Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2018 р. Справа№0540/5381/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши в порядку загального провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про:
- визнання протиправним дії Покровського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2016 року;
- зобов'язання Покровське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 липня 2016 року шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок, на який вона перераховувалась до 01.07.2016 року.
Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року відкрито провадження по справі.
Ухвалами суду від 01 серпня 2018 року замінено відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецькій області його правонаступником - Покровським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Донецької області та закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача, проте, з 01 липня 2016 року виплата пенсії зупинена. Причини невиплати пенсійних виплат позивачу невідомі. Крім того,позивач 28 лютого 2018 року звернулась до управління Пенсійного фонду України у Донецькій області з заявою про надання рішення про припинення виплати пенсії. Відповіді на зазначену заяву на момент прийняття рішення по справі суду не надано.
В установлений судом строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду були надані заперечення на адміністративний позов позивача, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу була призупинена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року №167 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яким вказано, що починаючи з 01 липня 2016 року виплата пенсій всім внутрішньо переміщеним особам здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за їх заявою. Позивач вказану вимогу не виконав і управління зупинило виплату пенсії через Приват банк з 01 липня 2016 року.
Окрім того вказує, що позивач порушила норми ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706, в якій зазначено, що внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання, яке позивач порушила, бо адреса довідки внутрішньо переміщеної особи та адреса, яку відповідач вказала в позовній заяві для листування відрізняються.
Позивач та представники сторін до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Позивач 14 серпня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заяву про розгляд справи у судовому засідання без участі позивача.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданого Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 12 лютого 1998 року, (а.с. 25-26, 40-42), має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с. 27,43). Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 (а.с. 15), учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 10 квітня 1997 року (а.с. 45) та внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08 грудня 2014 року № НОМЕР_2 (а.с. 16,47).
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла до управління з Управління Пенсійного фонду України в Горняцькому районі м. Макіївки (а.с. 39).
01 липня 2016 року виплата пенсії позивачеві була призупинена через недодержання положень постанови Кабінету міністрів України від 14 березня 2016 року № 167 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», а саме не звернення з заявою про отримання пенсії через ПАТ «Державний ощадний банк».
Судом відповідно до Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року по справі № 805/2858/18-а встановлено, що відповідно до листа відповідача від 28 лютого 2018 року №221/м-01-01-01 позивача повідомлено, що з 01 липня 2016 року виплату пенсії внутрішньо перемішеним особам, яку не звернулись до Управління з письмовою заявою про отримання пенсії через ПАТ "Державний ощадний банк України", припинено.
Крім того, відповідачем був надана пенсійна справи позивача (а.с. 38-49) та довідка про розмін призначеної і фактично отриманої пенсії позивачу, відповідно до якої позивачу з липня 2016 року нараховані, але не виплачені пенсійні виплати (а.с. 50), інших доказів в обґрунтування законності підстав для припинення виплати пенсії позивачеві з зазначеної дати відповідачем суду не надано.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачеві.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Разом з цим, положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII.
Згідно з нормами статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи норми статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід звернути увагу, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що "інші випадки" для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Отже, доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначено, що починаючи з 1 травня 2016 р. внутрішньо переміщеним особам пенсії (щомісячне довічне грошове утримання), усі види соціальної допомоги та компенсації, довічні державні стипендії, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, виплачуються через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", а також доводи щодо того, що для отримання пенсійних виплат необхідно звернутися до управління з заявою про отримання пенсії через ПАТ «Ощадний банк України» є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Окрім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для припинення виплати пенсії позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність дій відповідача з припинення виплати пенсії позивачу з 01 липня 2016 року.
Позовні вимоги про перерахування виплат на рахунок, відкритий на ім'я позивача у Публічному акціонерному товаристві "ПриватБанк", на який вона перераховувалася до 01 липня 2016року не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 Загальних положень порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662) одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".
Таким чином, задоволення вказаних позовних вимог не є належним способом захисту порушених прав позивача, а Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, як суб'єкт владних повноважень, у питанні виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках зобов'язаний виконувати вимоги Порядку.
Окрім того, суд зазначає, що позивач у позовних вимогах просив суд звернути постанову суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання. Вирішуючи питання щодо можливості звернення постанови до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає наступне.
Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду щодо зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 1 липня 2016 року, підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 12 липня 2018 року позивачу відстрочена сплата судового збору до прийняття судом рішення по справі, у зв'язку із призупиненням виплати пенсії з 01 липня 2016 року, яка є єдиним джерелом доходу позивача.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 1 762, 00 грн.
Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 12 липня 2018 року позивачу було відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 351,90 грн. та з ОСОБА_1 351,90 грн. на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2-17, 42-47, 72-77, 90, 94, 121, 122, 132, 133, 139, 143, 159-164, 168, 171, 173, 175, 179-181, 183, 192-194, 199, 205, 224, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 пенсії з 01 липня 2016 року.
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 липня 2016 року.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 1 липня 2016 року у межах суми стягнення за один місяць.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 351 (триста п'ятдесят однієї) гривні 90 копійок на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 351 (триста п'ятдесят однієї) гривні 90 копійок на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.
ОСОБА_1 (місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання, відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1; серія та номер паспорту НОМЕР_6);
Покровське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області (місцезнаходження: 85323, Донецька обл., місто Мирноград, вул. Центральна, буд. 13; код ЄДРПОУ 42169323)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арестова Л.В.