ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.08.2018Справа № 910/8553/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8553/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, б-р Л. Українки, 26)
про відшкодування шкоди в порядку суброгації
Без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Уніка» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 32 153, 59 грн.
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування «Пряме врегулювання» № 030224/4640/000050 від 21.02.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер 24000КА, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант», а тому позивач просить стягнути з останнього 32 153, 59 грн.
Позовна заява відповідала вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, за вказаних обставин господарський суд 06.07.2018 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклик у сторін, запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 06.08.2018. Про що було постановлено відповідну ухвалу.
18.07.2018 через відділ діловодства суду від Моторно-транспортного страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття.
20.07.2018 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву про відшкодування збитків, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що заява на виплату страхового відшкодування з переліком додатків до неї, надійшла йому 03.07.2018, відтак, на думку відповідача, 90 - денний термін для виплати страхового відшкодування для відповідача розпочато 03.07.2018 та буде закінчено 01.10.2018. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, як в передчасних.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Як підтверджено матеріалами справи, 26.11.2017 в місті Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "КІА", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу "Тойота", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
Відповідно до постанови Оболонського районного суду міста Києва від 17.01.2018 у справі № 756/16298/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Судом установлено, що транспортний засіб "КІА", державний номер НОМЕР_1, застраховано позивачем згідно з договором добровільного страхування №Пряме врегулювання» № 030224/4640/0000050 від 21.02.2017, укладеним між позивачем (страховик) та ОСОБА_1(страхувальник) (далі - Договір).
На підставі наданих документів, Позивачем, з урахуванням умов Договору, укладеного ним зі страхувальником, було складено страховий акт № 00243725 від 23.01.2018 та призначено до виплати страхового відшкодування на підставі розрахунку у загальному розмірі 33 027, 24 грн.
Відповідно до ремонтної калькуляції (короткий висновок) № 00243725 від 28.11.2017 вартість ремонту транспортного засобу "КІА", державний номер НОМЕР_1 становить 43792, 87 грн.
Позивачем, згідно з платіжним дорученням № 003564 від 25.01.2018, копія якого наявна в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 33 027, 24 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс Корея Моторс» (призначення платежу: Стр. відшк.ОСОБА_1).
В лютому 2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача заяву № 21447 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою (вих. № 931 від 06.02.2018, якою позивач просив сплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 32 027, 24 грн на рахунок позивача та надати відповідь на дану заяву протягом 15 днів з моменту отримання.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої з урахуванням ліміту відповідальності становить 32 027, 24 грн, стягнення яких є предметом розгляду у даній справі. Також позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення своїх грошових зобов'язань 3 % річних в розмір 126, 35 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "КІА", державний номер НОМЕР_1.
Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи, на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом НОМЕР_3. Відповідно до інформації, наданої МТСБУ на запит суду, страхувальником даного транспортного засобу є ОСОБА_2.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн та франшизу у розмірі 1 000, 00 грн.
Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Тойота", державний номер НОМЕР_2.
Доказів відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Тойота", державний номер НОМЕР_2, власнику автомобіля "КІА", державний номер НОМЕР_1 та/або позивачу матеріали справи не містять.
З урахуванням вимог п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 25 Закону України "Про страхування" суд дійшов висновку, що страховий акт № 00243725 від 23.01.2018, ремонтна калькуляція № 00243725 від 28.12.2017 та платіжне доручення № 003564 від 25.01.2018 на суму 33 027, 24 грн, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.
Разом з тим, як зазначалося вище, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), відповідно до якої для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Згідно п. 36.2 ст. 36 даного закону, рішення про здійснення страхового відшкодування (та виплати страхового відшкодування) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Враховуючи вищевикладене та той факт, що заява на виплату страхового відшкодування з підтверджуючими її документами надійшла від позивача на адресу відповідача тільки разом з позовною заявою, а саме 03.07.2018, а термін виплати страхового відшкодування, який передбачено законом, спливає 01.10.2018, тобто після звернення позивача до суду, тому на момент подання позовної заяви права позивача не були порушені відповідачем, а позивач звернувся до суду передчасно.
Суд не погоджується з твердженням відповідача, оскільки здійснюючи системний аналіз положень Закону, дійшов висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначалося вище, за умовами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Позивач , виплативши страхове відшкодування страхувальнику, отримала від останнього право вимоги до відповідача, який застрахував відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія ОСОБА_2.
Таким чином, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за договором страхування відповідальності останній надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
Суд також дійшов висновку, що відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Визначений ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 90-денний строк застосовується до зобов'язань страховика з виплати страхового відшкодування застрахованій особі. Підстав для застосування зазначеного строку до зобов'язань, що виникають між страховиками в порядку суброгації названа норма ст. 36 (п.36.2) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містить.
Відповідні доводи відповідача, викладені у відзиві вчинені при довільному тлумаченні норм права і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
До спірних правовідносин щодо виплати коштів між страховиками наразі підлягає застосуванню загальне правило п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України згідно якого, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що позивачем була направлена відповідачу 09.02.2018 заява № 21447 про відшкодування шкоди завданої дорожньо - транспортною пригодою (вих. № 931 від 06.02.2018), в якій позивач просив сплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 32 027, 24 грн на рахунок позивача. Відповідачем вказана заява отримана 09.02.2018 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання згідно п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України сплив 17.02.2018. Проте, кошти не було сплачено.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач у справі отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний був звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування та, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2012 у справі №5028/17/22/2012 та у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №910/17223/13.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 9 "Про страхування", страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
Полісом НОМЕР_3 встановлено безумовну франшизу в розмірі 1 000, 00 грн та визначено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000, 00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода в розмірі 32 027, 24 грн. завдана при ДТП транспортному засобу "КІА", державний номер НОМЕР_1, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 126, 35 грн трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 09.05.2018 по 25.06.2018.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 32 153, 59 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, б-р Л. Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; ідентифікаційний код 20033533) 32 027 (тридцять дві тисячі двадцять сім) грн 24 коп. страхового відшкодування, 126 (сто двадцять шість) грн 35 коп. 3 % річних та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.08.2018.
Суддя Г.П. Бондаренко