29 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 504/1320/18
Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Барвенко В.К.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до інспектора УПП в Одеській області 2 батальйону 4 роти Тацишина Віктора Сергійовича, третя особа - управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови ЕАА № 355597 від 10 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі, -
19.04.2018 року ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову, яка видана інспектором УПП в Одеській області 2 батальйону 4 роти Тацишиним Віктором Сергійовичем, серії ЕАА № 355597 від 10 квітня 2018 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною 3 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 510 грн., закрити провадження по справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, вирішити питання судового збору.
05.06.2018 року представником УПП в Одеській області надано пояснення по даній адміністративній справі.
11.06.2018 року ОСОБА_2 надана відповідь на пояснення представника УПП в Одеській області.
В судовому засіданні ОСОБА_2 повністю підтримав доводи свого адміністративного позову, просив його задовольнити з викладених у ньому правових підстав.
Представник УПП в Одеській області вимоги адміністративного позову повністю не визнав, просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Учасники справи сповіщені про дату, час та місце проведення судового засідання, що проводилось у порядку спрощеного провадження.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕАА № 355597 від 10 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором УПП в Одеській області за частиною 3 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 510 грн. Закрито провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Стягнуто з управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції (м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 704,80 грн.
На вказане рішення управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 червня 2018 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2, 10.04.2018 року о 09.42 год., керуючи транспортним засобом «Ssang Yong Korando», державний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі Одеса, Південна дорога, 35, здійснив рух по смузі, призначеній для руху маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.17.1 ПДР України (далі Правила).
За дане порушення інспектором УПП в Одеській області 2 батальйону 4 роти Тацишиним В.С. складено постанову серії ЕАА № 355597, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Вважаючи, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту, є незаконною, а тому підлягає скасуванню, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про її оскарження.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.9, ст.10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому, у відповідності до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Слід зазначити, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу: безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складення протоколу про адміністративні правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно до вимог ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Водночас, для визнання особи винною у вчинені адміністративного правопорушення обов'язково необхідно встановити, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вчинені умисно, має місце протиправна дія та наявна вина.
Положеннями ч.3 ст.122 КпАП України передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги у русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі (п.17.1 ПДР України).
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН
Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши відеодокази, що містяться в матеріалах справи, дійшла висновку, що позивачем було порушено вимоги п.17.1 ПДР України, за що передбачено адміністративну відповідальність відповідно до вимог ч.3 ст.122 КУпАП.
Так, при перегляді відеозапису, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що позивач дійсно здійснив рух по смузі призначеній для руху маршрутних транспортних засобів. Отже, наданий відповідачем відеозапис підтверджує факт порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що до повноважень інспектора патрульної поліції входить виявлення, фіксування та винесення санкції за адміністративне правопорушення, вчинене водієм при керуванні транспортним засобом при порушенні обов'язкових норм КУпАП чи інших правил. При цьому, у даній справі при виявленні адміністративного правопорушення його належно зафіксовано.
Стосовно доводів позивача про протиправність дій відповідача щодо притягнення позивача до відповідальності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено частиною 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853 (далі Інструкція).
Відповідно до вимог п.4 розділу І «Загальні положення» Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Пунктами 1 та 2 розділу III «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно до вимог п.8 цього розділу Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
За приписами п.5 розділу IV «Постанова по справі про адміністративне правопорушення» постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).
Відтак, приймаючи постанову, інспектор управління патрульної поліції в Одеській області 2 батальйону 4 роти Тацишин В.С. діяв у межах наданих йому повноважень.
Як вже було зазначено, з переглянутих колегією суддів відеозаписів, на які посилається апелянт, як на доказ вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2, вбачається факт того, що останній рухався з порушенням Правил дорожнього руху.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст.317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
В силу вимог ч.3 ст.272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 272; 286; 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції задовольнити, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 червня 2018 року скасувати, ухвалити у справі №504/1320/18 нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.