14 серпня 2018 року Справа № 804/4421/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19872,22 грн., -
13.06.2018 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19872,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач повинен був до 17.04.2018 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 19872,22 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Зазначена ухвала була направлена відповідачу за адресою, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак, до суду повернувся конверт із зазначенням причин не вручення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідачем до суду відзиву на позов не надано.
Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2017 рік, що надавався відповідачем 28.02.2018 року до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», становить 1 особа, однак у 2017 році працювало 0 осіб, яким встановлена інвалідність.
У зв'язку із відсутністю працевлаштованих осіб з інвалідністю у кількості 1 особа, позивач склав розрахунок адміністративно-господарських санкцій із середньої річної заробітної плати штатного працівника - 39744,44 грн., перераховано коштів адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю - 0,00 грн., суми адміністративно-господарських санкцій - (39744,44х1-0)/2 = 19872,22 грн.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частинами 1 - 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві,де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують айману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів шляхом подання статистичної звітності у формі №10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів». Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці щомісячно повідомляють центри зайнятості, направляючи звітність у формі №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджений наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. № 316.
Відповідно до частини 8 статті 69 Господарського кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Частиною 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами,організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій,передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем не надано суду доказів сплати адміністративно-господарських санкцій чи інших доказів, які б звільняли його від обов'язку їх сплати.
Отже, заборгованість відповідача по адміністративно-господарським санкціям у загальній сумі 19872,22 грн. до теперішнього часу залишається несплаченою, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19872,22 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштуваннян осіб з інвалідністю у сумі 19872 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 22 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник