Справа № 478/1305/18 Провадження № 1-в/478/241/2018
21 серпня 2018 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , представника ВК-93 ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Казанківського районного суду Миколаївської області у режимі відеоконференції з ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колодне Тячевського району Закарпатської області, українця, громадянина України, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, засудженогоУ 1) 21.02.2012 року Ялтинським міським судом АРК за: ч.3 ст.185, ч.2 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна. 2) 03.03.2016 року Казанківським районним судом Миколаївської області зарахувати в строк відбування покарання за ч.5 ст.72 КК України з 14.11.2011 року по 29.05.2012 року, початок строкуУ 14.11.2011 року, кінець строкуУ 30.04.2019 року, про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання,
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням в якому, просить звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні просив клопотання задовольнити та умовно-достроково звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі.
Представник Казанківської ВК №93 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання, оскільки засуджений ОСОБА_5 за час відбування покарання не довів свого виправлення.
На думку прокурора клопотання засудженого ОСОБА_5 є не обґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого ОСОБА_5 , суд приходе такого висновку.
Відповідно до ст.81 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Виходячи з вказаної норми закону, умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
В силу ст.6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_5 вбачається, що останній відбуває покарання у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» з 02.07.2012 року, за період відбування покарання не довів своє виправлення, не завжди здатний до самокерованої право слухняної поведінки у суспільстві.
З характеристики, затвердженої начальником ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», яка міститься в матеріалах особової справи вбачається, що засуджений ОСОБА_5 прибувши до ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» був розподілений до відділення №2 та не працевлаштований по незалежним від нього обставинам, а саме за станом здоров'я. Безвідповідально відноситься до робіт по благоустрою установи виконання покарань, не вбачає суспільної необхідності у виконанні. Встановлений режим утримання не порушує, стягнень та заохочень не має. До виконання законних вимог персоналу установи виконання покарань ставиться не завжди сумлінно, через особисту неорганізованість. Загальноосвітній рівень не підвищує, на заходи виховного характеру реагує посередньо, правильних висновків для себе не робить. Участі у програмі диференційованого виховного впливу не приймає. Зовні не завжди охайний, вимог санітарії та гігієни дотримується тільки під контролем представників адміністрації, свідомо не утримує в чистоті і порядку своє спальне місце та при ліжкову тумбочку.
Відповідно до довідки про заохочення дійсно засуджений ОСОБА_5 заохочень та стягнень не має.
Таким чином, суд приходить висновку, що на час розгляду клопотання, засуджений ОСОБА_5 не готовий до самокерованої правослухняної поведінки і своєю поведінкою та ставленням до праці, з огляду на його особу, не довів свого виправлення, тому враховуючи тяжкість та спосіб вчиненого ним злочину до нього не може бути застосоване умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.
Керуючись ст. ст.537, 539 КПК України, суд
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: