Справа № 361/487/18 Суддя першої інстанції: Сердинський В.С.
30 серпня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Яременка Олександра Анатолійовича про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до інспектора роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Яременка Олександра Анатолійовича (далі - Відповідач, Інспектор поліції) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АР №520155 від 14.01.2018 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.07.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, з огляду на наявні у матеріалах справи документи та досліджені у ході судового засідання докази, позовні вимоги є необґрунтованими.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та провадження у справі за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому посилається на безпідставному врахуванні судом першої інстанції в якості доказу відзиву Інспектора поліції, поданого поза межами встановленого судом строку. Крім того, наголошує на залишенні поза увагою суду: ненадання Відповідачем жодних доказів на підтвердження вчинення Позивачем правопорушення; безпідставності розгляду Інспектором поліції справи про адміністративне правопорушення на місце його вчинення; порушення Відповідачем ряду положень КпАП України, чим було позбавлено ОСОБА_1 скористатися своїми правами.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.08.2018 року.
У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Інспектором поліції 14.01.2018 року було складено постанову серії АР №520155 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 3; далі - оскаржувана постанова), якою до Позивача за порушення пп. 5.16 розділу 33 Правил дорожнього руху України застосовано передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 14.01.2018 року о 18:35 автомобіль Skoda Fabia, днз. «СВ1979ВІ», яким керував Позивач, рухаючись по проспекту Миру, 15-А у м. Києві, не виконав вимоги знаку 5.16 «Рух по смугах», зі смуги, що дозволяє рух лише прямо, повернув праворуч, чим порушив п. 5.16 розділу 33 Правил дорожнього руху України.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 122, 222, 252, 251, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», ст. ст. 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 1.1, 1.9, 8.4 Правил дорожнього руху України, а також п. 2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень було доведено факт порушення Позивачем Правил дорожнього руху, останнім наведених фактів не спростовано, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови, прийнятої у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, відсутні.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КпАП України порушення, зокрема, вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно пп. «г» п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи, однією з яких є наказові знаки, які показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження. До таких знаків в силу положень п. 5.16 ПДР України належить знак «Напрямки руху по смугах», який показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
З наведеного випливає законодавчо закріплений обов'язок водія дотримуватися дорожніх знаків, а невиконання цього правила тягне за собою притягнення до відповідальності та накладення санкції, передбаченої ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Разом з тим, стверджуючи про підтвердження матеріалами справи факту вчинення Позивачем правопорушення, суд першої інстанції залишив поза увагою таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Приписи ч. 2 ст. 77 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та на чому наголошує Апелянт, однак не було враховано судом першої інстанції, Відповідачем не надано жодного доказу щодо законності оскаржуваної постанови на підтвердження факту вчинення Позивачем правопорушення. При цьому, на вимогу суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі від 23.08.2018 року, Відповідачем не надано копію носія з відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) патрульного поліцейського (патрульних поліцейських), а також з відеореєстратора патрульного автомобіля щодо фіксування адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, вчиненого, за даними постанови серії АР №520155 від 14.01.2018 року, ОСОБА_1
Твердження Інспектора поліції про те, що останній, будучи членом екіпажу патрульної поліції, безпосередньо став свідком вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а відтак вина останнього є доведеною, є, на переконання судової колегії, помилковим, оскільки матеріалами справи не підтверджується врахування пояснень Відповідача як свідка при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, що було безпідставно залишено поза увагою суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Водночас, надаючи оцінку твердження Апелянта про неможливість врахування судом першої інстанції поданого Відповідачем із пропуском строку відзиву на позовну заяву, судова колегія вважає його помилковим з огляду на те, що положення ч. 6 ст. 162 КАС України надають суду можливість здійснювати розгляд справи за наявними у ній матеріалами у випадку неподання без поважних причин відзиву в установлений строк. Разом з тим, процесуальний закон не позбавляє суд можливості врахувати викладені у відзиві доводи за умови надходження такого документу до моменту прийняття рішення у справі.
Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у частинах 4, 5 ст. 258 КУпАП закріплено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Відтак посилання Позивача на неможливість розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення є безпідставним та не відповідає нормам процесуального права.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Яременка Олександра Анатолійовича про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2018 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати прийняту інспектором роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Яременком Олександром Анатолійовичем постанову від 14 січня 2018 року серії АР №520155 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (07403, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, - закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Повний текст постанови складено « 30» серпня 2018 року.