ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 жовтня 2011 року &l ; Час проголошення &g ; № 2а-10443/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качур І.А., при секретарі Хрімлі К.О. за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_5(дов. Від 18.07.2011р )
від відповідача: Пильгун О.О. (дов. Від 10.01.2011р. №7/10-021)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення № 0000171741 від 18.04.2011.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.10.2011 року в 16 год. 04 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3 (надалі -позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі -відповідач) про скасування повідомлення - рішення № 0000171741 від 18.04.2011р.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване повідомлення - рішення прийнято з порушенням чинного законодавства і визначені в ньому зобов'язання по сплаті земельного податку на її думку є безпідставними. Позов просив задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що спірне рішення на його думку є обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства. При цьому позиція відповідача базується на нормах Податкового Кодексу України, які передбачають, що платником податку є власники земельної ділянки, земельних часток (паїв), землекористувачі. У задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з огляду про наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України №2755-від 02.12.2010р.(надалі -ПК) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно положень ст.ст.269, 270 ПК, плата за землю сплачується за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також за земельні частки (паї), які перебувають у власності, а платниками плати на землю (земельного податку) є власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Проте на момент подачі позову, позивач не маю ні у власності ні у землекористуванні жодної земельної ділянки чиземельного паю на території Святошинського району м. Києва.
Проаналізувавши договір оренди №7/2011(надалі Договір №7/2011) між позивачем та Фізичною особою ОСОБА_4, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для винесення оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
За Договором №7/2011 позивач зобов'язується передати, а ОСОБА_4 прийняти у строкове платне орендне користування вбудоване Приміщення за аресою: АДРЕСА_3, для використання під офіс. Дана норма свідчить про те, що позивачу на праві володіння належать нежитлові приміщення, а правом володіння або правом власності на землю, на якому розташовані ці приміщення вона ніколи не наділялась.
Окрім того, в оскаржуваному повідомленні-рішенні № 0000171741 від 18.04.2011 вказано адресу позивача: АДРЕСА_1, за якою розташовані належні мені нежитлові приміщення в той час, як в ЄДРПО міститься інша адреса місця проживання - АДРЕСА_2, що свідчить про допущення помилок відповідачем при документальному оформленні документів.
Матеріалами справи встановлено, що спір виник не через не сплату податкового зобов'язання, яке виникло з передбачених законом підстав, а через факт володіння нежитловими приміщеннями, що знаходяться на земельній ділянці. При цьому суд звертає увагу, на те, що за таких обставин не слід ототожнювати поняття права власності (право користування) земельною ділянкою та права власності (володіння) приміщеннями, розміщеними на цій земельній ділянці.
Таким чином, виявлено, що в даній ситуації, відсутній як об'єкт для оподаткування, так і платник податку (позивач не є платником податку, оскільки не є ні власником ні землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3).
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податковим органом зроблено помилковий висновок про порушеня позивачем норм ПК, які регулюють питання пов'язані з нарахуванням та сплатою земельного податку. З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення -рішення, яке не відповідає чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити .
2. Скасувати повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва від 18.04.2011р. № 0000171741.
3. Присудити на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету України.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур