ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.08.2018Справа № 910/4151/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 87, код ЄДРПОУ 05451150)
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
про визнання недійсним договору
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Родоман Т.О. за дов.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору № 13-202-ВТВ від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу та додаткових угод до нього №1-19/1.
Ухвалою суду від 10.04.2018 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.05.2018.
02.05.2018 до суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
02.05.2018 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.
07.05.2018 відповідач подав до суду пояснення на клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи.
У судовому засіданні 10.05.2018 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, оголошено перерву у підготовчому засідання до 29.05.2018.
25.05.2018 позивач через канцелярію суду подав клопотання про призначення комісійної судово-економічної експертизи у справі, посилаючись на необхідність отримання спеціальних знань, пов'язаних з детальними фінансово-економічними розрахунками, аналізом економічних чинників на ринку природного газу та оцінки регуляторного впливу державних органів на зміни на ринку природного газу, що потребує спеціальних знань для підтвердження таких розрахунків.
У судовому засіданні 29.05.2018 представник позивача подав відповідь на відзив.
Судом оголошено перерву у засіданні суду 29.05.2018 до 03.07.2018.
02.07.2018 відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких заявив про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог та заперечення на клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою від 03.07.2018 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2018.
17.07.2018 через канцелярію суду позивачем подано заяву про відвід судді Ярмак О.М.
Ухвалою від 17.07.2018 зупинено провадження по справі до вирішення суддею заяви позивача про відвід судді.
Ухвалою від 18.07.2018 про відвід судді у справі № 910/4151/18 відмовлено.
Ухвалою від 18.07.2018 поновлено провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 28.08.2018.
27.08.2018 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з об'єктивною неможливістю прибуття представника позивача в судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2018 представник відповідача проти позову заперечував, представник позивача у в'язання суду не з'явився. Судом відмолено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з недоведеністю.
В судовому засіданні 28.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -
04.01.2013 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-202-ВТВ.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що продавець зобов'язуєть передати у власність покупцю у 2013 природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (п.1.2. договору).
В подальшому до вказаного договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод № 1-19/1.
Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб.м. газу на момент укладення цього договору становить 3 509,00 без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу регульованим тарифом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13-202-ВТВ від 0401.2013 та додаткові угоди до нього суперечить вимогам законодавства, оскільки нормативно-правові акти не передбачають та не припускають можливість покриття для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (ВТВ), що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок інших джерел, крім тарифів на розподіл природного газу відповідної складової. В той час можливість позивача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу. Посилаючись на ст. 203, 215, 207 ЦК України, позивач просить визнати недійсним договір на купівлю-продаж природного газу №13-202-ВТВ від 0401.2013.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що сторони є вільними в укладенні договору, позивачем були вчинені дії, які свідчать про схвалення спірного договору, отже, підстави для визнання недійсним договору відсутні. Крім того, на виконання вимог договору, відповідачем було поставлено природній газ, в свою чергу позивач за поставлений газ розрахувався частково, в зв'язку з чим останній звернувся до суду про стягнення заборгованості за спірним договором.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з спірного договору, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Посилаючись на неможливість оплати природного газу позивач, посилається на те, що НКРЕКП при формуванні тарифу на розподіл природного газу для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» не було враховано більшого обсягу природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за Договором № 13- 202-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини.
Матеріалами справи підтверджується, що протягом дії договору № 13-202-ВТВ від 04.01.2013 позивач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, в тому числі й шляхом укладення додаткових угод щодо ціни на природний газ, при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів, тому обставини, зазначені у Сертифікаті № 6224 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 19.04.2016 року не є непереборною силою (Форс-мажорними обставинами) в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України щодо виконання обов'язку зі сплати заборгованості, та відповідно не є підставою для звільнення позивача як від виконання основного зобов'язання щодо оплати природного газу так і від відповідальності за його невиконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 911/1173/16.
Також свою позицію відносно сертифікатів Торгово-промислової палати України у подібних правовідносинах висловив й Верховний Суд в постанові від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16.
Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на сертифікат Торгово-промислової палати є необгрунтованим та безпідставним.
Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про стягнення заборгованості за Договором № 13-202-ВТВ від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу в розмірі 247 801 675 грн. 24 коп. Рішенням господарського суду Луганської області від 10.01.2018 р. у справі № 913/785/17 позов задоволено частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» борг за Договором №13-202-ВТВ від 04.01.2013 в сумі 247 799 351 грн. 54 коп., з яких 170 642 343 грн. 89 коп. сума основної заборгованості за договором, пеня в розмірі 33 927 987 грн. 15 коп., 3% річних в розмірі 8 331 852 грн. 86 коп. та інфляційні втрати в розмірі 34 897 167 грн. 64 коп., а також стягнуто судовий збір у сумі 240 000 грн. 00 коп.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 913/785/17 зупинено провадження до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.
У відзиві на позов відповідач письмово звернувся до суду з заявою про застосування до позовних вимог строку позовної давності, в зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку, що право позивача не є порушеними, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності.
Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-240 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 29.08.2018.
Суддя О.М.Ярмак