Справа № 203/284/17
2/0203/88/2018
09 серпня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
Головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Ркоян Ю.А.
за участю представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2Ісам до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про поділ майна подружжя, визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2Ісам про визнання права особистої приватної власності, стягнення грошової компенсації,-
Позивач ОСОБА_2Ісам звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що з 20.02.1993 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 Шлюбні відносини з останньою було припинено в січні 2012 року. Спільного господарства з відповідачкою не ведеться, оскільки з цього часу вони мешкають окремо. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.06.2013 року шлюб між ними було розірвано. За час шлюбу з відповідачкою було придбано квартиру АДРЕСА_1 (колишня вул.Комсомольська) в м.Дніпро, нежитлове приміщення поз.31 в приміщенні №105 цокольного поверху та паркувальне місце поз.18 у приміщенні №105 цокольного поверху вказаного будинку. Посилаючись на те, що вказані об'єкти нерухомості були придбані в період перебування у зареєстрованому шлюбі та є спільною сумісною власністю відповідачки та позивача, останній просив визнати за ним та відповідачкою право власності на ? частину цього майна, припинивши право спільної сумісної власності на майно.
Заперечуючи проти позову відповідачка ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву, в якій посилалась на те, що 27.05.2005 року між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк» з метою придбання житла та виплати грошових коштів за договорами про участь у Фонді фінансування будівництва №К-7-Б7-1 від 16.05.2005 року та №К-18-Ц від 16.05.2005 року, було укладено кредитний договір №090501-16/20 за яким банк надав їй грошові кошти на оплату внесків за зазначеними договорами в сумі 255429 доларів США. З огляду на відсутність коштів для повної та своєчасної оплати кредиту, батько ОСОБА_3 - ОСОБА_5 передав їй грошові кошти, яки вона внесла в рахунок погашення заборгованості по кредиту, а саме: 14.11.2008 року - 46000 доларів США та 30.12.2008 року грошові кошти в сумі 162609 доларів США, які вона внесла через касу банку, повністю погасивши заборгованість по кредиту. Таким чином, спірне майно не було набуте за майнової чи трудової участі позивача за первісним позовом. Крім того, в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2Ісам, останнім 04.01.2013 року було придбано автомобіль Тойота Секвойя, 2008 р.в., який ним було знято з обліку 11.09.2013 року. В зв'язку з цим, вважає, що має право на компенсацію частини вартості цього автомобіля, який було відчужено її колишнім чоловіком без її згоди та не в інтересах сім'ї та яка становить 136728 грн. 13 коп. Також на момент розірвання шлюбу ОСОБА_2Ісам був власником 99% частки у статутному капіталі Українсько-сірійського ТОВ «Аміна» вартістю 27843 грн. 75 коп.; 55% частки у статутному капіталі ТОВ «Будмашсервіс» вартістю 7700 грн.; 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Єва М» вартістю 35000 грн. З огляду на набуття ОСОБА_2Ісам права на ці частки в період перебування у зареєстрованому шлюбі з нею вона має право на отримання половин доходу від діяльності підприємства. Однак, з огляду на відсутність в неї відомостей щодо розміру такого доходу, вважає за необхідне просити стягну з останнього компенсацію у розмірі половини вартості внесеного мана до статутних капіталів цих товариств, тобто половину коштів, внесених до статутних капіталів. З урахуванням наведеного, позивачка за зустрічним позовом просила визнати за нею право особистою приватної власності на квартиру №12 по вул.Старокозацька (колишня вул.Комсомольська),52-б в м.Дніпро; на паркувальне місцем поз.18 в приміщенні 105 цокольного поверху та нежитлове приміщення поз.31 у приміщенні №105 вказаного будинку; а також стягнути з ОСОБА_2Ісам на її користь грошову компенсацію в розмірі 185271 грн. 87 коп.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_2Ісам та його представник підтримали заявлений позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити останній в повному обсязі. Проти задоволення зустрічного позову заперечували, посилаючись на те, що спірні нежитлові приміщення були придбані сторонами в період перебування у зареєстрованому шлюбі та є їх спільною сумісною власності. В іншій частині зустрічних позовних вимог посилались на пропуск строку позовної давності, їх необґрунтованість та недоведеність належними доказами.
