03 вересня 2018 року м. Житомир справа № 806/1407/17
категорія 8.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних санкцій,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних санкцій.
В обґрунтування позову зазначив, що висновки відповідача викладені в акті перевірки №3652/13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2016р. є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та чинному законодавству.
Позивач до суду не прибув, про час, дату та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином у відповідності до ст.126 КАС України. Від позивача повернувся конверт з вкладенням з відміткою: "за не запитом".
Представник відповідача до суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку №247 від 26.05.2016 р. було проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2015р.
За результатами перевірки складено акт №3652/13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2016р., яким встановлено наступні порушення:
- пп177.2, п.п.177.4.1 п.177.4 ст.177 та вимог п.138.1, п.138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 9707,82 грн.;
- п.4 ч.2 ст.6 ЗУ №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 3.1 ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013р.,а саме не подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску;
- п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.2 ст.7, ч.2 ст.9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. , встановлено заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу в сумі 19778, 70 грн.;
- пп.1.1.п .16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України занижено військовий збір на 970,78 грн.;
- п.12 ст.3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"- не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 2426,15 грн.;
- п.2.2,2.6 вимог "Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні" , а саме не забезпечено своєчасне оприбуткування готівкової виручки в повному обсязі в день її надходження на суму 6722,40 грн.
За результатами акту перевірки №3652/13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2016р. Житомирською ОДПІ були прийняті наступні податкові повідомлення рішення:
- № 0010671305 від 08.07.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фіз.осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у розмірі 9707,82 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2426,96 грн.;
- № 0010711305 від 08.07.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 970,78 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 242,70 грн.;
- № 0010651305 від 08.07.2016, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 33612,00 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регул. обігу готівки та застосування реєстраторів;
- № 0010631305 від 08.07.2016, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4852,30 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регул. обігу готівки та застосування реєстраторів;
- рішення №00010701305 від 08.07.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2042,76 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0010691305 від 08.07.2016 на суму 19778,70 грн.
Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування санкцій, позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення -рішення № 0010651305 від 08.07.2016, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 33612,00 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регул. обігу готівки та застосування реєстраторів, суд зазначає наступне.
Позивач, посилаючись на застосування в даному випадку ч.1 ст.250 Господарського кодексу України зазначив, що відповідач не мав права приймати вказане податкове повідомлення рішення.
Так, ч. 1, 2 ст. 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
Тобто, до 01.01.2011 р. - набрання чинності Податковим кодексом України, санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених ст.250 ГКУ, однак, оскільки порушення, встановлені актом перевірки були виявлені у 2015 році, застосуванню підлягають норми ПКУ.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0010631305 від 08.07.2016, яким застосовано штрафну санкцію за порушення п.12 ст.3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"- не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 2426,15 грн., слід зазначити.
Відповідно до п.85.2. ст.85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Положеннями п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Згідно із п.177.10. ст.177 ПКУ фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Однак, всупереч вищенаведеному, позивачем під час перевірки не було надано документів підтверджуючих облік товарних запасів за місцем їх реалізації, в даному випадку на загальну суму 2426,15 грн., оскільки відповідно до інформаційної бази даних "ІС Податковий блок", ФОП ОСОБА_1 була реалізовано алкогольних напоїв на загальну суму 2426,15 грн. без надання на перевірку будь-яких документів, що свідчили б про надходження даного товару.
Доказів на спростування зазначеного, суду надано не було.
Щодо порушень п.177.2, п.п.177.4.1 п.177.4 ст.177 та вимог п.138.1, п.138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст.138, п.п 139.1.9, п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 9707,82 грн., суд враховує наступне.
З акту перевірки вбачається, що при дослідженні контролюючим органом виручки реєстраторів розрахункових операцій та надходження по розрахунковим рахункам було встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складає 248444,48 грн., однак за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. позивачем задекларовано загальний оподатковуваний дохід у сумі 239847,45 грн., за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. задекларовано 539816,53 грн., однак відповідачем встановлено, що дохід складає 569667,30 грн.
У відповідності до п.177.10. ст.177 ПКУ фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Відображені у Книзі обліку доходів і витрат відомості використовуються фізичною особою-підприємцем при заповненні податкової декларації.
Положеннями п.177.2. ст.177 ПКУ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно із п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПКУ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В акті перевірки зазначено, що завищення витрат позивачем виникло у зв'язку з не наданням ФОП ОСОБА_1 документального підтвердження на суму понесених витрат, що були включені до розділу 6 додатку 5 до податкової декларації за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на суму 4845,00 грн., та до розділу 7 додатку Ф4 до податкової декларації за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на суму 34868,00 грн.
При визначенні сум чистого оподатковуваного доходу відображеного в податковій звітності, встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 на 78160,80 грн. в т.ч. по періодам:
- 2014р.-13442,03 грн.;
- 2015р. - 64718,17 грн.
На спростування зазначеного, позивачем в ході розгляду справи, не надано жодного документа, підтверджуючого суму понесених витрат, що були зазначені у податковій декларації за 2014, 2015р.
Тому, з урахуванням вищевикладеного, податкове повідомлення-рішення № 0010671305 від 08.07.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фіз. осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у розмірі 9707,82 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2426,96 грн. контролюючим органом винесено правомірно.
Щодо рішення №00010701305 від 08.07.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2042,76 грн., суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено поняття "недоїмка" це - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ч.4 ст.25 Закону Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік" періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Актом перевірки встановлено не подання ФОП ОСОБА_1 звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 -2012р.р.
Докази щодо спростування зазначеного у суду відсутні.
Отже, рішення №00010701305 про застосування штрафних санкцій до ФОП ОСОБА_1 є таким, яке у прийняте у межах повноважень наданих законодавством відповідачу. застосування штрафних санкцій до ФОП ОСОБА_1 є таким, яке у прийняте у межах повноважень наданих законодавством відповідачу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст.90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги встановлені у справі обставини, докази, яким вони підтверджені та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що в даному випадку відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 194, 205,229, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (майдан Перемоги, 2, м. Житмир, 10014, код 39904577) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних санкцій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя В.А. Липа