ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.08.2018Справа № 910/11287/18
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши матеріали
За позовом Hangzhou East Biochem Company with limited liability (Co.,Ltd)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ-ТЕ"
про стягнення 27 535,56 доларів США, що еквівалентно 762 643,59 грн
Hangzhou East Biochem Company with limited Liability (Co., Ltd) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ-ТЕ" про стягнення 27535, 56 доларів США, що еквівалентно 720705, 42 грн.
Відповідно до вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;
2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Приписами статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
У Листі Міністерства юстиції України № 26-26/291 від 11.05.2010 «Роз'яснення щодо застосування міжнародних договорів України про правову допомогу в частини, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами Договірних Сторін» роз'яснено, що на території В'єтнаму, Греції, Єгипту, Ірану, Кіпру, Китаю, Словаччини, Словенії, Туреччини, Угорщини, Хорватії та Фінляндії без будь-якого додаткового засвідчення приймають лише ті офіційні документи, видані або засвідчені компетентними органами України, які надходять від установ юстиції (або інших компетентних органів, визначених для цілей відповідного міжнародного договору), у провадженні яких знаходяться цивільні або кримінальні справи, з метою виконання запитів (доручень) про міжнародну правову допомогу чи розгляду клопотань про визнання і виконання судових рішень, що надсилаються безпосередньо у цілях виконання міжнародних договорів про правові відносини і правову допомогу в цивільних справах.
Таким чином, усі офіційні документи, які складені чи засвідчені компетентними органами В'єтнаму, Греції, Єгипту, Ірану, Кіпру, Китаю, Словаччини, Словенії, Туреччини, Угорщини, Хорватії та Фінляндії і які надсилаються чи подаються державними органами, юридичними та фізичними особами, слід приймати на території України лише за умови засвідчення їх дійсності шляхом консульської легалізації або шляхом проставлення апостиля відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (1961 р.). Таке засвідчення не вимагається у разі, якщо це прямо передбачено окремими галузевими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Наприклад, легалізація чи апостилювання не застосовується до офіційних документів, що надходять від компетентних органів цих держав в порядку надання міжнародної правової допомоги у цивільних та кримінальних справах при виконанні відповідних міжнародних договорів України, як зазначено у попередньому абзаці цього листа.
При цьому Суд зазначає, що пунктом 3 Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від 30.10.199, ратифікованого Верховною Радою України 05.02.1993, визначено обсяг правової допомоги: 1) Виконання доручень про вручення документів і проведення інших процесуальних дій з цивільних та кримінальних справ, передбачених цим Договором; 2) Визнання й виконання рішень судів та арбітражних органів; 3) Інша допомога, що визначається даним Договором.
Таким чином Суд звертає увагу заявника, що вказаний міжнародний договір регулює відносини договірних держав в межах надання правової допомоги, проте, не поширює свою дію на порядок оформлення документів, що подаються стороною в якості доказів до суду у справі.
Отже, Суд доходить висновку, що подані з позовом документи не засвідчені належним чином шляхом консульської легалізації або шляхом проставлення апостиля відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (1961 р.).
Відтак, Суд доходить висновку, що позивачем не виконано ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене вище, позовна заява залишається без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 162, 164, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовну заяву Hangzhou East Biochem Company with limited liability (Co.,Ltd) залишити без руху.
2. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином засвідчених копій доказів, доданих до позовної заяви.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 ГПК України, за яким позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Трофименко