В призначене на 09.08.2018 року судове засіданні позивач ОСОБА_2Ісам та його представник не з'явились. Останнім до суду було подано письмову заяву, в якій він просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволенні первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов з підстав, зазначених в останньому. Зокрема, посилалась на те, що ОСОБА_2Ісам участі у придбанні спірного майна не приймав, останнє було придбано за рахунок коштів, наданих її батьком, а тому на нього не може поширюватись режим спільної сумісної власності. Також посилалась на пропуск позивачем строків позовної давності та просила застосувати останні.
Третя особа за первісним позовом - ОСОБА_6 на неодноразові виклики до суду не з'явилась, про причини своєї неявки не повідомила.
Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Частиною 1 ст.57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо май-но, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
А відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
З матеріалів справи вбачається, що сторони з 20.02.1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.06.2013 року.
Також вказаним рішенням встановлено та не заперечувалось сторонами, що шлюбні відносини та ведення спільного господарства останніми були припинені з січня 2012 року.
В період перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 було укладено договори про участь у Фонді фінансування будівництва №К-7-Б7-1 від 16.05.2005 року та №К-18-Ц від 16.05.2005 року, на підставі яких за останньою в подальшому було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, а саме: квартиру №12 по вул.Старокозацька (колишня вул.Комсомольська),52-б в м.Дніпро; нежитлове приміщення поз.31 в приміщенні №105 цокольного поверху та паркувальне місце поз.18 у приміщенні №105 цокольного поверху вказаного будинку.
Звертаючись до суду з первісним позовом позивач ОСОБА_2Ісам посилався на те, що зазначене вище нерухоме майно було придбано в період перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 за спільні кошти, а тому є їх спільною сумісною власністю.
Разом з тим, судом було встановлено, що 27.05.2005 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №090501-16/20 за яким банком було надано позичальнику ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 255429 доларів США для здійснення внеску за зазначеними вище договорами про участь у Фонді фінансування будівництва №К-7-Б7-1 від 16.05.2005 року та №К-18-Ц від 16.05.2005 року.
Згідно пояснень ОСОБА_3, а також показань допитаних в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, співробітника ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7, розписки від 14.11.2008 року, побутової угоди від 30.12.2008 року, виписок ПАТ КБ «Приватбанк» від 30.03.2017 року по депозиту клієнта ОСОБА_5, а також по рахунку за кредитним договором від 27.05.2005 року клієнта ОСОБА_3, які узгоджуються між собою, вбачається, що фактично спірне майно було придбано за кредитні кошти, отримані ОСОБА_3 за відповідним кредитним договором №090501-16/20 від 27.05.2005 року.
Сплата коштів за кредитним договором та повне погашення кредиту 30.08.2008 року було здійснено ОСОБА_3 за рахунок коштів, переданих їй її батьком ОСОБА_5 за рахунок знятих коштів та нарахованих процентів по депозитному вкладу.
При цьому, як зазначив свідок ОСОБА_5, на підтвердження передачі коштів своїй доньці ОСОБА_3 в сумі 50000 та 170000 доларів США, було складено боргову розписку та побутову угоду про надання позики. Проте, останні складались виключно для підтвердження факту передачі коштів для погашення кредитної заборгованості, а фактично подаровані ОСОБА_3 та наміру вимагати їх повернення він не має.
Будь-яких доказів тому, що джерелом набуття спірного нерухомого майна були спільні кошти та спільна праця сторін, участі позивача ОСОБА_2Ісам у придбанні майна шляхом виконання боргових зобов'язань, останнім суду не представлено.
Також суд враховує, що нежитлове приміщення поз.31 у приміщенні №105 цокольного поверху по вул.Старокозацька (колишня вул.Комсомольська),52-б в м.Дніпрі за нотаріально посвідченою згодою позивача ОСОБА_2Ісам за договором купівлі-продажу від 31.10.2013 року було відчужено ОСОБА_3 на користь іншої особи ОСОБА_4 Вказаний договір купівлі-продажу недійсним не визнавався. А тому вказане нежитлове приміщення не може бути предметом поділу між сторонами.
