29 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/1111/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Чумака Ю.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Турботрейд" - Стрижової О.Р., Рацун О.В.,
Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Печерного С.Л.,
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Лисенка В.О.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд груп стиль" - не з'явився,
Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Першого заступника прокурора Київської області
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 (у складі колегії суддів: Власов Ю.Л. (головуючий), Корсакова Г.В., Чорногуз М.Г.)
та рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2016 (у складі колегії суддів: Конюх О.В. (головуючий), Бабкіна В.М., Щоткін О.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турботрейд"
до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд груп стиль",
за участю Прокуратури Київської області,
про стягнення 61 087 479,32 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Турботрейд" (далі - ТОВ "Турботрейд") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" ПАТ "Укртрансгаз" (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.06.2016) про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару за договором про закупівлю товару за державні кошти від 16.11.2012 №т15-142/1211000454 у сумі 47 692 022,40 грн, інфляційних втрат у сумі 43 057 406,07 грн та 3% річних у сумі 4 813 227,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товару за державні кошти від 16.11.2012 №т15-142/1211000454 щодо вчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.07.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 47 692 022,40 грн основного боргу, 3% річних в сумі 4 813 227,40 грн, 42 357 750,45 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що отримання товару підтверджується відповідними доказами, строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів його оплати останнім не надано. При цьому, місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з їх невірним розрахунком.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2016 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 29.03.2018 ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" ПАТ "Укртрансгаз" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2016 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
25.04.2018 Перший заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2016 скасувати, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційних скарг скаржники посилаються на те, що суди попередніх інстанцій: дійшли помилкового висновку щодо здійснення позивачем відповідачу поставки товарів на виконання умов договору про закупівлю товару за державні кошти №т15-142/1211000454 від 16.11.2012; не надали належної правової оцінки доводам відповідача про фіктивність та безтоварність спірних господарських операцій; безпідставно не врахували, що у позивача відсутній рух активів у процесі здійснення господарських операцій за договором, відсутній зв'язок між фактом придбання товарів та їх господарською діяльністю, результати, відображені у даних податкового обліку позивача та відповідача, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій позивача по постачанню товарів; не дослідили обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку; не врахували, що укладення позивачем договору було здійснено не для досягнення визначеної ним мети, а для винного незаконного заволодіння майном держави - коштами відповідача, а тому відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є таким, що порушує публічний порядок. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки факту порушення Генеральною прокуратурою України кримінального провадження №42014000000000259 за фактом заволодіння посадовими особами ТОВ "Турболінкс", ТОВ "Турботрейд, ТОВ "Промінвеставтоматика" та ПАТ "Укртрансгаз" державним майном (коштами) в особливо великих розмірах та легалізації (відмивання) такого майна, шляхом закупівель товарів, робіт і послуг за значно завищеними цінами, чим спричинено збитки державі, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364 та ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України.
ТОВ "Турботрейд" подало відзив на касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз", у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.
ТОВ "Турботрейд" подало додаткові пояснення по суті касаційних скарг, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини та правові висновки Верховного Суду.
Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційних скарг, однак ТОВ "Трейд груп стиль" не скористалось передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначеного представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" ПАТ "Укртрансгаз" підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Першого заступника прокурора Київської області - повному задоволенню з таких підстав.
16.11.2012 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір про закупівлю товару за державні кошти №т15-142/1211000454 (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався з моменту підписання цього договору до 01.10.2013 поставити і передати відповідачу товари (устаткування для керування технологічними процесами, автоматизоване, код згідно ДК016-97- 33.30.1 (системи вентиляції та кондиціювання повітря в укриттях ГПА ГТК-10І, зазначені в специфікації (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п.1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.
Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 48 742 142,40 грн, а у п. 3.3 договору передбачено, що ціна за одиницю товару зазначена в специфікації.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактично поставленої партії товарів після пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. На вимогу постачальника, покупець може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар є момент передачі товару Позивачем уповноваженій особі Відповідача за видатковою накладною. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.
Згідно з п. 4.2 договору до рахунку на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виданий виробником товару; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовами.
Згідно з п. 5.1 договору термін поставки товарів: партіями в період, зазначений в пункті 1.1 розділу І цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару.
Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс") згідно з Правилами тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.
