ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2018Справа № 910/23004/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача
Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк»
про визнання індосаменту недійсним
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники учасників судового процесу:
від позивача:Бузина Н.В., довіреність №41/7985 від 19.12.2017;
від відповідача:Чеботарьова І.Г., довіреність №16-64 від 14.04.2017;
від третьої особи: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання індосаменту, вчиненого від імені Українського кредитного банку Головою Правління Ляхом Ю.І. на векселі №853534565674 вартістю 1000000,00 грн, випущеному Відкритим акціонерним товариством електропостачальною компанією «Чернігівобленерго» 05.04.2000, недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при порівнянні підписів Ляха Ю.І. на індосаменті векселя №853534565674 з підписом останнього на договорі № Т-116/052000 від 04.05.2000 та акті прийому-передачі векселів від 04.05.2000, позивачем виявлено, що дані підписи суттєво відрізняються. Отже, на думку позивача, бланковий індосамент із застереженням «без обороту на мене» на відповідному векселі №853534565674 був здійснений без участі уповноваженої особи Українського кредитного банку Ляха Ю.І., що свідчить про недійсність оспорюваного індосаменту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/23004/17, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 №05-23/305 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/23004/17, за результатом якого дану справу передано на розгляд судді Любченко М.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 суддею Любченко М.О. прийнято справу №910/23004/17 до провадження та призначено підготовче засідання у справі на 25.04.2018.
Підготовче судове засідання, призначене на 25.04.2018, відкладено на 16.05.2018.
У підготовчому засіданні 16.05.2018 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 14.06.2018.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 №05-23/927 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/23004/17.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/23004/17 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 суддею Смирновою Ю.М. справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.07.2018.
Судове засідання, призначене на 03.07.2018, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 підготовче засідання у справі призначено на 06.07.2018.
Третя особа у судове засідання 06.07.2018 представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2018, керуючись ст. ст. 185, 234 Господарського процесуального кодексу України, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.08.2018; викликано в судове засідання представників сторін та визнано їх явку обов'язковою.
Представник позивача в судовому засіданні 14.08.2018 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.08.2018 заперечив проти позову.
Представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 14.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
04.05.2000 між Українським кредитним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», (надалі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго» (надалі - підприємство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго», укладено договір № Т-116/052000 (надалі - договір), відповідно до умов якого банк продає, а підприємство купує 6 переказних векселів загальною номінальною вартістю 6 000000 (шість мільйонів) грн, згідно переліку.
Відповідно до пункту 1.3. договору право власності на векселі, зазначені в пункті 1.1. договору, переходить від банку до підприємства з моменту передачі векселя підприємству за актом приймання-передачі.
Згідно з пунктом 4.1. договору підприємство зобов'язане протягом 3 банківських днів з моменту укладення цього договору видати банку в рахунок оплати за цим договором 6 (шість) простих векселів, випущених підприємством, загальною номінальною вартістю 6000000 (шість мільйонів) гривень, зі строком платежу - за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015.
На виконання пункту 1.3. договору № Т-116/052000 від 04.05.2000 банк прийняв, а підприємство передало 6 (шість) простих векселів, емітованих Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго», номінальною вартістю 600000 (шість мільйонів) гривень з наступними реквізитами: №№ 853534565674-853534565679 від 04.05.2000, номінальною вартістю 1000000 грн, за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015.
На спірному векселі №853534565674 вчинений бланковий індосамент на пред'явника «платити наказу: без обороту на мене», який підписаний від імені Українського кредитного банку головою правління Ляхом Ю.І. та головним бухгалтером Яковлевою Д.А., та скріплений печаткою.
26.02.2015 на адресу Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» надійшов лист Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №26-1154/1.2-15 від 17.02.2015, в якому відповідач повідомив про те, що він є власником простих векселів Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на загальну суму 600000,00 грн, в тому числі векселя №853534565674 від 04.05.2000 номінальною вартістю 1000000,00 грн, який був складений 04.05.2000 зі строком оплати «по пред'явленню, але не раніше 01.01.2015».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при порівнянні підпису посадової особи (голови правління) Ляха Ю.І. на індосаменті векселя №853534565674 та підписів Ляха Ю.І. на договорі № Т-116/052000 від 04.05.2000 та акті прийому-передачі векселів від 04.05.2000, можна дійти висновку, що підписи суттєво відрізняються, що в свою чергу, дає можливість зробити висновок про те, що бланковий індосамент із застереженням «без обороту на мене» на спірному векселі був здійснений без участі уповноваженої особи Українського кредитного банку Ляха Ю.І.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на судові рішення у справах №910/7644/15-г та №904/8714/17, якими встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» є особою, яка має зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо сплати грошових коштів за спірним векселем. Окрім того, відповідач зазначає, що законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, адже вони вважаються наявними та дійсними, а доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.
