Справа № 184/1124/18
Номер провадження 1-кп/184/159/18
30 серпня 2018 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , провівши в залі суду в м. Покров відкрите судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018040360000373 від 15 травня 2018 року відносно
? ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Петропавловськ-Камчатський Камчатської області, Російська Федерація, громадянина України, росіянина, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
потерпіла - ОСОБА_6 ,
14 травня 2018 року о 17 годині 15 хвилин в м. Покров Дніпропетровської області ОСОБА_3 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті давно сформованих неприязних відносин із своєю матір'ю ОСОБА_6 вчинив сварку, в ході якої у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .. З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_6 , ОСОБА_3 взяв з лавки, яка знаходилась на території вказаного домоволодіння, кухонний ніж та з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 наблизився до останньої. Після чого, в цей же день і час, знаходячись там же, і, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, і, бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_6 один удар вказаним кухонним ножем в область живота зліва, чим згідно висновку судово-медичного експерта № 306 від 11.06.2018 спричинив потерпілій тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото - різаного поранення черева з ушкодженням шлунку, внутрішньо-черевної кровотечі, рана якого починається вії міжребір'ї грудної клітини зліва по передньо-пахвинній лінії, котре згідно пункту 2.1.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
В ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав частково та надав покази про те, що дійсно він 14 травня 2018 року знаходився на території свого житлового будинку АДРЕСА_1 , де знаходячись у нетверезому стані, у дворі чистив кухонним ножем цибулю. Біля нього проходила його матір ОСОБА_7 , яка похитнулася, а він, намагаючись її утримати, по необережності вдарив ножем, який тримав в руці, в область живота, після чого мати вийшла за двір викликати працівників лікарні, а він залишився у дворі, поки його не затримали працівники поліції. Просить суд його строго не карати.
Крім того, в судовому засіданні досліджені і інші докази, якими встановлено наступне:
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 надала покази про те, що 14.05.2018 року син був вдома по АДРЕСА_1 . Хотіли садити розсаду. Вона підійшла до сина, він був п'яний і необережно вдарив її ножем в область черева. Викликали швидку допомогу, її відвезли до лікарні. У неї з сином в той день був скандал. Її похитнуло і вона впала на ніж, коли проходила повз сина, який сидів і чистив цибулю. До 14.05.2018 року у неї з сином були сварки, приїжджали працівники поліції, проводили з ним бесіди. Як так вийшло, вона не знає. У сина в руках був ніж, яким він різав собі цибулю для салату. Був скандал і в той вечір він відразу попросив її зробити йому салат, але вона сказала, що у неї немає часу і тоді він її вдарив.
Далі потерпіла під час її допиту уточнила та зазначила про те, що вона говорила не зовсім так як було, тому що не вона впала на ніж, а син її вдарив ножем в область живота. Удар фактично був. Вона запитала у нього, що він накоїв і стала тікати з будинку, щоб викликати швидку допомогу, що і зробила, а син залишився вдома. Працівникам поліції вона розповіла про те, що трапилось. Відносно міри покарання просить суд строго обвинуваченого не карати.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала покази про те, що вона є сусідкою сім'ї ОСОБА_9 . В той день, 14 травня 2018 року, її не було дома, коли вона повернулася, то побачила біля будинку ОСОБА_9 працівників швидкої допомоги та поліції. ОСОБА_7 була в крові. Як стало відомо зі слів сусідів, її син ОСОБА_10 спричинив тілесні ушкодження своїй матері ножем. Були і інші версії з приводу вказаних подій. Вона бачила кров потерпілої. Інших подробиць їй не відомо.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надав покази про те, що він працює лікарем - хірургом лікарні м. Покров. До лікарні 14 травня 2018 року з приймального відділення прибула ОСОБА_7 , при огляді в неї була колото - різана рана животу, вона потребувала операції, яка була їй зроблена. Лобачова була в свідомості, все розуміла та повідомила про те, що тілесні ушкодження ножем їй спричинив її син, яким є ОСОБА_10 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надала покази про те, що 14 травня 2018 року вона була на роботі в лікарні, де працює фельдшером, був виклик, по приїзду побачили потерпілу ОСОБА_13 в крові, вона була доставлена до лікарні, їй потім була зроблена операція. Ножове поранення їй спричинив її син. На вказану адресу швидка допомога неодноразово викликалася за зверненням ОСОБА_9 , у якої були конфлікти з її сином, який наносив їй тілесні ушкодження.
Аналізуючи показання потерпілої, свідків, суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони в цілому узгоджуються між собою, були стабільні протягом усього слідства. Крім того, показання потерпілої, свідків узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи, які безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме, протоколами оглядів, протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , висновками проведених судових експертиз, які в свою чергу свідчать про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діяння.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Отже, однією із загальних засад кримінального провадження визначено змагальність сторін, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, а суд лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Таким чином, саме сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити подання доказів на обґрунтування обставин, на які посилається.
На виконання вказаних положень закону суд створював усі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідив усі надані сторонами кримінального провадження докази та надав їм відповідну правову оцінку.
