ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2018 р. Справа № 910/4262/18
За позовом Державного підприємства " Центр оцінки та інформації "
До 1. Державного підприємства " Українська правова інформація "
2. Державного підприємства Державне видавництво " Преса України " Державного управління справами.
Про визнання недійсною додаткову угоду від 29.12.2017 р. № 2 про заміну сторони в договорі про закупівлю послуг з друку та доставки видання " Офіційний вісник України " від 19.09.2017 р. № 1909/17.
Суддя Пінчук В.І.
Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.
Представники сторін:
Від позивача Гуцул В.О. - предст.
Від відповідача -1 не з'явився
Від відповідача - 2 Недашківська О.В. - предст.
Рішення прийняте 02.08.2018 р., оскільки підготовче засідання 24.05.2018 р. відкладалось, а у судовому засіданні підготовче провадження було закрите і справа призначена до розгляду по суті на 02.08.2018 р.
Обставини справи:
Позивач - Державне підприємство " Центр оцінки та інформації " звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсною додаткову угоду від 29.12.2017 р. № 2 про заміну сторони в договорі про закупівлю послуг з друку та доставки видання " Офіційний вісник України " від 19.09.2017 р. № 1909/17, що укладена між Державним підприємством Державне видавництво " Преса України " Державного управління справами, Державним підприємством " Українська правова інформація " та Державним підприємством " Центр оцінки та інформації ".
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що спірна додаткова угода була укладена під впливом помилки, оскільки на момент її укладення останній не знав про існування заборгованості за договором від 19.09.2017 р. № 1909/17.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.04.2018 р. відкрите провадження у справі № 910/4262/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 24.05.2018 р.
Ухвалою від 24.05.2018 р. підготовче засідання відкладено до 12.07.2018 р.
Ухвалою від 12.07.2018 р. підготовче провадження закрите і справа призначена до розгляду по суті на 02.08.2018 р.
Представник відповідача - 1 у судове засідання тричі не з'явився і відзив на позовну заяву суду не надав.
Представник відповідача - 2 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 та п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача - 1 за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача - 2, суд -
19.09.2017 р. між державним підприємством " Українська правова інформація " ( відповідачем - 1 ) та державним підприємством державне видавництвом " Преса України " Державного управління справами ( відповідачем - 2 ) був укладений договір про закупівлю послуг з друку та доставки видання " Офіційний вісник України " № 1909/17.
29.12.2017 р. між відповідачем - 1 ( первісним замовником ), відповідачем - 2 ( виконавцем ) та позивачем ( новим замовником ) була укладена додаткова угода № 2 про заміну сторони в договорі про закупівлю послуг з друку та доставки видання " Офіційний вісник України " від 19.09.2017 р. № 1909/17.
Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились замінити одну із сторін договору про закупівлю послуг та доставки видання " Офіційний вісник України " від 19.09.2017 р. № 1909/17, а саме: передати новому замовнику усі права та обов'язки первісного замовника за вказаним договором.
Згідно п. 2 додаткової угоди № 2 від 29.12.2017 р. після підписання сторонами цієї додаткової угоди новий замовник стає стороною договору про закупівлю та доставки видання " Офіційний вісник України " від 19.09.2017 р. № 1909/17 і є повним правонаступником первісного замовника відносно його прав та обов'язків за даним договором.
Зобов'язання за договором, які виникли до підписання даної додаткової угоди, переходять до нового замовника з моменту її підписання. ( п. 4 додаткової угоди № 2 від 29.12.2017 р. ).
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що спірна додаткова угода була укладена під впливом помилки, оскільки на момент її укладення останній не знав про існування заборгованості за договором від 19.09.2017 р. № 1909/17 і лише після отримання вимоги про сплату заборгованості стало відомо про її існування, яка виникла у відповідача - 1 перед відповідачем - 2 до моменту переходу прав та обов'язків до державного підприємства " Центр оцінки та інформації " за вказаним договором.
Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правовин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 3.9 Постанови пленуму Верхового Суду України від 29.05.2013 р. № 11 " Про деякі питання визнання правочинів ( господарських договорів ) недійсними " роз'яснено, що за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину ( тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин ) або незнання стороною правочину норм законодавства.
Судом встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме:
- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.
- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;
- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;
- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, позивачем не надано суду доказів того, що при укладенні спірного правочину останнім неправильно сприймались умови такого правочину, зокрема до зобов'язань, які виникли до підписання додаткової угоди № 2 від 19.09.2017 р.
Крім того, як встановлено судом у зв'язку з припиненням ДП " Українська правова інформація " шляхом приєднання до ДП " Центр оцінки та інформації ", відповідач - 2 ( Державне підприємство Державне видавництво " Преса України " Державного управління справами ) була подана заява про грошові вимоги до боржника.
Згідно вказаної заяви останній просив визнати кредиторські вимоги до ДП " Українська правова інформація " щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору про закупівлю послуг з друку та доставки видання " Офіційний вісник України " № 1909/17 від 19.09.2017 р.
У відповідь на зазначену заяву Державне підприємство " Центр оцінки та інформації " та Державне підприємство " Українська правова інформація " повідомили про визнання зазначеної заборгованості.
У гарантійному листі від 27.11.2017 р. № 03/868, позивач зазначає про наявну заборгованість ДП " Українська правова інформація " перед Державним підприємством Державне видавництво " Преса України " Державного управління справами, зокрема за надання послуг з виготовлення бюлетеня " Офіційний вісник України ", яка після процедури реорганізації ДП " Українська правова інформація " перейде до Державного підприємства " Центр оцінки та інформації " та зобов'язалось погасити наявну заборгованість.
Таким чином, на момент підписання додаткової угоди № 2 від 29.12.2017 р. позивач знав про наявну заборгованість та про факт прострочення виконання грошових зобов'язань ДП " Українська правова інформація ", а тому підписуючи спірну додаткову угоду усвідомлювал про можливі вимоги до нього з борку відповідача - 2.
Суд не знаходить підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 29.12.2017 р.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанці у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
дата підписання повного тексту рішення 29.08.2018 р.
СуддяВ.І.Пінчук