28.08.2018 р. Справа № 914/1164/18
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Фізичної особи - підприємця Скоропад Ольги Іванівни, Львівська область, м.Львів
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», Львівська область, м.Львів
про: скасування оперативно-господарської санкції.
Представники:
Позивача: Скоропад О.І., Комар С.І. - представник (договір про надання правової допомоги від 21.05.2018р.);
Відповідача: Булькевич А.В. - представник (довіреність №112-1569/2 від 27.04.2017р.);
25.06.2018р. Фізична особа - підприємець Скоропад Ольга Іванівна звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про скасування оперативно-господарської санкції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 02.07.2018р. суд постановив позовну заяву Фізичної особи - підприємця Скоропад Ольги Іванівни залишити без руху, надати ФОП Скоропад Ользі Іванівні десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме надати належним чином засвідчені копії документів, які долучено до позовної заяви ФОП Скоропад Ольги Іванівни від 25.06.2018р.; письмово пояснити про наявність у Позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; надати документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.07.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 07.08.2018р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.08.2018р. підготовче засідання відкладено на 28.08.2018р.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.
Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Позивач та представник Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали, надали усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, зазначили про відсутність підстав до задоволення клопотання Відповідача від 03.08.2018р. вх.№28764/18 про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що станом на час проведення судового засідання Скоропад О.І. являється фізичною особою-підприємцем.
Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, в судовому засіданні надав усні пояснення, у яких просить суд закрити провадження у справі на підставі пункту 1. ч.1 ст.231 ГПК України з підстав того, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки Позивач станом на час звернення до суду не мав статусу фізичної особи - підприємця, а відтак, ним не дотримано правил суб'єктного складу Учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів, заслухавши пояснення Сторін, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
25.06.2018р. Фізична особа - підприємець Скоропад Ольга Іванівна звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про скасування оперативно-господарської санкції.
03.08.2018р. Відповідачем подано до суду Клопотання (вх. №28764/18), у якому просить суд закрити провадження у справі на підставі пункту 1. ч.1 ст.231 ГПК України з підстав того, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки Позивач станом на час звернення до суду не мав статусу фізичної особи - підприємця, а відтак, ним не дотримано правил суб'єктного складу Учасників справи.
Позивачем до матеріалів справи долучено копію Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В04 №106401 від 07.12.2010р., з якого вбачається, що Позивач у справі Фізична особа - підприємець Скоропад Ольга Іванівна 05.06.1997р. зареєстрована як фізична особа - підприємець, місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.
Як встановлено судом із Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ Позивач у справі Фізична особа - підприємець Скоропад Ольга Іванівна з 05.06.1997р. зареєстрована як фізична особа - підприємець, місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, проте, станом на дату проведення перевірки (19.04.2018р.), дату оскаржуваної оперативно-господарської санкції (08.06.2018р.) подання позову (25.06.2018р.), з 04.01.2017р. до ЄДРЮОФОП та ГФ внесено запис про припинення підприємницької діяльності Скоропад Ольги Іванівни.
В той же час, як встановлено судом із Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ, станом на дату розгляду справи 08.08.2018р. до ЄДРЮОФОП та ГФ внесено запис про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Скоропад Ольги Іванівни, місце реєстрації: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1. Проте, 22.08.2018р. до ЄДРЮОФОП та ГФ внесено запис про припинення підприємницької діяльності Скоропад Ольги Іванівни. 27.08.2018р. внесено запис про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Скоропад Ольги Іванівни.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 .ст.41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Згідно ч.1 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. (ч.1. ст.4 ГПК України).
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Приписами п.п. 1, 15 ч.1. ст.20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в пункті 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції», що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо закриття провадження у справі господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи (пункт 4.7. Постанови).
Окрім того, суд зазначає, що набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №916/2791/16 (провадження №12-141гс18).
З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що Позивач станом на момент звернення до Господарського суду Львівської області із позовом до Відповідача (25.06.2018р.) не мав статусу фізичної особи - підприємця, а відтак, з врахуванням суб'єктного складу визначених Позивачем учасників справи та категорії спору даний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства місцевими загальними судами.
При цьому суд бере до уваги, що у Позивача не було статусу фізичної особи-підприємця і станом на дату проведення перевірки (19.04.2018р.), дату оскаржуваної оперативно-господарської санкції (08.06.2018р.).
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 183 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Приписами п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд в порядку ч.2 ст.231 ГПК України роз'яснює Позивачу, що, з врахуванням суб'єктного складу учасників, обставин справи, категорії спору та приписів ч.2 ст.27 ЦПК України даний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за місцем знаходження Відповідача - Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, буд.3), а саме Сихівським районним судом м.Львова (79018, Львівська область, м.Львів, вул.Чоловського, буд.2).
Окрім того, в судовому засіданні представникам Сторін роз'яснено наслідки закриття провадження у справі, зокрема, що, згідно ч.3. ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи вищенаведене, оглянувши і дослідивши матеріли справи та подані докази, заслухавши пояснення представника Позивача справи, суд дійшов висновків про те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а відтак, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
Щодо судових витрат суд зазначає.
Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.
Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Квитанції від 25.06.2018р. №25 на суму 1600грн. та від 09.07.2018р. №4 на суму 162грн. про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1762грн.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1762грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.
Згідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч.2 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 1762грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762грн. підлягає поверненню з Державного Бюджету України у зв'язку із закриттям провадження у справі.
З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 41, 42, 43, 45, 46, 183, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд -
1. Закрити провадження у справі.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30.08.2018р.
Суддя Фартушок Т. Б.