ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 жовтня 2011 року &l ; Час проголошення &g ; № 2а-9940/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качур І.А., при секретарі Хрімлі К.О. за участю представників сторін:
від позивача: Курганський Г.М. (дов. від 11.07.2011р. )
від відповідача: Назаренко О.В. (дов. від 04.07.2011р. №3912/9/10-214)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Сатурн -ТВ,, до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними і скасування повідомлень - рішень № 0008602309/0 від 22.11.2010р., № 0008602309/0 від 0008592305/0 від 22.11.2010р., №000037209 від 27.01.2011р., №0000362309 від 27.01.2011р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.10.2011 року в 14 год. 39 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
Товариство з обмеженою відповідальністю Сатурн -ТВ,, (надалі -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -відповідач) про визнання протиправними і скасування повідомлень - рішень № 0008602309/0 від 22.11.2010р., № 0008602309/0 від 0008592305/0 від 22.11.2010р.,№000037209 від 27.01.2011р., №0000362309 від 27.01.2011р
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані повідомлення - рішення прийняті з порушенням чинного законодавства. Позов просив задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що спірні рішення на його думку є обґрунтованими і прийнятими без порушення чинного законодавства. У задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, з огляду про наступне.
Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.04.2007р. по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 05.10.2004р. по 31.03.2010р., про що складено акт від 08.11.2010р. №4176/23-09/33156447.
За наслідками вищевказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення №0008602309/0 від 22.11.2010р. та №0008592305/0 від 22.11.2010р., за результатами первинного адміністративного оскарження вищевказаних повідомлень-рішень, рішення №0000372309 від 27.01.2011р. та №0000362309 від 27.01.2011р., відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафні санкції на загальну суму 1 091 094, 00грн. та з податку на додану вартість та штрафних никлій на загальну суму 440 491, 00грн.
Проте матеріалами справи встановлено, що позивач не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.
Рішенням ДПА України від 20.06.2011р. про розгляд скарги (отримане позивачем 29.06.2011р.), скарга ТОВ «Сатурн-ТВ»залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.
Матеріалами справи встановлено, що оспорюванні податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства. В акті перевірки зафіксовано, що позивачем віднесено до складу валових витрат суми витрат не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, чим завищено валові витрати на 3087312,50 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 350 795 грн. при придбанні товару від ТОВ «Вай Логістік»та придбанні послуг від ТОВ «КФ Союзнафтопродукт».
В ході перевірки досліджувались господарські операції позивача з його контрагентами, які відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України визнанні податковим органом нікчемними та такими, що в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, оскільки за юридичною адресою вищевказані підприємства не знаходяться, відсутні матеріальні ресурси, виробничі бази, складські приміщення, що засвідчує не можливість здійснення ними господарської діяльності та свідчить про те, що правочин між підприємствами-постачальниками та Позивачем здійснені бо з мети настання реальних наслідків.
Вищенаведені висновки органу податкової служби не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, грубо порушують загальний принцип адміністрування податку на прибуток та податку на додану вартість.
Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (ст.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно п.5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Всі передбачені зазначеними нормами документи які підтверджують правомірність витрат, тому числі платіжні дорученні, були надані перевіряючим під проведення перевірки.
Суму податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Вай Логістік»та ТОВ «КФ Союзнафтопродукт» включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій ПДВ.
Відповідно п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу додаткового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зарееєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
На момент виписки податкових накладних ТОВ «Вай Логістік»та ТОВ «КФ Союзнафтопродукт»були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Доказів анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зазначених підприємств на момент здійснення господарських операцій не надано.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи,які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути оприлюднені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або інших носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Проаналізувавши вищенаведені норми права та наданих під час перевірки первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем до перевірки, відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.
Як вбачається із матеріалів справи, укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочині є неправомірним, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, який займається господарською діяльністю, під час перевірки документів видно, що придбаний ним за цими договорами товар використовувався ним безпосередньо в його господарській діяльності.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на прибуток, податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, або відсутності його місцезнаходженням, оскільки чинне на момент відображення зобов'язань законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись ст.ст. 9,70,71,94,97,158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0008602309/0 від 22.11.2010р., № 0008602309/0 від 0008592305/0 від 22.11.2010р., №000037209 від 27.01.2011р., №0000362309 від 27.01.2011р.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю,, Сатурн -ТВ,, судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету України.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А.Качур