м. Вінниця
22 серпня 2018 р. Справа № 802/1640/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мультян М.Б.,
за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.
представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Тиховського М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1)
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63)
про: визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання чинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що неодноразово зверталася до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Листом № 541/0-1036/0/95-18 від 13 березня 2018 року Головне управління Дергеокадастру у Вінницькій області повідомило, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). У даному випадку право на земельну частку (пай) посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.04.2017 року, зареєстрованому в реєстрі за № 594. Спадщина, на яку видано дане свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) із земель, що перебувають у колективній власності КСП "Трудівник" с. Нападівка Липовецького району Вінницької області розміром 3,65 умовних кадастрових гектарів. Враховуючи зазначене, надання у власність земельної ділянки в даному випадку не відноситься до повноважень Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 01 серпня 2018 року.
6 липня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. У якому зазначено, що відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками власникам земельних часток (паїв)" рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок часток (паїв) приймають сільські, селищні, міські ради у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Земельні ділянки надаються із земель колективної власності згідно схеми поділу земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часто (паїв)" право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі на місцевості. Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації за межами населених пунктів. Враховуючи зазначене, надання земельних ділянок у даному випадку не відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з огляду на наступне.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 52/2017 від 29 квітня 2017 року ОСОБА_3 успадкувала після смерті своєї матері право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП "Трудівник" с. Нападівка Липовецького району Вінницької області розміром 3,65 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), що належить спадкодавцеві на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 виданого Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 16 квітня 1997 року на підставі рішення Липовецької районної державної адміністрації від 28 березня 1997 року № 77 та зареєстрованого 18 квітня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 418.
ОСОБА_3 звернулася до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Листом № 541/0-1036/0/95-18 від 13 березня 2018 року Головне управління Дергеокадастру у Вінницькій області повідомило, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). У даному випадку право на земельну частку (пай) посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.04.2017 року, зареєстрованому в реєстрі за № 594. Спадщина, на яку видано дане свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) із земель, що перебувають у колективній власності КСП "Трудівник" с. Нападівка Липовецького району Вінницької області розміром 3,65 умовних кадастрових гектарів. Враховуючи зазначене, надання у власність земельної ділянки в даному випадку не відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Надаючи правову оцінку обставинам справу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Частинами 1 та 2 статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" урегульовано, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
ОСОБА_3 набула право власності на земельну частку (пай), що належала померлій ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом від 29 квітня 2017 року, яке посвідчено нотаріально.
З метою реалізації права, передбаченого вищенаведеними нормами на відведення у власність земельної ділянки, ОСОБА_3 звернулася з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, у якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
При цьому, стаття 122 Земельного кодексу України, на яку посилається відповідач, а саме її 4 частина передбачає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Однак, Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" є спеціальним законом по відношенню до норм Земельного кодексу України, оскільки регулює саме порядок виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам особам, чиє право на землю посвідчено відповідними сертифікатами.
Оскільки ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) належить відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_2 виданого Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 16 квітня 1997 року на підставі рішення Липовецької районної державної адміністрації від 28 березня 1997 року № 77 та зареєстрованого 18 квітня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 418, спадкоємцем якого є позивач, то питання виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) повинно регулюватись спеціальним законом - Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
У зв'язку з цим, відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", рішення про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) за межами населеного пункту повинно бути прийняте районною державною адміністрацією.
Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка перебуває в колективній власності КСП "Трудівник", вчинило правомірно, оскільки законодавчо не наділене повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками колективних сільськогосподарських підприємств, оскільки це суперечить частині 4 статті 122 Земельного кодексу України, у якій зазначено, що органи Держгеокадастру приймають рішення щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, який Земельним кодексом України та законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);
Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547).
Суддя Мультян Марина Бондівна