14 серпня 2018 року Справа № 804/4420/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського (фермерського) господарства «Славутич» про стягненняадміністративно-господарських санкцій, -
13.06.2018 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селянського (фермерського) господарства «Славутич» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач повинен був до 17.04.2018 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 20288,89 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)..
10.07.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
У відзиві відповідач зазначає, що у 2017 році на підприємстві було працевлаштовано одну особу з інвалідністю, однак через технічну полику у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік поданому до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було зазначено про одне вакантне місце для осіб з інвалідністю, яке протягом 2017 року не зайняте.
16.07.2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому він зазначає, що підприємству було рекомендовано звернутись до територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області для перевірки зазначених у відзиві обставин, однак, на данний час акт перевірки Селянського (фермерського) господарства «Славутич» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не надходив.
Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Селянське (фермерське) господарство «Славутич» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.
Згідно «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2017 рік, що надавався відповідачем 28.02.2018 року до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», становить 1 особа, однак у 2017 році на підприємстві працювало 0 осіб, яким встановлена інвалідність.
У зв'язку із відсутністю працевлаштованих осіб з інвалідністю у кількості 1 особа, позивач склав розрахунок адміністративно-господарських санкцій із середньої річної заробітної плати штатного працівника - 40577,78 грн., перераховано коштів адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю - 0,00 грн., суми адміністративно-господарських санкцій - (40577,78:2)х1 -0 = 20288,89 грн.
04.06.2018 року позивач, у зв'зяку із виявленням помилки при заповненні звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, звернувся до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів із листом вих. № 3, у якому зазначив про виявлену помилку, до листа позивачем було додано новий звіт, у якому зазначено рядок « 03 чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях» - 1 особа, рядок « 02 кількість працівників, яким встановлена інвалідність» - 1 особа. Також, до листа додано докази того, що у 2017 році голова СФГ - ОСОБА_1, який є особою з інвалідністю, працював на підприємстві.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частинами 1 - 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують айману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
З аналізу зазначених норм вбачається, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено такі обов'язки: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
06.11.2017 року голові Селянського (фермерського) господарства «Славутич» ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується копіями довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 731170 та пенсійного посвідчення ОСОБА_1 серія НОМЕР_1, долученими до матеріалів справи.
Згідно з частиною 1 статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Оскільки відповідачем забезпечено та виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у кількості 1 особа, то обов'язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій у нього відстуній.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Такми чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського (фермерського) господарства «Славутич» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник