, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, з 01 січня 2016 року.
Таке право є абсолютним та не може бути обмеженим будь-яким строком саме за наведених обставин.
Під час розгляду справи судом встановлено, що перерахунок розміру пенсії позивачеві не був тривалий час проведений саме з вини суб'єктів владних повноважень, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду в частині.
Суд відхиляє доводи відповідача про обґрунтованість його відмови неможливістю здійснити перерахунок пенсії з підстав відсутності виділених коштів з Державного бюджету України, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для не перерахунку та не виплати особі гарантованих виплат та свідчитиме про порушення гарантованого статтею 1 Першого протоколу Конвенції права мирно володіти своїм майном.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
У рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту пенсіонерів органів внутрішніх справ України, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами, не можуть бути скасовані (рішення КСУ від 20.12.2016 №7-рп/2016).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто, набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011, від 20.12.2016 №7-рп/2016).
При прийнятті рішення по суті заявлених позовних вимог суд враховує, що 03.05.2018 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява від відповідача, зі місту якої вбачається, що відповідачем проведений позивачеві перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262, Постанови №988, з урахуванням довідки Ліквідаційної комісії про розмір грошового забезпечення за нормами постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, якою встановлений новий порядок перерахунку та виплати пенсій пенсіонерам внутрішніх справ.
Незважаючи на ту обставину, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачеві, що підтверджується відповідним розпорядженням про перерахунок пенсії по пенсійній справі №N/A5715, доказів виплати позивачу перерахованої пенсії з 01.01.2016 відповідачем суду не надано.
Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі, що викладене у прохальній частині відзиву на позовну заяву, яка містить, в тому числі у прохальну частину про відмову у задоволенні позовних вимог, таким, що не підлягає задоволенню, оскільки незважаючи на проведення позивачу перерахунку пенсії, відповідачем не здійснено виплати грошових коштів у повному обсязі, тому відсутні підстави вважати про повне відновлення відповідачем законних прав та інтересів позивача у межах даного провадження.
При прийнятті рішення суд також враховує лист Міністерства внутрішніх справ України від 20.02.2018 № 2099/05/22-2018, яким доведено до відома Пенсійний фонд України про неможливість проведення перерахунку пенсії з використанням довідок про розмір грошового забезпечення, визначеного з урахуванням премії за грудень 2015 року, тобто довідок, які були видані до 01.03.2018.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів оскарження розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №К5158 (сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 9059,86 грн. та сума, що підлягає до виплати 8908,66 грн. без урахування раніше здійснених виплат); доказів неправильності здійснення перерахунку пенсії, що датована 01.05.2018; враховуючи відсутність доказів виплати позивачеві різниці між розміром виплаченої пенсії та розміром нарахованої пенсії у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.
У частині, що стосується визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії позивачеві, адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню, оскільки станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, відповідачем здійснений такий перерахунок, тобто оскаржувані порушення в цій частині виправлені суб'єктом владних повноважень до ухвалення рішення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у частині, що стосується виплати пенсії.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) виплату пенсії за період з 01.01.2016 по 30.04.2018 відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №К5158 від 14.05.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складення повного рішення суду - 29.05.2018.
Суддя Панченко Н.Д.