Судом були досліджені всі надані прокурором докази на підтвердження інкримінованого ОСОБА_3 обвинувачення.
Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України підтверджується сукупністю доказів, які були дослідженні в судовому засіданні, а саме:
-витягом з кримінального провадження (а.с.1) доведено, що 14.05.2018 року о 18.23 годині до чергової частини Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що до приймального відділення ЦМЛ м. Покров каретою швидкої допомоги була доставлена ОСОБА_6 , котрій було спричинене тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини, котре відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень;
-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №99 від 14.05.2018 року (а.с.7) доведено, що ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння, 2.17 проміль;
-протоколом огляду місця події від 14.05.2018 року та фото таблицями (а.с.9-20) доведено, що огляду підлягає територія домоволодіння АДРЕСА_1 . Під час огляду виявлено один кухонний ніж;
-протоколом огляду предмету від 15.05.2018 року (а.с.25-26) доведено, що під час огляду виявлено одну чоловічу кофту, належну ОСОБА_3 , на якій виявлено пляму РБК. Як пояснив ОСОБА_3 , в цій кофті він знаходився в момент вчинення злочину;
-протоколом огляду предмету від 15.05.2018 року (а.с.63-65) доведено, що огляду підлягає одяг потерпілої ОСОБА_6 , а саме жіноча футболка білого кольору, ззаду якої виявлено слід (пляма) РБК. На відстані 24 см від нижнього краю та 7,5 см від лівого бокового шву виявлено проріз довжиною 1,3 см. При огляді жіночої кофти зеленого кольору на задній частині виявлено сліди РБК. На відстані 18 см від нижнього краю кофти та 7.5 см бокового шву виявлено 1 проріз довжиною 1,5 см;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 17.05.2018 року (а.с.111-112) за участю ОСОБА_3 доведено, що обвинувачений розповів, що 14.05.2018 року близько 17 години він знаходився в дворі свого будинку по АДРЕСА_1 , де посварився зі своєю матір'ю та, схопивши ніж зі столу, який знаходився також в дворі. Тримаючи ніж у правій руці, наніс один удар лезом ножа в ділянку животу своїй матері. Після чого ОСОБА_3 , тримаючи у руці макет ножа, продемонстрував на статисті, яким чином він наніс удар;
-висновком судово-медичної експертизи №521/Н від 08.06.2018 року (а.с.118-121) доведено, що при серологічному дослідженні слідів крові об'єктів №№1-13 на кофті, об'єктів № № 14-20 на футболці виявлені антигени А, Н. Крім того, в об'єктах №№8-11 виявлений і ізогемаглютинін анти-В. Таким чином, не виключається можливість приналежності цих слідів до групи А з ізогемаглютиніном анти-В і супутним антигеном Н., або можливо змішування крові з вищевказаними груповими властивостями;
-висновком судово-імунологічної експертизи №520/Н від 08.06.2018 року (а.с.123-125) доведено, що беручи до уваги групову приналежність крові підозрюваного ОСОБА_3 і потерпілої ОСОБА_6 , то походження крові у сліді на марлевій серветці зі змивом (об'єкт №1) не виключається від потерпілої ОСОБА_6 , оскільки виявлені антигени А і Н властиві її крові. Стосовно підозрюваного ОСОБА_3 , то походження крові у сліді - об'єкт №1, від нього не виключається, тільки в разі змішування, з кров'ю потерпілої ОСОБА_6 , оскільки виявлений антиген Н, властивий його крові;
-висновком судово-медичної експертизи №518/Н від 25.05.2018 року (а.с.127) доведено, що кров ОСОБА_6 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВО;
-висновком судово-медичної експертизи №519/Н від 25.05.2018 року (а.с.129) доведено, що кров ОСОБА_3 належить до групи 0 з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В за системою АВ0;
-висновком судово-імунологічної експертизи №522/Н від 11.06.2018 року (а.с.131-133) доведено, що беручи до уваги групову приналежність крові підозрюваного ОСОБА_3 і потерпілої ОСОБА_6 , то походження крові у слідах на кофті (об'єкти №№1,2), не виключається від потерпілої ОСОБА_6 . Стосовно підозрюваного ОСОБА_3 , то походження крові у слідах - об'єкти №№1,2, від нього не виключається, тільки у разі змішування з кров'ю особи групи А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0, оскільки виявлений антиген Н, властивий його крові;
-висновком судово-медичної експертизи №306 від 11.06.2018 року (а.с.136-138) доведено, що виявлене тілесне ушкодження у вигляді - проникаючого колото-різаного поранення черева з ушкодженням шлунку, внутрішньо-черевної кровотечі, рана якого починається в 11 міжребір'ї грудної клітини зліва по передньо-пахвинній лінії - відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (згідно п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлене тілесне ушкодження утворилося від дії гострого предмету, маючого колюче-ріжучі властивості, можливо і лезом клинка ножа. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді - синців обличчя, синців грудної клітини, синців верхніх та нижніх кінцівок (форма, кількість, точна локалізація в медичних документах не вказані) - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, (згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, або від ударів об такі предмети.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.13 року у справі «Вєренцов проти України»).
Відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Суд дає критичну оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_3 , висловлені ним в судовому засіданні щодо часткового визнання своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, оскільки ні обвинувачений, ні його захисник не надали жодного доказу на підтвердження зазначеної версії, не навели жодної обставини, на підставі яких можна було б піддати сумніву докази, надані на підтвердження обвинувачення.
Безпідставними суд вважає твердження обвинуваченого щодо невірної кваліфікації його дій за ст.. 121 КК України а саме умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, оскільки суд, допитав потерпілу та свідків даного кримінального правопорушення, дослідив матеріали справи в їх сукупності, в тому числі і висновки проведених судових експертиз, зокрема, судово - медичної експертизи, де зазначено про те, що у потерпілої було саме проникаюче колото - різане тілесне ушкодження, що виключає його необережне спричинення та приходить до висновку, зо дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.
Зазначена позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо необережного заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження повністю спростовується належними та допустимими доказами дослідженими в судовому засіданні, а саме показами потерпілої ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні підтвердила факт заподіяння тяжкого тілесного ушкодження збоку ОСОБА_3 , показами свідка ОСОБА_11 , якому потерпіла повідомила про те, що тілесні ушкодження їй спричинив ножем її син ОСОБА_3 , показами свідка ОСОБА_12 , якій потерпіла повідомила про те, що тілесні ушкодження їй спричинив ножем її син ОСОБА_3 , протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , в ході якого останній пояснив про обставини заподіяння тілесних ушкоджень ножем своїй матері ОСОБА_6 , висновком проведеної судово - цитологічної експертизи встановлена належність групи крові потерпілої та обвинуваченого, висновками проведених судово - імунологічних експертиз, згідно до яких зазначено, що кров на речах потерпілої належить як їй самій, так і обвинуваченому, висновками проведеної судово медичної експертизи, матеріалами справи в їх сукупності.
Суд вважає обрану позицію обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника як спосіб захисту, передбачений законом з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання.
Суд дає критичну оцінку показам потерпілої ОСОБА_6 щодо необережного заподіяння їй тілесних ушкоджень збоку обвинуваченого ОСОБА_3 , дані нею під час допиту в судовому засіданні, оскільки вони спрямовані на уникнення від відповідальності обвинуваченого, який є її рідним сином, та відбуття ним більш м'якого покарання, яке передбачено законом, оскільки сама потерпіла в наступному судовому засіданні повідомила суд про те, що саме її син ОСОБА_3 навмисно заподіяв їй кухонним ножем тілесне ушкодження, оскільки у неї з ним були постійні сварки, що пов'язані зі зловживанням сином алкогольних напоїв.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав покази про те, що методи фізичного насилля та психологічного тиску збоку працівників Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП під час проведення досудового розслідування до нього не застосовувалися, але зазначив про те, що після його затримання слідчий його ввів в оману, що його відпустять додому. Суд вважає, що вказані доводи обвинуваченого є безпідставними та необхідності у проведенні відповідної службової перевірки не виникає, оскільки вирішення вказаного питання щодо призначення покарання покладається виключно на суд, який приймає вказане рішення відповідно до вимог КПК України.
Питання про умисел суд вирішив, виходячи із сукупності всіх обставин, вчиненого обвинуваченим діяння.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, витлумачивши відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви на користь обвинуваченого, приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 в повному обсязі пред'явленого обвинувачення і доведеності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, судом визнано вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, те, що вчинене ним кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, часткове визнання своєї вини, мотиви, що спонукали його до вчинення злочину, дані про особу, які негативно характеризують обвинуваченого за місцем проживання, те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, думку потерпілої, яка просить суд строго не карати винного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України в розмірі, наближеному до мінімального, у виді позбавлення волі, оскільки призначення саме такого виду покарання буде достатнім для виправлення винної особи, попередження нових злочинів і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.
Суд дійшов висновку, що також при призначенні обвинуваченому покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а саме у вигляді позбавлення волі.
15.05.2018 року ухвалою Орджонікідзевського міського суду щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а тому строк відбування покарання ОСОБА_3 необхідно рахувати саме з 15 травня 2018 року.
Судових витрат по справі немає. Цивільний позов не заявлений. Долю речових доказів потрібно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 373 - 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
Визнати ОСОБА_3 винуватим за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній - у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати, починаючи з моменту його затримання - з 15 травня 2018 року.
Речові докази по справі: - жіночу футболку та кофту, поміщені до поліетиленового пакету (а.с.134, 135), які знаходяться в камері схову Покровського ВП - залишити потерпілій ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили; - марлеву серветку з залишком змиву в опечатаному паперовому пакунку, чоловічу кофту (а.с.134, 135), які знаходяться в камері схову Покровського ВП - знищити після набрання вироком законної сили; - кухонний ніж (упакований до спец пакету №0022165) та 3 паперових конверта із марлевими тампонами із зразками крові (а.с.149, 150), які знаходяться в камері схову Покровського ВП - знищити після набрання вироком законної сили.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_1