29 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/18480/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Литвин П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 (Дідиченко М.А., Дикунська С.Я., Пономаренко Є.Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 (Зеленіна Н.І.) у справі № 910/18480/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (змінено найменування на Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль") до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання договору укладеним
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Відповідач) про: 1) визнання укладеним договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" з моменту початку фактичного постачання газу Відповідачем, у редакції Позивача та відповідно до типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 2501 від 30.09.2015; 2)зобов'язання Відповідача надати Позивачу підписану уповноваженою особою письмову форму договору постачання природного газу "останньої надії" в редакції споживача та відповідно до типового договору; 3) зобов'язання Відповідача здійснити документальне оформлення господарських операцій по поставці природного газу за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" в редакції споживача та відповідно до типового договору.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ним було направлено Відповідачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", проте, Відповідачем вказана заява-приєднання була повернута у зв'язку з відсутністю юридичних підстав для здійснення постачання природного газу на умовах типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", а саме, через наявність непогашеної заборгованості.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 відмовлено повністю в задоволенні позову.
4. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки Позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України наявність визначених приписами пункту 3 розділу V Правил № 2496 випадків, в яких постачання природного газу споживачу може здійснюватися постачальником "останньої надії", у зв'язку з чим обумовлені законом підстави для укладення відповідного договору "останньої надії" відсутні.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 з тих же підстав. Крім того, суд зазначив, що доводи Позивача в обґрунтування підстав задоволення позову, що днем укладення договору слід вважати фактичне постачання газу у опалювальному сезоні 2016-2017 років, тобто з 31.01.2017, є необґрунтованими та такими, що суперечать статті 187 ГК України, оскільки наведеною нормою права не передбачено укладання договору на минуле.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Судами порушено статті 2, 7, 13, 73, 75, 79, 236, 269 ГПК України.
8. Не вірно застосовано статті 509, 638, 649 ЦК України, статті 4, 67, 179-181, 187, 236, 275-277 ГК України, Закони України "Про теплопостачання", "Про природні монополії", "Про ринок природного газу", постанову Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", "Правила постачання природного газу", затверджені постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню", постанову Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки".
9. Позивач подав відповідь на відзив Відповідача, в якому просить задовольнити вимоги касаційної скарги на рішення та постанову судів попередніх інстанцій.
9.1. В судове засідання 29.08.2018 Позивач представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце засідання належним чином.
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу
10. Позивачем не доведено наявність визначених приписами пункту 3 розділу V Правил № 2496 випадків, в яких постачання природного газу споживачу може здійснюватися постачальником "останньої надії".
11. Оскільки Відповідач у спірний період був діючим постачальником для Позивача згідно з приписами Правил постачання природного газу, але Позивач не здійснював заходів, направлених на укладення договорів з новим постачальником, тому випадок, визначений абзацом 3 пункту V Правил № 2496 не настав, а тому у Відповідача відсутні підстави для здійснення постачання Позивачу газу як постачальником "останньої надії".
12. Технічні акти, підписані Позивачем та оператором газорозподільної системи не містять відомостей щодо постачальника природного газу, а тому висновок Позивача про фактичне постачання газу Відповідачем як постачальником "останньої надії" у 4 кварталі 2016 року не ґрунтуються на належних доказах та встановлених обставинах справи.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
13. Відповідно до частини 1 стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
Вказана норма кореспондується з пунктом 1 розділу 5 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання), відповідно до яких, якщо в результаті ліквідації діючого постачальника, визнання його банкрутом, анулювання/зупинення його ліцензії, недостатності ресурсу природного газу для задоволення потреб споживача, відсутності пропозицій від постачальників чи в інших випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, споживач залишився (буде залишений) без постачальника та/або без достатніх ресурсів (підтверджених обсягів природного газу), споживач має право звернутися у порядку, визначеному цим розділом, до постачальника "останньої надії".
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу всім споживачам, які звернулися до нього, на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому Регулятором (далі - типовий договір), який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів України.
14. Порядок укладення договору "останньої надії" визначається Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила №2496).
Приписами пункту 3 Розділу V Правил № 2496 встановлені випадки, в яких постачання природного газу споживачу може здійснюватися постачальником "останньої надії": у діючого постачальника відсутній або не достатній ресурс природного газу для забезпечення споживача в необхідних обсягах на відповідний період; між діючим постачальником та споживачем розірваний договір на постачання природного газу або призупинений у частині постачання природного газу на відповідний період, при цьому споживач не встиг оформити договірні відносини з новим постачальником чи новий постачальник не встиг оформити підтверджений обсяг природного газу споживачу; діючого постачальника визнано банкрутом у встановленому порядку, або він припинив свою господарську діяльність з інших причин, або його вже ліквідовано; діючий постачальник більше не має права на постачання природного газу у випадку, якщо його ліцензія на постачання скасована або її дія призупинена Регулятором; діючий постачальник своєчасно не оформив підтверджені обсяги природного газу по споживачу на відповідний період (за умови, що споживачем дотримані зобов'язання за договором на постачання природного газу) та по споживачу вже розпочаті чи здійснені заходи з припинення розподілу/транспортування природного газу Оператором ГРМ/ГТС.
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідач, посилаючись на норми пункту 3 розділу V Правил № 2496, повідомив Позивача про відмову в укладенні договору "останньої надії", в зв'язку з відсутністю юридичних підстав на укладення відповідного договору. З огляду на наведені норми права, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про те, що укладення договору "останньої надії" є обов'язковим для Відповідача виключно у разі наявності зазначених вище підстав, а відсутність визначених приписами пункту 3 Розділу V Правил № 2496 обставин, є підставою для відмови в укладенні договору "останньої надії".
16. За результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, суди дійшли вірного висновку, що Позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України наявність визначених приписами пункту 3 розділу V Правил № 2496 випадків, в яких постачання природного газу споживачу може здійснюватися постачальником "останньої надії", у зв'язку з чим обумовлені законом підстави для укладення відповідного договору "останньої надії" відсутні.
17. З урахуванням наведеного, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, доводи касаційної скарги в пунктах 7, 8 постанови відхиляються, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права. Під час розгляду справи судами вірно застосовано норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
18. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого те, що якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.
19. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
20. Враховуючи викладене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 у справі №910/18480/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.