За змістом п. 6.1.1 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Відповідно до п.7.2.5 договору у випадку прострочення покупцем грошового зобов'язання за даним договором, покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Додатковою угодою №1 від 24.09.2013 сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2014.
Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору) та додатку до неї сторони визначили найменування товару (6 найменувань), одиницю виміру (комплект), кількість (7 комплектів кожного найменування), ціну та загальну вартість товару (48 742 142,40 грн.), узгодили технічні вимоги і якісні характеристики товару, що належить до поставки.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що на виконання п. 5.1 договору відповідачем було надано позивачу рознарядки №2463/15 від 10.12.2012, №2581/15 від 24.12.2012, №307/15 від 19.02.2013 та №1999/14-4 від 04.12.2013 на поставку товару, обумовленого специфікацією, на підставі яких позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідними товарно-транспортною накладною №010671 від 11.12.2012 та накладною №15 від 11.12.2012 на загальну суму 28 374 036,00 грн; товарно-транспортною накладною №006178 від 24.12.2012 та накладною №20 від 24.12.2012 на загальну суму 11 349 614,40 грн, товарно-транспортною накладною №006181 від 20.02.2013 та накладною №1 від 20.02.2013 на загальну суму 7 793 352,00 грн; товарно-транспортною накладною №006195 від 05.12.2013 та накладною №2 від 05.12.2013 на загальну суму 175 020,00 грн.
Відповідно до актів приймання продукції за кількістю та якістю від 11.12.2012, від 24.12.2012, від 20.02.2013 та від 05.12.2013, складених комісією відповідача за участю представника позивача, на складі відповідача було проведено вхідний контроль товару, поставленого позивачем за накладними №15 від 11.12.2012, №20 від 24.12.2012, №1 від 20.02.2013 та №2 від 05.12.2013, за результатами якого наявних дефектів не виявлено, кількість запасних частин відповідає договору, паспорти якості додаються. У зв'язку з чим комісія зробила висновок, що запасні частини придатні до використання за призначенням, вказана продукція розміщена на території складу відповідача. Дані акти підписані всіма членами комісії відповідача та позивачем, погоджено головним інженером відповідача та затверджено заступником директора відповідача.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки №22 від 11.12.2012, №27 від 24.12.2012, №1 від 20.02.2013 та №2 від 05.12.2013 для оплати поставленого товару на загальну суму 47 692 022,40, які оплачені відповідачем не були.
За результатами проведення комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса надано висновок від 20.12.2017р. №11552/388, відповідно до якого: 1) виконання договору від 16.11.2012 №т15-142/1211000454 в частині поставки товару підтверджено належним чином складеними документами бухгалтерського і податкового обліку, як позивача, так і відповідача; 2) встановити чи відповідає якість товару поставного позивачем за договором вимогам стандартів, технічних умов не надається за можливе так як зазначене питання передбачає наявність спеціальних знань у галузі технології, виробництва, обслуговування та експлуатації спеціалізованого обладнання призначеного для газотранспортної системи, а спеціалісти із зазначеного питання у Інституті відсутні. Крім того, вирішення технологічних питань не відноситься до завдань судової товарознавчої експертизи; 3) вартість шафи автоматики ША СВК КМЕТ 106120 (7 комплектів), модуля первинних перетворювачів МПП СВК КМЕТ 106121 (7 комплектів), модуля управління електроприводами МУЕ СВК КМЕТ106500.00С (7 комплектів), модуля припливного повітря МПрП СВК КМЕТ 106900 (7 комплектів), модуля збору, обробки та архівування інформації МЗОАСВК КМЕТ 106800 (7 комплектів), монтажного комплекту МК СВК КМЕТ 106126.00С (1 комплект), поставка яких була здійснена Позивачем по накладним №15 від 11.12.2012, №20 від 24.12.2012, №1 від 20.02.2013, №2 від 05.12.2013 відповідають цінам, узгодженим сторонами договору №т15-142/1211000454 про закупівлю товару за державні кошти від 16.11.2012; 4) згідно з наданими для дослідження документів бухгалтерського обліку позивача та відповідача, станом на 27.06.2016 кредиторська заборгованість відповідача по договору про закупівлю товару від 16.11.2012 №т15-142/1211000454 дорівнювала 47 692 022,40 грн.
