ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" вересня 2018 р. справа № 0940/1270/18
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 89 176,18 грн.,-
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося в суд із позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 89 176,18 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку з фізичних осіб та пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в загальній сумі 89 176,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не сплачено податкові зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб, штрафні санкції за порушення термінів декларування валютних цінностей та пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Заборгованість в загальній сумі 89 176,18 грн. у встановлений строк не погашена, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.
Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надходило.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджується копією витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.12.2017 (а.с. 8).
Крім того, відповідач як платник податків перебуває на обліку в Рожнятівському відділенні Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок адміністрування податків і зборів визначають положення Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В статті 36 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.19.2014 по 31.08.2017.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 06.10.2017 за № 1098/09-19-13-06/2814622092, яким встановлено, що відповідачем порушено: вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту № 01/2014 від 03.03.2014 укладеного з нерезидентом «Z-ART KAROLINA ZGIERUN» Польща; вимоги пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи, щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (а.с. 10 - 18).
На підставі наведеного Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення - рішення за №№ 0057681306, 0057751306 від 23.10.2017, якими відповідачу нараховано пеню в розмірі 86 434, 93 грн. та 1870 грн. відповідно.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Суд встановлено, що з дати митного оформлення товару, що експортувався, сума виручки частково не зарахована на валютні рахунки відповідача у строки зазначені в контрактах та в строк, передбачений статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому даний факт є порушенням резидентом строку, передбаченого статтею 1 зазначеного Закону та тягне за собою наслідки у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Постановою Кабінету Міністрів України за №1409 від 29.12.2007 затверджено Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, який визначає механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строків проведення розрахунків за такими операціями.
У відповідача відсутній висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення строків розрахунків по контракту № 01/2014 від 03.03.2014, внаслідок чого виникла прострочена дебіторська заборгованість з боку нерезидента «Z-ART KAROLINA ZGIERUN» Польща.
Судом встановлено, що відповідач звертався до Господарського суду Івано-Франківської області із позовної заявою до нерезидента «Z-ART KAROLINA ZGIERUN» Польща по контракту № 01/2014 від 03.03.2014 про стягнення заборгованість в сумі 8379,90 доларів США, що в еквівалентні до офіційного курсу НБУ становило 178 408,07 грн. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №909/1163/15.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області стягнуто з «Z-ART KAROLINA ZGIERUN» на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 178 408,07 грн. заборгованості.
У зв'язку з вищенаведеним контролюючим органом після звернення ОСОБА_1 до Господарського суду Івано-Франківської області із позовної заявою до нерезидента «Z-ART KAROLINA ZGIERUN» пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідачу не нараховувалася.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за №15-93 від 19.02.1993 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.
Згідно пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за №15-93 від 19.02.1993 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Відповідно до пункту 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Національного банку України за №49 від 08.02.2000 невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
В акті перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 06.10.2017 за № 1098/09-19-13-06/2814622092 зазначено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не подано до Рожнятівського відділення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (а.с. 16).
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Враховуючи встановлені актом перевірки від 06.10.2017 за № 1098/09-19-13-06/2814622092 обставини, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом правомірно податковими повідомленнями-рішеннями за №№ 0057681306, 0057751306 від 23.10.2017 нараховано пеню за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення термінів декларування валютних цінностей.
Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Контролюючим органом надіслано податкові повідомлення - рішення за №№ 0057681306, 0057751306 від 23.10.2017 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 21).
У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Таким чином, грошові зобов'язання відповідача визначені податковими повідомленнями - рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження.
В пункті 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву (підпункт 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Статтею 293 Податкового кодексу України встановлені ставки єдиного податку.
У відповідності до пункту 293.1 даної статті Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (пункт 293.2 статті 293 Кодексу).
Відповідачем обрано види діяльності згідно з КВЕД - Лісопильне та стругальне виробництво.
Обраний відповідачем вид господарської діяльності відносяться до другої групи платників єдиного податку. Ставка єдиного податку становить 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Як вбачається з облікової картки платника податків, за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість по єдиному податку в сумі 871, 25 грн. (а.с 22).
Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" за № 26790-17 від 14.11.2017, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 13.11.2017 становила 89 176,18 грн. Дана вимога направлялася відповідачу, що підтверджується матеріалами справи (а.с.30).
Зазначена у вимозі сума податкового боргу відповідачем не погашена.
Відповідно до приписів п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
На підставі вищенаведеного контролюючим органом інших вимог платнику не надсилалося.
Таким чином, загальна сума заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на час звернення податкового органу до суду складає 89 176,18 грн.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У відповідності до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову політику, його територіальні органи.
Таким чином, позов Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 89 176,18 грн. підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід бюджету податковий борг в розмірі 89 176 (вісімдесят дев'ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 18 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Суддя /підпис/ Могила А.Б.