Таким чином, з урахуванням наведених положень СК України та встановлених судом обставин, зокрема, факту придбання спірного нерухомого майна за рахунок кредитних коштів та погашення кредиту за рахунок особистих коштів ОСОБА_3, фактично отриманих в дарунок від її батька ОСОБА_5, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні первісного позову в повному обсязі та про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та визнання за нею права особистої власності на квартиру №12, загальною площею 206,5 кв.м, житловою площею 139,2 кв.м, в будинку №52-б по вул.Старокозацькій (колишня вул.Комсомольська) в м.Дніпро; а також на паркувальне місце поз.18, загальною площею 30,3 кв.м у приміщенні №105 цокольного поверху житлового будинку літ.А-9, А-1, А1-1, А2-1 в будинку №52-б по вул.Старокозацькій (колишня вул.Комсомольська) в м.Дніпро.
В частині заявлених ОСОБА_3 зустрічних вимог про стягнення з ОСОБА_2Ісам компенсації ? частини вартості автомобіля Тойота Секвойя, 2008 р.в., суд враховує, що позивачкою за зустрічним позовом не надано доказів щодо придбання вказаного автомобіля та його реєстрації за колишнім чоловіком, її участі у придбанні вказаного майна. В той час, як ОСОБА_2Ісам вказаний факт заперечував та посилався на те, що даний автомобіль ніколи не належав йому на праві власності, а придбався на підприємстві, де він був одним із засновників.
Крім того, як зазначила ОСОБА_3 вказаний транспортний засіб було придбано ОСОБА_2Ісам 04.01.2013 року, тобто через рік після припинення між сторонами шлюбних відносин, спільного проживання та ведення спільного господарства.
А тому в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та не доведеністю належними доказами.
Також з цих підстав слід відмовити в задоволенні зустрічних вимог щодо стягнення компенсації вартості ? частини внесків, що належать ОСОБА_2Ісам у статутному капіталі Українсько-сірійського ТОВ «Аміна», ТОВ «Будмашсервіс» та ТОВ «Єва М», оскільки позивачкою за цим позовом не надано будь-яких доказів та належних обґрунтувань в частині того, коли, за які кошти або за рахунок якого майна було зроблено відповідні внески у статутний капітал товариств, тобто щодо здійснення внесків за рахунок спільного майна та коштів і набуття права вимоги на виплату їй половини вартості цих внесків.
В зв'язку з відмовою в задоволенні первісного позову, понесені позивачем ОСОБА_2Ісам судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України слід покласти на останнього, а також стягнути з нього на користь позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1280 грн. (по 640 грн. за дві задоволенні вимоги).
Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України слід скасувати заходи забезпечення первісного позову, застосовані згідно ухвали суду від 03.03.2017 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57,60,65,69,70,71 СК України, ст.ст.2,3,10,11,12,13,76-82,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2Ісам до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про поділ майна подружжя, визнання права власності - відмовити повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2Ісам про визнання права особистої приватної власності, стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) право особистої власності на квартиру №12, загальною площею 206,5 кв.м, житловою площею 139,2 кв.м, в будинку №52-б по вул.Старокозацькій (колишня вул.Комсомольська) в м.Дніпро.
Визнати за ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) право особистої власності на паркувальне місце поз.18, загальною площею 30,3 кв.м у приміщенні №105 цокольного поверху житлового будинку літ.А-9, А-1, А1-1, А2-1 в будинку №52-б по вул.Старокозацькій (колишня вул.Комсомольська) в м.Дніпро.
В іншій частині позовних вимог в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2Ісам (49000, м.Дніпро, ж/м Тополя-3АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1280 грн.
Інші судові витрати покласти на сторони.
Скасувати заходи забезпечення первісного позову, застосовані згідно ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2017 року, а саме: скасувати заборону відповідачці ОСОБА_3 (49000, м.Дніпро, вул.Старокозацька,52-б/12, РНОКПП НОМЕР_1) відчужувати у будь-якій спосіб будь-яким особам спірне нерухоме майно: квартиру №12, загальною площею 206,5 кв.м, житловою площею 139,2 кв.м, в будинку №52-б по вул.Старокозацькій (колишня вул.Комсомольська) в м.Дніпро; нежитлове приміщення поз.31, загальною площею 9,1 кв.м, у приміщенні №105 цокольного поверху в будинку №52-б по вул.Старокозацькій (колишня вул.Комсомольська) в м.Дніпро; паркувальне місце поз.18, загальною площею 30,3 кв.м, у приміщенні №105 цокольного поверху в будинку №52-б по вул.Старокозацькій (колишня вул.Комсомольська) в м.Дніпро.
Згідно ч.10 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17 серпня 2018 року.
Суддя С.Ю.Казак