З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про належне виконання позивачем зобов'язань за договором та, відповідно, про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості такого товару у заявленій позивачем сумі.
Водночас, суд касаційної інстанції вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526); договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином для вирішення даного спору визначальним є факт отримання відповідачем товару від позивача за договором.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, при цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та визначенні правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 42 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки відповідач протягом всього часу розгляду справи у судах зазначав про недоведеність факту поставки та безтоварність господарських операцій, реальність здійснення спірних поставок потребувала ретельної перевірки судами.
Тобто судам у цій справі слід було з'ясувати підстави та можливість поставки ТОВ "Турботрейд" спірного товару відповідачу, порядок його відвантаження, встановити відповідність порядку та дати поставки товару обумовленим сторонами умовам договору, а також встановити сам факт поставки та приймання товару в якості, кількості та асортименті, погодженому у договорі та специфікаціях до нього.
Стаття 43 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами) зобов'язує суд всебічно, повно і об'єктивно розглядати в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
Беручи до уваги те, що прокурор наполягає, що договір був укладений з метою одержання позивачем коштів державного підприємства у незаконний спосіб, оскільки господарські операції з поставки товару хоча і документально оформлені, але не мали реальний характер, оскільки товар поставлено не було, що у випадку підтвердження цих доводів може свідчити про фіктивність правочину та про порушення інтересів держави і суспільства при укладенні цього договору, суд під час вирішення спору у цій справі відповідно до вимог ст. 43 ГПК України повинен був дослідити всі обставини справи, що стосуються укладання договору та його виконання, зокрема, перевірити повноваження, як у особи, яка підписала цей договір, так і осіб, які підписали первинні документи, що підтверджують поставку товару, а також перевірити доводи відповідача та прокурора про те, що фактично поставка товару не відбулась.
Досліджуючи обставини поставки товару, суди попередніх інстанцій обмежившись лише дослідженням поданих позивачем специфікації, рознарядок, накладних та товарно-транспортних накладних, не досліджували обставин відвантаження поставленого товару.
Не надали суди попередніх інстанцій і оцінки п. 5.2 договору, у якому сторони погодили умови поставки на базисних умовах DDP (Правила ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року).
Поза увагою судів залишились і доводи відповідача та прокурора про те, що ТОВ "Котрис", яке згідно з умовами конкурсних торгів та укладеного договору є виробником спірного товару, в дійсності такого товару не виробляло, оскільки не має для цього відповідних трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, активів тощо.
Поряд з цим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підприємництвом є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку (ч. 2 ст. 3 ГК України).
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).
Отже, господарське зобов'язання повинно бути спрямоване на досягнення економічного результату, тобто мати реальний характер.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта.
Для з'ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.
Також судами попередніх інстанцій не дано належної правової оцінки фактам та доказам, одержаним у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження від 10.04.2014 № 42014000000000259 за фактами розкрадання державних коштів службовими особами ПАТ "Укртрансгаз" у період за 2010-2014 роки за ознаками злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частинами першою та другою статті 364 Кримінального кодексу України, шляхом організації закупівель товарів, робіт та послуг у підконтрольних підприємствах за значно завищеними цінами, яке стосується й розкрадання державних коштів, шляхом укладення договорів закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти за завищеними цінами з ТОВ "Турботрейд", зокрема обставинам, які встановлені за податковими накладними ТОВ "Турботрейд" щодо фіктивності діяльності ТОВ "Турботрейд" з його постачальниками товарів, які, в свою чергу, виступали предметом договору в даній справі.
Доводи щодо фактів фіктивності суб'єкта господарювання мають перевірятися та оцінюватися судом у розгляді справи.
Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій в сукупності з виявленими фактами щодо фіктивної діяльності контрагента без належної оцінки судом таких фактів та, відповідно, встановлення належного виконання зобов'язання за договором.
Проте всупереч ст.ст. 33, 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) факти та обставини спірних поставок належним чином судами не з'ясовувались, проте їх встановлення, з огляду на наявні заперечення відповідача про реальність господарської операції, не може залишатись поза увагою судів задля правильного вирішення спору.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Однак рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогами не відповідають.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи зазначене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити повністю.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2016 у справі №911/1111/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді І.С. Міщенко
Ю.Я. Чумак