Як зазначається у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За приписами ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, будь-який переказний вексель (ратифікований відповідно до Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі») (надалі - Уніфікований закон), навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова «не за наказом» або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії. Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.
Таким чином, обґрунтовуючи недійсність індосаменту позивач посилається на вчинення останнього без участі уповноваженої особи Українського кредитного банку Ляха Ю.І., у зв'язку з тим, що при порівнянні підпису Ляха Ю.І. на індосаменті векселя №853534565674, підписів Ляха Ю.І. на договорі № Т-116/052000 від 04.05.2000 та акті прийому-передачі векселів від 04.05.2000, у зв'язку з чим, на його думку, можна дійти висновку, що підписи суттєво відрізняються.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, твердження позивача щодо того, що бланковий індосамент був здійснений не уповноваженою особою ґрунтуються на припущеннях позивача та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (ратифікований відповідно до Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі») передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.
За приписами п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», при вирішенні спорів судам слід враховувати, що у випадку включення до індосаменту застереження «без обороту на мене» чи будь-якого іншого, наслідком якого може бути звільнення індосанта від відповідальності за платіж за векселем, передбаченої вказаною нормою Уніфікованого закону, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені статтями 43 - 49 Уніфікованого закону, тобто зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем.
Враховуючи наведене, оскільки до індосаменту векселя №853534565674 включено застереження «без обороту на мене», індосант (Український кредитний банк) звільнив себе від відповідальності за платіж по векселю, а новий векселедержатель (ПАТ НАК «Нафтогаз України») погодився прийняти вексель за наявності такого застереження.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим. Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним. Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.
Обставини справи свідчать, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 та постановою Верховного суду від 15.05.2018 у справі №904/8714/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» та Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про солідарне стягнення 1000000,00 грн заборгованості за простим векселем №853534565674, 156821,92 грн відсотків та 634797,09 грн інфляційних втрат позов задоволеною частково, з Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» стягнуто 1000000,00 грн суми заборгованості за векселем, 156821,92 грн 6 % річних та 17352,33 грн витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, встановлені у вищезазначеному рішенні, не підлягають доказуванню.
Стосовно клопотання позивача про призначення у справі почеркознавчої експертизи для встановлення обставин стосовно підписання індосаменту на векселі саме уповноваженою особою банку Ляхом Юрієм Івановичем суд відзначає таке.
Насамперед, вирішуючи питання про доцільність призначення експертизи в справі слід враховувати низку фактів, зокрема, чи не доведений той чи інший факт іншими доказами, зібраними у справі, а також які реальні можливості тієї чи іншої судової експертизи.
В межах розгляду справи №904/8714/17 Господарським судом Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні клопотань позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з підстав того, що третя особа не заперечує вчинення індосаменту уповноваженою нею особою, та при підписанні договору № Т-116/052000 від 04.05.2000, між Українським кредитним банком та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та наступним обміном цінними паперами, у жодної із сторін не виникло сумнівів стосовно повноважень осіб, якими були підписані документи, зокрема і індосамент на простому векселі №853534565674.
Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ «Акцент-Банк» не виникає сумнівів стосовно того, що індосамент на простому векселі №853534565674 здійснений саме Головою Правління Українського кредитного банку Ляхом Ю.І.
До того ж, при підписанні договору №Т-116/052000 від 04.05.2000, між Українським кредитним банком та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та наступним обміном цінними паперами, у жодної із сторін не виникло сумнівів стосовно повноважень осіб, якими були підписані документи, зокрема і індосамент на простому векселі №853534565674.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», відповідно до статей 8, 77 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.
З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона вправі вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення. При розгляді справ такої категорії судам слід також враховувати, що у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням, відповідальність за векселем на підставі ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.
За приписами ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту названої норми випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
До того ж, оригіналів документів, зокрема оригіналів договору №Т-116/052000 від 04.05.2000 та акта приймання-передачі векселів до цього договору, які б могли бути передані для дослідження експерту, у розпорядженні позивача та третьої особи немає (знищені за закінченням терміну зберігання), про зазначено у наданих суду письмових поясненнях як позивачем, так і третьою особою; експериментальні зразки підпису Ляха Юрія Івановича відібрати неможливо у зв'язку з його смертю.
Враховуючи наведене, господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі №910/23004/17, поданому позивачем 24.01.2018, у зв'язку тим, що у Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» не виникає сумнівів стосовно того, що індосамент на простому векселі №853534565674 здійснений саме Головою Правління Українського кредитного банку Ляхoм Ю.І. Крім того, при підписанні договору № Т-116/052000 від 04.05.2000, між Українським кредитним банком та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та наступним обміном цінними паперами, у жодної із сторін не виникло сумнівів стосовно повноважень осіб, якими були підписані документи, зокрема і індосамент на простому векселі №853534565674.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання індосаменту недійсним не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 29.08.2018
Суддя Ю.М. Смирнова